Історії успіху Versace і Gucci

vers+guЯкою дорогою повинна пройти компанія, щоб здобути світове визнання? Які перепони можуть підстерігати амбіціозних скелелазів, у світі моди, на шляху до вершини? Та на що іноді готові найрідніші люди заради грошей, влади та втіхи своїх амбіцій? Спробуємо дізнатись про це на прикладі двох гегемонів, іноді жорстокого та безжалісного, але такого яскравого і звабливого світу краси, гламуру та вишуканості – Світу моди. Ім’я цих гегемонів Gianni Versace та Guccio Gucci.

Історія цих двох гігантів багато в чому схожа між собою та має декілька цікавих фактів, наприклад, що обидві компанії названі їхніми засновниками на честь самих себе, і хоча насправді це доволі звичайна практика серед західних підприємців факт залишається фактом. Далі цікавіше, обидва засновники народилися в Італії і в молодості працювали за кордоном, потім повернулися додому аби заснувати свої компанії. Також після смерті своїх засновників обидві компанії були перейменовані та залишили лише їх фамілії, а наступниками стали близькі члени їх родин.

Проте це лише маленька частина історії цих великих компаній. А більш детально розбирати їх ми почнемо з Джанні Версаче. Народився майбутній маестро у важкі для своєї країни часи, одразу по завершенню Другої світової війни в 1946 році. Мати його була власницею модного ательє, тому Джанні вже з дитинства долучився до світу прекрасного. Доречи саме мати зіграла вирішальну роль в становленні майбутнього модельєра, вона навчила його особливому ставленню до жінок, що мало великий вплив на формування модного смаку парубка. Потім вона також, бачачи жагу сина до малювання ескізів нарядів, змусила його покинути навчання та долучитися до сімейного бізнесу.

Він працював багато та плідно, був в курсі всіх модних тенденцій, тому зовсім скоро про юний талант дізнався міланський підприємець Енцо Нікозія, який запропонував йому разом попрацювати. Вже в той же вечір Джанні полетів у Мілан, де його запрошують співпрацювати такі відомі и престижні дома моди як Genny, Valentino та Callaghan. Його прості, але у той же час креативні ідеї зробили з нього легенду в світі моди, а одна з його перших колекцій розійшлася буквально за декілька днів.

Спробував свої сили та набравшись досвіду, Джанні Версаче засновує свій Дім моди в 1978 році, і незабаром відкриває перший бутік в Мілані. Заснував же він свій сімейний бізнес Версаче за безпосередньої підтримки свого брата Санто і сестри Донателли. Емблемою компанії стала медуза Ронданіні, що символізує красу та рокові давньогрецької чари. В тому ж році він представив свою першу колекцію, яка характеризувалась оригінальним підходом до використання матеріалів, незвичайними фасонами, та насиченим кольором. Колекція отримала багато позитивних відгуків та стала початком великої кар’єри її творця. Чуттєвість і відвертість – головні компоненти колекцій Версаче.

Саме він відродив моду на вузькі брюки, короткі юбки, корсети та облягаючі костюми. Він не підтримував тенденцій навіяних іншими модельєрами, а створював свої, і прекрасно вмів відчувати настрої часу, із-за чого в той період його колекції були більш яркими ніж у інших авторів. Також, аби догодити не тільки жінкам, випускалися колекції і для чоловіків. Версаче ніколи не боявся експериментів, він з легкістю міг комбінувати шовк та частини металу, або шкіру з міхом.

Сам же Джанні завжди залишався простим і щедрим чоловіком, незважаючи навіть на світову славу і багатомільйонні гонорари. Свої покази мод Версаче проводив наче виставу, з відомими музикантами, декораціями, музикою та акторами. Він створював одяг з нових тканей та винаходив незвичайний крій для нього. Версаче випускав не тільки одяг, під своїм іменем він також випускав парфумерію, шкіряні вироби, міха та костюми для різних театральних постанов. Взагалі він обожнював театр, оперу та балет, і вдягав Мадонну для «Чотирьох кімнат», а разом з Елтоном Джоном поставив сучасну версію «Аіди» Дж. Верді. В 1981 році модний дім випускає свої перші жіночі духи, в 1993 році створює лінію предметів інтер’єра під назвою Home Signature, а у 1994 році світ побачили годинники Versace. На них Версаче не економив і створив серію високоякісних швейцарських годинників, яку назвав Atelier.

В 80-х та на початку 90-х Версаче отримує велику кількість нагород, а сама торгова марка переживає стрімкий підйом, так наприклад, дизайнерам вдається організувати декілька фотозйомок для журнала Vogue та заключити контракти з декількома відомими фотографами. А урочисте відкриття магазинів в Парижі, Лондоні та Нью-Йорку принесли бренду Versace всесвітню славу, визнання та комерційний успіх. В 1985 році за видатний вклад в розвиток театру, Джанні Версаче нагородили «Срібною маскою», в 1988 році присудили титул «Найбільш передового і творчого дизайнера світу», а в 1998 році, вже посмертно – Оскар американської моди. Але головною нагородою модельєра звичайно була любов прихильників. Бо Джанні Версаче мав унікальний талант захоплювати прихильність людей, бо секрет його успіху був у тому, що він вкладав всю свою душу в справу, а тому вона була максимально щирою.

