Символічне сприйняття світу настільки давнє, як і сама культура людства. Символізм — як одна із течій модернізму. Виник у Франції, та поширився по іншим країнам світу. В ньому замість образу почав застосовуватись художній символ, що став мірою «життя душі» та пошуком «вічної істини». Саме він дозволяє прорватися крізь завісу повсякденності. Це порив до високого і поглиблення у значення. Артюр Рембо, як і багато інших поетів, залишив багатий спадок у символізмі.
Символізм кожної країни та нації має свої особливості. Г.Ібсен, один із найвпливовіших фігур символізму, поєднував конкретне з абстрактним. «У реальності є зворотний бік, а у фактів — прихований зміст. Вони є земним втіленням ідей» — говорив він.
Сам термін «символізм» у мистецтві запропонував Жан Мореас. Символізм, за його словами, являє собою орієнтацією на невизначеність та багатогранність художнього слова. Він розкривається у встановленні глибинних зв’язків всього що є в світі.
Особливість символістів полягала в тому, що вони не цікавились відтворенням повсякденного життя. І саме це вважали своєю перевагу від інших. Вони вважали, що поезія досі жива лише тому, що вона окриляє людей та відволікає від сірих буднів. У всьому земному символісти вбачали щось своє — високе і незбагненне. Вважали що є лише одна мета символізму – це «натякнути» на предмет, але не називати його. Саме мистецтво натяку і створює символ.
Кожне мистецтво можна назвати символічним. Завдяки символам людина ділиться своїм баченням світу з іншими, може доторкнутися до потойбічного та надчуттєвого світу. Символ допомагає відшукати відповідність між явищами, між реальними та загадковими світами. Його значення може бути багатогранним і невичерпним та нескінченним. Адже символ пов’язує далеке минуле і майбутнє з глибинами людської душі. Він є пошуком нової реальності. Лише символ може перетворити «прісне й сухе» життя на «солодку легенду». Символ допомагає митцеві встановлювати «відповідності» між явищами, між реальним і непізнаним світами. Він є найдосконалішим втіленням ідеї митця та несе в собі позачасові, вічні сенси.
Лірики, поети, художники, архітектори – кожен з них користувався символами, аби донести своє бачення світу. Використовували порівняння, метафори,епітети. Щоб показати людям що окрім сірих буднів є інша барвиста і зовсім інша реальність. Символісти вважали, що людське сприйняття світу недосконале. Його можна збагнути лише емоційно чи інтуїтивно. Саме тому головною особливістю цієї течії модернізму було прагнення до новаторства та експериментальний характер. Символісти прагнули виразити та донести головні ідеї, недосяжні образи та образи вічності і краси. Вони були ніби відчужені від реального життя , прагнули бачити в ньому лише свою мрію.
Символізм був створений зробити мистецтво вільним, зруйнувати старі ідеалістичні стереотипи та змінити сприйняття реальності. Це, можна сказати, остання сходинка для митців у боротьбі за свою свободу.
Є символи, що закріпились навічно, значення яких всім відомо і воно вже стале. Можуть з’являтися і нові. Бо символ це відображення душі людини, а тому і її думок, переживань, прагнень, невдач, поразок — всього чим вона живе і про що мріє, до чого прагне. В символізмі по-новому відкривається людська душа. Все що накипіло, все про хочеться кричати на весь світ, все що розпалює почуття та те, що не може залишити байдужим. Це і любов, і зрада, і злість та ненависть, добро та зло.
Символісти вважали мистецтво вищим за життя, що життя наслідує мистецтво а не навпаки. Саме тому символізм слугував вираженню ідей митців. Мистецтво, на їх думку, не виражає нічого окрім себе самого. Воно є шляхом до пізнання ідеї автора. Символісти мислили асоціаціями – а це безмежний політ фантазії. Лише уявіть собі скільки людей, і кожен з них, як унікальний всесвіт із своїми думками, може здивувати витонченістю та неординарністю мислення, творчою ідеєю та поривом. Саме тому поети символісти завойовували серця прихильників своїми творами. Поезією та творами мистецтва, що не могли залишити байдужим. Читаючи та споглядаючи їх — отримуєш істинну насолоду, немов би потрапляєш в інший, далекий,неземний та загадковий світ.
В архітектурі також з’являлися нові символічні постаті. Розмиті нечіткі лінії, пречудні форми, приклади старого інтерпретовані по-новому, які надихали на роздуми. Художники використовували символічні кольори, жести та тематику – все це говорило саме за себе. Розташування постатей, план, обличчя та вбрання людей на картинах – було символічним. Кожна деталь несла певну ідею. Кожен, здавалось би, незрозумілий чи безглуздий символ – був направлений на роздум і пошук сенсу. Тобто кожний конкретний образ доповнений людською уявою перетворювався в символ, а він в свою чергу доносив ідею свого автора.
Символізм став новим варіантом сприйняття світу, зламав існуючі до того часу стереотипи та форми мислення. Він прагнув розмити та розширити рамки тодішнього мистецтва, створити новаторський напрямок. Символізм це основа мистецької творчості, таємна ідея, яка прихована в глибині навколишнього та внутрішнього світу. І зрозуміти її можна лише за допомогою мистецтва. У ньому поєднуються дві ідеї – очевидна та прихована. І саме останній несе в собі головну ідею та навантаження, може мати нескінченну кількість варіантів тлумачення. Можна сказати так, що там де неможливо зобразити предмет – народжується символ. Цей дуалізм між реальним і нереальним світом і є основою сприйняття символізму.
Символізм піднімав питання як про людське покликання так і про роль митця. І саме митець повинен відповідати за мистецтво.
Символісти використовували складні метафори, мелодійність та багатозначність слів. Символізм дав початок для нових ритмічних і звукових форм, звільнив уяву поетів , збагатив образність та стилістику. Дозволив мислити не тільки логічно але й інтуїтивно. Символізм, скоріш за все, можна вважати світоглядом, а не тільки напрямком мистецтва. Саме тому символізм перевернув уяву людей та допоміг відкрити нові горизонти в пізнанні нового. Адже символ — це ключ до пізнання іншого всесвіту та відкриття нових горизонтів.
