Роль О. Баумгартена у виокремленні естетики у самостійну науку

BaumgartenЕстетика — це наука філософська, що вивчає функції, загальні закони і закономірності свідомості людини, наука про прекрасне. Виокремлення естетики у самостіійну науку відбувалося не відразу. Данний відокремлення було не одразу, весь цей затяжний процес розтянувся аж на 3 етапи. Перший етап це був етап розвитку естетики.

На цьому етапі розвиток естетики почалось в Стародавній Греції в 6 столітті до н.е., а завершення цього етапу відбулося в середині XVIII столітті. Цей етап характеризується розробкою основних етичних проблем по різних областей знання, наукового та теологічного. Естетику на цьому етапі стає як теоретичне обговорення про суть краси і мистецькі закони, але цей аналіз не виділив в вигляді самостійній научній дисципліні. Добре відомо, що в античній культуру окремі науки ще взагалі не виділялися один від одного, все це називалось філософія, що значить любов до мудрості.

В цій єдиній науці зустрічаєтсья ряд різних естетичних проблем якіх цікавило людей, хоча вони і зустрічалися у філософських роботах, але на той час вони ще не були звязані мій собою, і не утворювали якогось розділу в філософських думках. Хоча це і не дивно, тому що в цей час це не існувало такого поняття як естетика, бо ще не виділялась така галузь знань, подібно фізиці, етиці чи політиці.

Вже в середньовіччя, естетична думка разом із філософією стає підпорядкована вірі. Тому що на той естетика починає розроблятися церковними служителямиі найбільшими теологами того часу, такими як Фома Аквінський та Блаженний Августин. Вже в епоху відродження філософія разом з початками естетики відокремлюються від релігію, в той же час про про естетику на деякий час забувають. Але попри це, естетика на інше підгрунтя, в область мистецтвознавства.

Саме в цей час широкий розвиток отримують такі дисципліни як: живопис, архітектура, драматичне мистецтво. З’являються зародки художньої критики і історії мистецтва. Наприклад художники в своїх роботах розроблювали основні естетичні проблеми, тому що в розуміння кожного вида мистецтва потребувало загальної постановки питання про красу, відношення мистецтва до природи і суспільства.

В 17 столітті філософія як і раніше мало цікавиться естетичноми проблемами, були деякі філософи які робили мимолітні зауваження на естетичні тема, але вони були незначними. Великі зміни почалися в 18 столітті. В цей час відбувся великий поштовх, якій призвів до розвитку естетики в середині століття. Один з таких поштовхів відбувся в Німеччині, почалося відродження інтересу до філософської думки що до естетичних проблем. На початку ці проблеми ніяк ще не групувалися в одне ціле, але вже в середині століття один з філософів виділяє проблему смаку естетичного як самостійну тему філософського аналізу, а німецькій філософ Баумгартен довів необхідність існування естетики поруч з логікою і етикою як неюхідного розділу філософії, котру він назвав естетика.

Другій етап розвитку естетики був відкритий роботами різних філософів, але значним вкладом в цей етап зробив Баумгартен, в середині 18 століття, і тривав він близько ста років. Суть цього етапу заключалась в тому що естетика була визнана тепер як самостійний і необхідний розділ філософської науки. Після такого «відкриття» філософи почали розробляти естетику, як частину філософського знання, без якої філософія просто не може існувати. Німецька класична естетика важливий етап в розвитку світової естетичної думки. Вона була представлена багатьма відомими філософами, Кантом, Гете та іншими.

В роботах цих діячів були зозвинуті деякі положення німецьких просвітників. А також класики німецької естетичної демки виявили слабкі сторони діяльників просвітництва, і сформували нові ідеї, але головне , вони виробили нові принципи в підході до аналізу естетичної культури.

Головним внеском німецької класичної естетики є метод ідеалістичної діалектики. Цей метод добревиражений у творчості такого філософа як Кант. Класики німецької філософії бачили звязок мистецтва, естетичних концепцій з великими проблемами епохи. Вони добре розуміли, що естетичні проблеми — це проблеми суспільного життя, проблеми людства. Хоча цей етап і був значно коротший ніж перший, але він був досить насичений, так як тепер естетика завоювала почесне місце в системі наузного знання.

Третій етап естетичної думки почався в середині 19 століття і продовжується по тепер. Переход до нього був викликаний швидким і різностороннім розвитком наукі, який відкрив перед естетикою нові перспективи. Розвиток естетичної науки країн Західної Європи і США, висловило цей період у безліч своїх теорій, перш за все не реалістичного характеру, для позначення багатьох з яких утвердився термін модерн.

Так загально називали напрямок мистецтва 20 століття для якіх характерна відмова від традиційних методів художнього відображення світу. В першій половині 20 століття розвитток отримують естетичні концепції. В другій половині цього століття в європейскій естетиці і мистецтві продовжуються пошуки, зухвалі експеременти, з’являються нові художні школи.

На заключення, проаналізувавши етапи розвитку естетичного мислення, ми бачимо, що це всі етапи відрізняються кількістю свлїх ідей, і не всі вони отримали достатньо повне освітлення в нашій науці. З цього всього ми можемо зробити висновок, що розвиток естетики значною мірою залежав від робіт просвітителів другого етапу, а головним чином від родоначальника естетики, Александра Баумгартена, робота якого, сприяла тому , що естетику визнали самостійним і необхідним розділом філософської науки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>