Джанні Версаче був убитий 15 липня 1997 року біля порогу власного дому серійним вбивцем-гомосексуалістом. Причини вбивства залишились невідомими, а смерть засновника компанії стала поворотною подією в історії бренда. Місце голови компанії посіла сестра Донателла, яка зуміла вивести компанію з кризи та подолати всі труднощі. Сьогодні, компанія Versace Group це: 1700 чоловік зайнятих в виробництві одягу, парфумів, косметики, годинників, аксесуарів, модних предметів інтер’єра та близько 100 бутиків у 60 країнах світу.

Наступним об’єктом нашого розгляду є Гуччіо Гуччі, який народився в 1881 році в сім’ї флорентійського ремісника. Майбутній модельєр ріс досить амбіційним парубком, а тому в свої 23 він вже відкрив свою майстерню з виробництва кінної збруї, яку назвав «Дім Гуччі». Але перша спроба заснування власної справи закінчилася невдало, майстерня не приносила доходу, тому її довелося зачинити. Та Гуччіо не здавався і відправився до Лондона де зміг влаштуватися носієм в готелі «Савой». Саме там він бачить, як звичайний багаж може підкреслити статус його власника і у нього зароджується ідея відкрити власну справу з виробництва елітних сумок та чемоданів.

В 1921 році Гуччіо повертається на батьківщину, де відкриває нову майстерню, саме цей рік і вважається зародженням марки Gucci. Справи його йшли добре, тому скоро він вже відкрив сласну крамницю, де продавав: кінну збрую, одяг для жокеїв та чемодани. Гарною рекламою для нього стали виступи кращих наїзників Європи в фірмовому одязі Gucci. Потім у засновника компанії підросли сини Альдо, Уго, Васко і Родольфо, які активно долучалися до сімейного бізнесу. Наприклад в 1933 році найбільш талановитий Альдо розробив фірмовий знак з двох переплетених літер G.

Також завдяки Альдо асортимент фірми поповнився легендарними шовковими шарфами, галстуками та годинниками. Культова сумка с бамбуковою ручкою, предмет гордості всіх модниць, була розроблена також з ідеї Альдо. До початку Другої світової війни сім’я Гуччі володіла фабрикою з виробництва дамських сумок, рукавичок та чемоданів, а також бутіком на найпрестижнішій вулиці Рима. На початку 40-х крамниці Гуччі відкрилися по всій Італії, тоді ж, для розширення ринку збуту, Альдо першим з європейських виробників поїхав в Америку.

Також, для реклами Gucci велику роль мав і Родольфо, як актор, знімавшийся в кіно. Його дружні зв’язки з відомими голівудськими зірками, такими як Одрі Хепберн або Грейс Келлі дуже допомогли компанії в просуванні продукції. А Жаклін Кеннеді, що носила сумку через плече від Gucci, навіть створила свій власний бренд «Джекі-О!»
В 1953 році не стало Гуччіо Гуччі, і всі його сини кинулися в суди, вимагаючи визнати кожного з них єдиним власником фірми. В підсумку Альдо отримав 50% акцій фірми та став її головою. Проте суддівські спори на тому не завершилися і ще багато років Паоло, син Альдо судитиметься зі своїм батьком. Але це не стане йому на заваді, щоб стати ведучим дизайнером компанії. Та чвари в сім’ї не вщухали, и в 1982 році діло дійшло до бійки на раді директорів, в результаті якої Паоло покинув фірму забрав з собою Gucci Parfum.

А незабаром після цього, в 1983 році запалав новий скандал, зі смертю Родольфо, чиї акції відійшли до його сина Мауріціо і якого родичи не хотіли визнавати наступником. Тим не менш, Мауріціо стає президентом фірми в 1989 році. Загалом його можна охарактеризувати як дуже неефективного управлінця, він відмовляється від тенденції розкоші і змінює її на користь кітча, проводить масові звільнення кращих спеціалістів , знімає з виробництва легендарну сумочку з бамбуковою ручкою і переносить головний офіс в Мілан. Проте найбільшого удару іміджу компанії завдав неконтрольований продаж ліцензій на використання фірмового знака різним малим фірмам в Азії. Як результат, на початку 90-х носити речі від Gucci вважалось дурним тоном, а компанія знаходилася на грані банкротства.

Намагаючись врятувати свої капітали, онуки Гуччіо продали свої акції компанії Investcorp, яка запросила на посаду економічного директора Доменіка де Соллє, який в свою чергу бере на роботу творчого директора дизайнера Тома Форда. Саме Форду належить заслуга «реанімації» марки. Його інтерпретація класичних туфель Gucci с декором у вигляді уздечка стає справжнім хітом, а креативні ідеї виводять бренд в лідери модного бізнесу.

Але вже в 2004 році, через конфлікти з французькою корпорацією Pinault Printemps Redoute, що купила Gucci Group, Де Солле і Форд покидають компанію. На зміну їм прийшли Алессандра Факкінетті та Фріда Джанніні. На сьогоднішній день, за даними досліджень рейтингової компанії The New York Review марка Gucci займає перше місце в списку найрозкішніших брендів миру обігнавши таких конкурентів, як Louis Vuitton і Chanel.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>