Людина – єдина істота,
яка знає, що вона є.
К. Ясперс
Світогляд – основа будь-
якого пізнання.
Песталоцці
1. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу
Серед численних визначень феномену світогляду доцільно зупинитися на наступному: світогляд – система найзагальніших поглядів людини, соціальної групи, спільноти на світ, на своє місце в світі, що проявляється в діяльності, поведінці людини.
Або ж – ще коротше – це духовно-практичний спосіб освоєння світу (адже система поглядів, розуміння свого місця в світі – духовне, діяльнісний аспект – практичне).
Свідомий і стихійний процес формування світогляду.
2. Світогляд на і наукова картина світу
Суттєва відмінність між цими картинами в тому, що світоглядна картина світу суб’єктивна – людські цінності, ідеали в ній першорядні, світ оцінюється з позиції того світу, в якому б людина хотіла жити, тобто світу бажаного.
Наукова картина світу об’єктивна – вона описує, пояснює, передбачає. Її мета – створити уявлення про світ, що знаходиться поза людиною і незалежний від неї. В ній усувається сам суб’єкт, тобто, носій пізнання – пізнаюча людина.
3. Відношення «ЛЮДИНА – СВІТ» як основоположна проблема світогляду.
Центром уваги світогляду є питання про співвідношення активної, цілеспрямованої частини світу – людини та світу, як протилежності людини, як незалежно існуючого від неї начала.
Звернемося до форм відношення людини до світу:
? у різних світоглядах своєрідно представлений емоційний та інтелектуальний досвід. Серед емоцій є «темні» (тревога, беззахисність, безсилля, переживання за країну, долю людства тощо) та «світлі» (радість, щастя, гармонія, задоволення життям та ін.). Отже, емоційний настрій може бути
– оптимістичним,
– песимістичним;
? знання як посередник між людиною і світом, відображені у вигляді понять, суджень, уявлень, теорій. За своєю сутністю знання можуть бути:
— донауковими – такими, що не відповідають критерію науковості;
— емпіричними – повсякденними, життєвими;
— науковими;
— філософськими;
— художніми (естетичне освоєння світу);
— езотеричними – таємними, лише для «посвячених» та ін.;
? цінності: матеріальні і духовні, індивідуальні і суспільні, логічні й естетичні, етичні, божественні тощо.
Ціннісні орієнтації і їх роль в житті людини, суспільства;
? ідеали – зразки, норми, ідеальні образи, які визначають спосіб життя та поведінки людини.
Суспільні ідеали і їх значення («ідеальне суспільство», «ідеальна держава», наприклад) і утопії;
? ідеал як мрія;
? віра як феномен світогляду. Людина не може жити без віри: релігійної чи віри в майбутнє, в авторитети, в себе тощо.
Сутність релігійної віри;
? переконання як «вистраждане знання» – ядро, стрижень світогляду – зі зміною переконань змінюється світогляд (про це свідчить наша сучасність).
Ідейна переконаність людини (згадаймо історію України, зокрема).
Сумнів і догма.
Отже, погляди – знання – переконання – ідеали – цінності – вірування – життєві норми та орієнтації.
Світоглядні принципи людини і її практичне життя як відображення відношення людини до світу.
4. Структура світогляду
Світогляд є багатоструктурним утворенням, розгляд якого передбачає виділення суттєвих ознак:
— з точки зору носіїв, суб’єктів – індивідуальний світогляд і масовий. Перший відображає своєрідність, неповторність життя людини, її життєвого досвіду, цілей та цінностей. Другий – груповий, етнонаціональний, суспільний – відображає те, що властиве життєдіяльності багатьох людей в певних історичних умовах, культурах;
— за рівнем усвідомленості світогляд поділяється на буденний, життєвий та теоретичний, науковий, філософський.
Буденний світогляд є відображенням щоденної діяльності людини. Він включає досвід, навички, забобони, має стихійний, несистематизований характер.
Теоретичний світогляд – це система уявлень, оцінок, що забезпечує цілісне бачення світу. Базується на таких формах відображення, як поняття, концепції, гіпотези, теорії, тобто – на пізнанні сутностей речей, явищ світу;
Світогляд розрізняється також:
— за історичними епохами – особливості архаїчного, античного, середньовічного, ренесансного світогляду, світогляду постіндустріального чи інформаційного суспільства, періоду глобалізації суспільного життя;
— за ступенем відповідності сприйняття дійсності – реалістичний чи фантастичний;
— за будовою – цілісний чи фрагментарний, упорядкований чи суперечливий світогляд;
— за ставленням до надприродних сил – релігійний чи атеїстичний світогляд.
