Північним Відродженням називають Відродження в країнах , що територіально знаходяться північніше Італії. За часом це відродження охоплює останнє десятиріччя XV та першу четвертину XVI століття. Таку назву ця течія отримала завдяки схожості своїх тенденцій з Італійським Відродженням.

Північне Відродження найбільш розповсюдилось по таких країнах як Англія , Німеччина , Нідерланди та Франція. Вперше термін «Північне Відродження» вжив Вазарі у своїй книзі 1550 р. , цим терміном він позначав відродження античності в новому періоді.

Важливо зазначити відмінності Італійського Відродження від Північного.

До основних відмінностей можна віднести:

більший вплив готичності ,який потім наближувався до світськості ,
менша увага до вивчення анатомії та античної спадщини ,
ретельна і деталізована техніка в живописі та літературі,
зацікавлення духовним світом індивіда
реалістичне змальовування навколишнього дійства

До одної з головних відмінностей можна віднести те , що творчість гуманізму відкривається у аспекті ідеологізму.
Культура мала чіткий релігійний характер.

До ідеологічних складових можна віднести реформацію.

В часи відродження існувало чотири шляхи у творчих пошуках митців:

1. Вчені які були прихильниками гуманізму і не поважали католицької церкви Риму.
2. Бюргерська анонімна література, тобто автори творів були невідомими або чітко не визначеними.
В книгах невідомих авторів принципи Відродження в Німеччині підлягали критиці.
3. На заміну мистецтву та естетиці Північного Відродження прийшли дві інші культури, це Барокко та маньєризм.

Таку назву маньєризм отримав тому що його принципи в деяких аспектах мали схожість з принципами Італійського Відродження.

4. Гуманісти цієї доби вважали що завдяки витворам людей їх можна порівнювати з Богом , пояснюючи це тим що , людина так само як і Бог може створити щось ідеальне та досконале. Те що колись вже було створене природою, людина завдяки власним вмінням і навичкам вдосконалює, робить кращим. Також гуманісти вважали якщо людина зможе розкрити свою волю та свободу , то їй вдасться оволодіти своїми фізичними можливостями.

Коли митці Північного Відродження відтворювали мистецтво античності , то вони робили не просто його копію , а в носили до нього щось нове, щось своє власне. Оскільки для того часу важливим було правдиве відображення існуючого, то основним внеском стало максимальне наближення творчості до реальності.

Тобто принципи Північного Відродження не наслідують принципи античності , а вдосконалюють їх , підходять з творчої сторони , це своєрідна спроба висловити своє бачення.

Період Північного Відродження можна поділити на Раннє , Високе та Пізнє.

Раннє Північне Відродження мало значний вплив для розвитку всього світового мистецтва. Цей період був стимулом для появи нових митців , особливо яскраво це відобразилось на образотворчому мистецтві. Митців дуже шанували , навіть королі запрошували їх до своїх палаців , але цим все не обмежувалось тому що важливим було мати свободу дії та незалежність творчості людини.

Творчість Північного Відродження перебуває в постійній динаміці. Тобто , якщо на ранніх етапах цієї течії відбувається пошук чогось нового , то Високе Північне Відродження відрізняється виваженістю та акцентуванням на найголовнішому.

Для того щоб зрозуміти яким було Пізнє Північне Відродження досить звернутись до творчості Шекспіра, його головний герой Гамлет дуже яскраво зображує важливість вміти та могти зробити власний вибір та чітко визначати свою життєву позицію. Вагомою також є творчість Сервантеса , який зміг висвітлити ті ж самі проблеми особистості що й Шекспір але в комічній формі. Його головний герой Донкіхот допомагає розкрити поняття добра та зла.

Щоб краще зрозуміти яким же було Північне Відродження, варто розглянути його в контексті кожної країни окремо.

Нідерланди. Характерними для цього періоду в даній країні стали книжкова мініатюра та живопис. Для майстрів цього часу важливою була кожна деталь , вони зображували цей світ таким , ніби вони вперше його бачили , найменша дрібниця чи деталь могла стати і ставала для них предметом мистецтва. Відродження в Нідерландах починається з братів Ейків та їхнього витвору «Гентський вівтар».

Початок XVI ст. в Нідерландах супроводжувався гострими конфліктами , але в цей час про себе заявляє митець Босха. В його творчості алегорія йде поруч з дотепними народними образами, демонологія – з тонким відчуттям природи , але всетаки переважає гротеск і холодний аналіз вад людини які автор називає невиправними , зокрема це стосується його творів : «Корабель дурнів» та «Сад насолод».

Німеччина. Найяскравіше під час німецького відродження про себе заявив Альбрехт Дюрер, його найвідомішими гравюрами можна назвати «Вершник, смерть і диявол», «Меланхолія» та «Св. Ієронім» , тема смерті є дуже частою в його творчості , можливо свій вплив справили селяньські війни та початок Реформації. Ще одним майстром можна зазначити Гольбейна-молодшого загалом він писав портрети , що були досить реалістичними адже він писав їх з натури , іноді їх називали навіть безжальними.

Франція. У французькій культурі найяскравішою постаттю став письменник Ф.Рабле , характерним для його творчості було те , що він намагався зобразити не ту офіційну картину яку подавали всим , а розкрити сенс ситуації , добратись до її суті. Вся інша доба мала характер придворної культури. З художників можна виділити Жана Фуке , та Жана Клуе і їх численні релігійні сюжети та мініатюри.

Англія. Для цього періоду в Англії був характерним розвиток наук , зокрема філософії , представниками якої стали Ф. Бекон та Т. Гоббс.

Завдяки Еліоту , Спенсеру та особливо Шекспіру Англія заслужила перше місце в галузі літератури та драматургії . Вихвалення сильної , відважної людини , що може сміливо думати . Відкриття цінності індивідуальності та її права на особисті вчинки (тобто подолання корпоративної етики середніх віків) виявляється у бунті Ромео та Джульєтти.
Загалом важливим кроком наближення Північного Відродження до Новго часу стала реформація.