Позитивісткою естетикою називають визначний напрям естетики ХІХ століття. Головною особливістю цього напрямку називають припинення домінації раціональних та історичних елементів у творчості, що притаманні класичній естетиці.
Некласична позитивістка естетика виникає в першу чергу як відгук на зростаючий науково-технічний прогрес що постійно впливає не тільки на технологічний розвиток, а й на пошук нових ідей у філософії, літературі, тощо. Так звана «система позитивної філософії» була створена французьким філософом Огюстом Контом.
В її основі лежить неможливість побачити справжню суть буття і всесвіту, так званий «агностицизм». Також, на думку філософа важливу роль у естетиці та філософії відіграє те, як соціум приймає певні новаторські ідеї.
На його думку саме творчість має пробудити в людині тягу до пізнання, культурного чи наукового. Звідси і виходить твердження про нерозривний зв’язок наукового та культурного розвитку, на якому власне і ґрунтується позитивізм. Творчість повинна стати тім середовищем, у якому будуть зберігатися найвищі цілі та моральні ідеали людства, вказувати шлях до розвитку наукового і духовного, чітко окреслювати рамки моралі.
Також цей культурно-філософський напрям значною мірою відповідальний за появу такого напряму у мистецтві як натуралізм, що був особливо розповсюджений у франції. Його представниками вважають Еміля Золя, та Гі де Мопассана. Ці ідеї відіграли значну роль у появі нових фундаментальних течій в різноманітних гуманітарних науках, про які буде написано нижче.
Позитивістська естетика значною мірою вплинула на погляди французького соціолога Іполіта Тена та на формуванні його тверджень про вплив мистецтва на соціологічну науку. Саме думки про двосторонній зв’язок між мистецтвом та суспільством, які просував Огюст Конт, та інші позитивістські ідеї лягли в основу теорій Тена. В роботі під назвою «Філософія мистецтва» француз виклав свої думки з приводу творчості та естетизму, звернувся до мистецтва як до відображення поглядів цілих націй на соціальні проблеми, підіймав питання менталітету та невід’ємного зв’язку культурного та суспільного розвитку.
Догми позитивістської естетики значною мірою вплинули і на тогочасну психологію, що тільки почала формуватися як наука і швидко набрати оберти. Виникає ідея «естетики знизу», що протиставлялася класичному філософському погляду на естетизм. Значну увагу в цій теорії приділяли тому, як сильно психологічні особливості кожної людини окреслюють її мистецькі смаки та погляди. На думку німецького філософа Теодора Ліпса психологія лежить в основі будь якої гуманітарної науки. На кінець дев’ятнадцятого століття він сформував теорію «психологічного чуття», вказуючи на те, що психологія є основою пізнання людини.
Також в цей період значного впливу набувають ідеї про те, що психіка людини дозволяє пізнати не лише об’єктивну реальність, а й ірраціональні, трансцендентні плани людського буття. Ці концепції, сформовані на твердженнях позитивізму згодом стануть основою ідеалістичних концепцій у загальній психології та складуть філософський базис для парапсихологічної науки.
Також, позитивізм у психології значною мірою підіймав питання без свідомих елементів у сприйманні та при виборі естетичних уподобань, та зіграв значну роль у формуванні концепцій Зігмунда Фрейда. У свою чергу, Карл Густав Юнг, що був його учнем, часто вказував на визначний вплив «Архетипів» — стандартизованих образів у колективному несвідомому що на його думку лежать не тільки в основі певних явищ психіки, а й формують наш процес пізнання. Як ви вже можете зрозуміти це цілком відповідає ідеям позитивістської естетики.
На цьому етапі ми вже можемо підсумувати інформацію та зробити певні висновки з приводу естетики позитивізму. Цей напрям висунув на перший план тезиси наукового емпіричного сприймання що ґрунтується на фактажі. Яскравим прикладом подібних естетичних поглядів є розповсюджена в той час фізіологічна естетика, що досі лежить в основі сучасного сприймання фізіологічно красивого тіла у навіть у ХХІ столітті.
І раз мова зайшла про ХХІ століття то неможливо пропустити той вклад, який внесла позитивістська естетика в напрями, які зараз називаються інформаційною естетикою, або естетикою кібернетикою. Простими словами це ті напрями естетики які визначають машинне мислення або визначають моральні якості теоретичного штучного інтелекту. Згадуючи роботи легенди наукової фантастики Айзека Азімова ми чітко бачимо позитивістку направленість.
Наприклад у творі «Я-робот» можна побачити як автор передбачає гносеологічні якості розумної машини, аналізує як психологічний аспект подібної «істоти», так і реакцію соціуму на зовсім інший погляд на буття та творчість руками роботу з необмеженим інтелектуальним потенціалом. Це знову відсилає нас до того впливу, який мала ця концепція на психологію, до ідей «психології знизу», до соціологічних поглядів Тена. Цікаво прослідкувати, як ідеї Конта про зв’язок науки, етики та естетики випередили свій час та лягли в основу досі актуальних концепцій.
Також можна чітко виділити вплив позитивістської естетики на розвиток різноманітних гуманітарних наук у Європі протягом ХІХ ст. Спочатку цей напрям поширюється у німецькій філософії , існуючи невідривно від неї, як один із філософських напрямів. Далі ідеї позитивізму переходять у Францію, де як не дивно знаходять відгук у соціологічній науці. Згодом починають формуватися перші психологічні теорії і паралельно ним виникає напрям відомий як неопозитивізм – відповідь естетичним викликам сучасних гуманітарних наук, що ґрунтується на постулатах психоаналітичної психології.
У висновку хочу сказати, що мені було досить цікаво дізнатись історію та основні постулати цього напряму в першу чергу як психологу, адже цей напрям нерозривно пов’язаний з обраною мною професією і є невід’ємною частиною історії психології. На його засадах будували теорії перші психоаналітики, а еволюційне продовження позитивістської естетики, що зараз підіймає питання штучного інтелекту є надзвичайно цікавим як для сучасної науки, так і для мене особисто.