Рівні світогляду можна відобразити таким чином:
Необхідно виділити також основні підсистеми світогляду.
Видатний німецький філософ І.Кант поставив три питання:
1. «ЩО Я МОЖУ ЗНАТИ?»
2. «ЩО Я МАЮ РОБИТИ?»
3. «НА ЩО Я МОЖУ СПОДІВАТИСЯ?»,
тобто, фактично виділив три підсистеми світогляду:
1. Пізнавальну – знання про світ, історію людства та людину.
2. Практичну (поведінкову) – наявність у світогляді певних настанов: схвалення чи несхвалення вчинків, поведінки.
Отже, це практичне відношення до світу.
3. Оцінювальне відношення до світу – включає в себе цінності, ідеали. Тобто, це ціннісно-нормативна складова світогляду.
5. Історичність світогляду
У різні історичні епохи по-різному шукали відповіді на основне питання світогляду.
— Стародавні греки вбачали ідеал в мірі, яка впорядковує і земний світ, і Космос.
— В стародавній Індії сенсом життя людини вважали її повну владу над своїми бажаннями, перехід у стан нірвани.
— За Середньовіччя сенс життя вбачали у служінні богові, прагнули попасти в Царство небесне (як і сучасні віруючі…).
— В епоху Відродження взірцем і героєм стає Майстер – всебічно розвинена, соціально-активна особистість.
— Західноєвропейське мислення склалося у ХVІІ ст. У ньому утвердилась думка про призначення людини пізнавати і перетворювати світ для задоволення зростаючих потреб людей (згадаймо Ф.Бекона: «знання сила»).
— В українській філософії переважає тяжіння до буттєвого поєднання Бога і людини (напр., ідея Боголюдини у Г.Сковороди).
Отже, в різних історичних епохах формувалися різні світоглядні системи:
— Космологічна, яка була поширеною у всіх високорозвинених цивілізаціях давнини (до неї ми звертаємося й сьогодні), спрямована на пошуки єдиної сутності світобудови, на визначення гармонії «макрокосмосу» – природи і «мікрокосмосу» – людини. Звідси – протагорівське «пізнай себе – і ти пізнаєш світ».
— Теологічна система базується на вірі в надприродні сили. В її центрі – Бог як першоначало і першопричина світу. Ця система була характерною особливістю середньовічного світу, вона притаманна сучасним віруючим.
— Поворот старогрецьких мислителів від світу до людини породжує антропоцентризм – усвідомлення особливої місії людини в космосі, ідеї, що космос визначається людиною. Ця система формувалася на основі архаїчного антропоморфізму.
Прослідковується спадковість у розвитку систем світогляду.
6. Історичні типи світогляду
У своєму формуванні та розвитку світогляд проходить через історичні етапи, що дає підстави для виділення його історичних типів:
Міфологічний світогляд панував понад десятки (якщо не сотні) тисяч років – 90% історії людства. Це світогляд первіснообщинного суспільства. Йому характерні:
? уявлення про родинні зв’язки природних сил і явищ та людських спільнот, яке бере початок з первісного тотемізму, згідно якого кожен рід або плем’я походить (здебільшого) від могутньої тварини. Отже, відбувалось уособлення природних сил і людської діяльності;
? міфологічне мислення художнє – воно оперує образами, а не поняттями;
? людина у цьому світогляді – іграшка в руках надприродних сил, її життєвий шлях визначається долею, фатумом.
Отже, міфологія є своєрідним світосприйняттям, вона окреслює основні світоглядні проблеми, до цього часу існує в релігійному сприйнятті світу, у наших буденних уявленнях про світ, а також у сучасних ідеологіях, проектах перебудови світу (згадаймо утопії). І ніщо так не нагадує міфологію, як сучасні політичні ідеології.
Релігійний світогляд є таким типом світогляду, в якому освоєння світу здійснюється через його роздвоєння на поцейбічний (земний, природний) та потойбічний (небесний, надприродний, надчуттєвий).
Бог у цьому світогляді сприймається як першооснова і сутність світу. Він творить світ з нічого (згадаймо Біблію чи Коран – ідея креаціонізму).
Релігійний світогляд догматичний.
Філософія є теоретичною основою світогляду. Вона пропонує розуміння всіх світоглядних проблем через розкриття буття людини, через розуміння сутності та призначення людини. Це – раціоналістичний тип світогляду. (Про неї мова буде далі).
