Після темних часів Середньовіччя у тодішній Європі почався новий час, час розквіту. Розпочався він у країні із фантастичною історією – Італії. Цю епоху назвали – Відродження.
Час Ренесансу був неперевершеним, бо відзначився неймовірним темпом розвитку мистецтва та науки. В Італії раніше, від усіх інших європейських країн, розпочався процес відродження усіх благ людства. Їй був притаманний швидкий розвиток міст. Дуже важливу роль зіграло георозташування Італії, яке дало можливість для вельми успішної торгівлі.
На теренах нової країни зароджувалось нове суспільство, яке здатне було мислити глобальніше. Ключовим було позбавлення селян кріпацтва. Все більше ремісників та селян переходили у найману робочу силу.
Вельможа верхівка включала в себе різноманітні елементи населення. Для ранньої буржуазії була характерна зміна нової економічної ланки. Екс-знать більше не мала політичного впливу. У той час розпочалась велика нестабільність, бо в один момент ти легко багатієш і так само біднієш. Це впроваджувало нетипову психологію, коли гроші не збиралися, а витрачалися на вітер.
Із появою нових багатіїв з’явився попит на архітекторів, художників та скульпторів. Правителям потрібні були секретарі , майстерні дипломати, юристи. Міста потребували лікарів, вчителів, нотаріусів. Таким чином з’явилась велика кількість інтелігенції, яка й склала основу майбутнього Ренесансу. З одного боку вона обслуговувала знать, але і в той же час набирала все більшу кількість людей та вкладала величезну внесок у розвиток культури.
Також епоха Відродження принесла і нове світобачення. Відтепер в центрі уваги постає не Бог, а людина. Почалось гуманістичне світопрозріння. Новий час приніс нові бачення. Нові ідеї Відродження, що відобразилися а науці, літературі, склали гуманістичне світорозуміння. Гуманізм такої новаторської суперепохи, як Ренесанс, містив у собі дуже багато особливостей.
Важливу роль у формування ренесансного гуманізму відіграла античність Греції та Риму. Гуманісти не просто зберігали, відтворювали та передавали витвори античного мистецтва, а й вважали себе носіями античності та традиції.
Найважливішою ознакою культури Відродження ,на відміну від середньовічної культури, я вважаю і світський підхід. Ренесансне суспільство критикувало феодальну систему, для них були дикими ті ідеали та догми. Люди Відродження не хотіли цуратись свого тіла , своїх пристрастей та бажань. Людина, а не Бог є центром уваги гуманістів. Ідеалом гуманістів була людська особистість, яка має насолоджуватися навколишнім світом, життям, творчістю, наукою, спілкуванням з ближнім. Індивідуалізм також був особливістю епохи Відродження. Від тепер не походження людини зумовлювало її успіх, а її розум та талант. Лише силою волі та наполегливістю можна було досягти успіху.
Індивідуалізм був абсолютно протилежний феодалізму, за яким людина утверджувалась тим, що входила до якого-небудь об’єднання в селищі чи в місті . Це мало прогресивне значення. Але гуманісти звертали свою увагу на «потужних» особистостей, здатних до самоствердження та саморозвитку. Цей світогляд пропагував ідею самовдосконалення та самоуспіху. Гуманістична філософія набагато перевершила філософію феодально-середньовічної релігії. Новий світогляд із руйнівною критикою пройшовся по релігії чіткими аргументами. У центрі стоїть людина, а не Бог, головним є знання , а не релігія. Однак не можна остаточно заперечувати відносини між гуманістами та церквою. Вони не були атеїстами, не зачіпали основ церковних вірувань, просто заперечували крайнощі. Такі як убивства неправедних. Багато творів мистецтва були створені на основі біблійних сюжетів. Художники та архітектори залюбки працювали на замовлення церкви. Яскравим прикладом цього є собор святого Петра у Ватикані, що в Римі Італія.
Також у центрі Ренесансу стояв розвиток науки та техніки. Швидкими темпами розвивається наука та техніка. Зароджується наука, в сьогоднішньому розумінні, як новітній спосіб вивчення світу. Різноманітно та всіляко гуманісти доводять, що вивчати природу треба не шляхом релігійних міркувань, а за допомогою досвіду та досліджень. Із розвитком торгівлі вдосконалюється кораблебудування і мореплавство, а також все, що входить до морської справи. Винайдення компаса дозволяє довше, чіткіше і швидше подорожувати морем. Удосконалюються карти. Все дало змогу початися новій епосі, епосі «Великих географічних відкритів».
Прикладом цього слугують відкриття Америки та водного шляху до Індії. Також не забудьмо про кругосвітню подорож морем Магеллана. Всі ці відкриття дали змогу Європі познайомитися та вивчити нові цивілізації . Разом із почала розвиватись політика колоніалізму. Завдяки появі артилерії відбулись великомасштабні зміни у військовій справі. Тепер вимагались складні математичні вирахування. Неперевершеним винаходом стало книгодрукування,що спричинило появу великої кількості освічених людей.
Отже, як ми бачимо епоха Ренесансу була однією з найвеличніших подій людства, що фактично змінила світ, дала йому поштовх для розвитку та переходу у майбутнє.