Отже, перехід від релігій до філософії означає перехід від віри до розуму, знання, від життя емоційного до життя, заснованого на аналізі, критиці і розрахунку.
П Р И М І Т К А.
Конспект даної теми деталізований у зв’язку з тим, ця тема надто загально і стисло подається в підручниках, посібниках, в тому числі і в посібнику, виданому 2-м виданням у Київському славістичному університеті.
Більш повним є виклад світоглядних проблем у тексті лекції, виданому також у Київському славістичному університеті /Скрипка П.І. Філософія і світогляд. – К., 2007/.
Наступні теми будуть розглядатися лише з виділенням основних тез на підставі посібника Київського славістичного університету.
Винятком буде лише тема «категорії філософії», відсутня в посібнику, але передбачена програмою з філософії КСУ.
Меняются и время и мечты,
Меняются, как время, представленья.
Изменчивы под солнцем все явленья
И мир всечасно видишь новым ты.
Лишь жить в себе самом умей –
Есть целый мир в душе твоей
Таинственно-волшебных дум;
Их оглушит наружный шум,
Дневные разгонят лучи, —
Вниманий их пенью – и молчи!
Ф.И. Тютчев
Да, остаются книги и мосты,
Машины и художников холсты.
Да, многому остаться суждено,
Но что-то ведь уходит все равно!
Таков закон безжалостной игры:
Не люди умирают, а миры.
Уходят люди… их не возвратить.
Их тайные миры не возродить…
Е. Евтушенко
Філософський практикум.
Завдання, вправи, тести до теми «світогляд».
1. Якими відношеннями визначається зміст світогляду:
? природне – соціальне;
? тварина – інша тварина;
? рослина – світ;
? людина – світ;
? природні речі – штучні речі ?
2. «Вузький спеціаліст подібний до флюсу, його повнота однобічна» – з афоризмів К. Пруткова.
Який ваш ідеал сучасної інтелігентної людини?
3. Видатний математик Д. Гілберт одного разу сказав у своїй лекції: «Кожна людина має якийсь горизонт. Коли цей горизонт звужується і стає безкінечно малим, він перетворюється у точку. Тоді людина говорить: «Це моя точка зору».
Яка ваше ставлення до цієї думки?
4. Чи можна вважати можливим постійно занурювати людей у безодню побуту, змушувати щоденно пульсувати думку про їжу, одежу та взуття і одночасно чекати від них високої духовності і морального піднесення?
Яка ваша думка з цього приводу?
5. «Наше життя – подорожування. Ідея – дороговказ. Немає дороговказу, і все — зупиняється. Мету втрачено – і сил як не було», таку думку висловив французький письменник Віктор Гюго.
А як ви думаєте з цього приводу? Чи згодні ви з письменником?
6. Наукова картина світу це:
? сукупність тих знань, що їх накопичила наука?
? узагальнена картина дійсності, що вимальовується на основі наукових знань?
? Система провідних зв’язків та співвідношень сфер дійсності, що їх вибудовують на основі даних різних наук?
Який варіант відповіді обираєте ви?
7. Ф.Достоєвський у підготовчих матеріалах до роману «Підліток» зазначав, що почуття розумом не сколихнути, і треба спочатку вирвати із серця ідею, яка засіла в ньому у вигляді почуття. Але зробити це можна, лиш розкроївши серце.
Чи згодні ви з видатним письменником і філософом?
8. Про що йде мова у вірші Св. Соложенкіної «Наставления»?
Нам старшие читают наставления,
А мы в окно рассеяно глядим.
«Не обожгись! твердят они. – Терпенье».
А мы… о, как обжечься мы хотим!
Мы с наслаждением, мы с восторгом падаем,
И синяки для нас, как ордена…
И только позже мы досадуем,
Что человеку жизнь одна дана.
Приходит к нам и мудрость, и терпенье,
Не пьем – по капле цедим мы вино
И юношам читаем наставления.
А те глядят рассеяно в окно.
9. Повсякденність – сфера безпосереднього досвіду. Всі наші події здійснюються тут.
Що ми знаємо про цей світ нашого життя?
Як ми ставимось до цього?
10. Чи згодні ви з тим, що переконання є вистражданими знаннями?
Аргументуйте свою точку зору.
11. За яких життєвих обставин людина найчастіше стикається зі світоглядними питаннями:
? в ситуаціях вибору типу поведінки в різних випадках життя;
? в ситуаціях вибору професії;
? в екстремальних ситуаціях;
? в ситуаціях життєвого та морального вибору;
? в ситуаціях вибору між традиціями і новаціями?
Обґрунтуйте свій вибір.
12. «Міф є оповіданням, яке відповідає на питання: «Чому?» і «Яким чином?». Міф є першим виразом свідомості людини причинного зв’язку між явищами», — відмічав Г.Плеханов.
Чи згодні ви з автором?
Спробуйте аргументувати свою відповідь.
13. Дайте порівняльну характеристику філософії і міфології як типів світогляду за наступними критеріями:
I. Поясніть, що спільне у колі проблем, які розглядаються і філософією, і міфологією.
II. Прослідкуйте відмінності між філософією і міфологією.
III. Дайте характеристику подібності і відмінності у виконанні і філософією, і міфологією регулятивної функції в суспільстві.
14. Дайте оцінку наведеним варіантам відповідей та оберіть ті, які видаються вам правильними:
Релігія це:
? певний стан свідомості;
? вид суспільної організації;
? сукупність обрядів, ритуалів;
? зв’язок між однодумцями;
? зв’язок людини з вищими священними силами.
15. Видатний гуманіст нашого часу А. Швейцар вважає, що «для суспільства, як і для індивіда», життя без світогляду є паталогічним порушенням вищого почуття орієнтування».
… «Ми, — вважав Швейцар, — почали переконувати себе в тому, що цілком можливо обійтись і без світогляду. Але це також своєрідна світоглядна позиція. Ми почали втрачати потребу у філософському осмисленні того, що відбувається.
В результаті, — продовжував Швейцар, — наша діяльність спрямовується випадковими ідеями, які, створюючи ілюзію осмисленого життя, в реальності перетворюють нас у маріонеток, в об’єкти маніпулювання».
Чи стосується, на вашу думку, така характеристика західних суспільств сучасного українського суспільства?
До роздумів.
Покликання кожної людської істоти полягає в тому, що виробити власний мислячий світогляд, стати справжньою людиною.
Що таке світогляд? Сукупність думок, що хвилюють суспільство і людину, про сутність навколишнього світу, про становлення та призначення людства та людини в ньому.
Для суспільства, як і для індивіда, життя без світогляду є патологічним порушенням вищого почуття орієнтування.
Альберт Швейцер
Прагніть зробити життя кращим для самих себе і для всього людства. Це й буде вашим справжнім світоглядом.
О.Ф. Лосєв
Надзвичайно важливо для людини знати, як належним чином знайти своє місце у світі, і правильно зрозуміти, якою треба бути, щоб бути людиною.
І. Кант
Жалюгідний той, хто живе без ідеалу.
І.С. Тургенєв
Та обставина, що людина може володіти уявленнями про своє Я, нескінчено підвищує її над усіма іншими істотами, що живуть на землі.
У всі часи були люди, які віддавали життя за свої ідеали.
Р.Роллан
Ідеал – дороговказна зірка.
Л.Толстой
Немає більш плідного заняття, як пізнання самого себе. Немає й «питання більш темного».
«Пізнай себе…
Яка ж то користь в тім?
Пізнаю,
А куди втікать потім?»
Р. Декарт, Д.Юм, І.Гете.
Досвід – надійний світильник у дорозі.
Філіпс
Вища мудрість – знати самого себе.
Галілей
Переконання – це не початок, а вінець усякого пізнання.
І. Гете
Кожен мусить мати мужність відстоювати свої переконання.
Олександр Гумбольт
Що таке знання? Не що інше, як запасний досвід.
Карлейль
Неправильне знання гірше, ніж незнання.
Дістервег
Хто мало знає і знає про це, той знає багато.
Стюарт
Знати, що ми знаємо, що знаємо, і не знати того, чого не знаємо, — ось у чому полягає істинне знання.
Торо
…Учітеся, читайте, і чужому научайтесь
Й свого не цурайтесь.
Т. Шевченко
Розум завжди в дурнях у серця.
Ларошфуко
Ніщо так не нагадує міфологію, як політична ідеологія. Можливо, у нашому сучасному суспільстві остання просто замінила першу.
В. Касірер
Коли віра доведенна до достовірності, вона руйнується; тоді це вже не віра, а знання.
Джон Локк
Коли ми осмислимо свою роль на Землі, навіть найскромнішу і непомітну, тоді лише ми будемо щасливими.
А. Сент-Екзюпері
У 1905 р. Лев Шестов написав працю «Апофеоз безгрунтовності», в якій «великодушно» дозволив людині «так само змінювати свій світогляд», як черевики або рукавички.
