Філософія, її предмет, функції та структура

philФілософія – це епоха,
осягнена розумом.
Г.Гегель

Філософія як теоретичний світогляд, поряд з наукою, мистецтвом, мораллю, правом, — одне з найважливіших надбань людської культури, «колиска» (чи «мати») цих форм суспільної свідомості. В процесі її історичного розвитку виникли й існують так звані «вічні проблеми»:

Що таке людина?
Що таке природа (всесвіт)?
Який між ними зв’язок? Залежність?
Чи здатна людина пізнавати природу, суспільство, себе?
Які форми, методи пізнання?
В чому відмінність матеріального і духовного світу?
Яка їх взаємозалежність?
Що таке свобода, людські цінності взагалі?
Що таке життя та смерть?
Сенс життя?
Щастя, любов та багато інших.

Предметом філософії є дослідження світу як цілісності (кожна наука досліджує лише певну сферу, частину світу, про що йтиметься далі).
Її завдання – дати найбільш загальні уявлення про світ, відповісти, крім зазначених, на питання: який цей світ? Що лежить в його основі? Кінечний він чи безкінечний? Пізнаваний чи непізнаванний? Що таке знання? Яке місце людини в світі? (Найголовніше). Як людина повинна жити, діяти?

Філософія вивчає людину і світ в єдності. Тому постає проблема основного питання філософії. схематично його можна відобразити таким чином (дивись наступну сторінку).

Крім розглянутого, існують й інші постановки основного питання філософії (наприклад, питання про життя і смерть, самогубство в екзистенціалізмі; питання про сенс життя; про сутність людини тощо).
shema2
shema2.1

Монізм (грец. монос – один) протилежний дуалізму (латин. дуо – два). Це філософське вчення, згідно якого матеріальне та духовне, тілесне та душевне є незалежними і не зумовлюючими одне одного начала.

Монізм протилежний і плюралізму – філософському вченню, згідно якого основу світу складає множинність незалежних духовних начал.
Поняття предмету філософії історично змінливе, але його можна, на думку багатьох філософів, відобразити як «людина – світ».

Роль філософії визначається її функціями, до яких відносяться:
- світоглядна,
- гносеологічна,
- методологічна,
- ціннісна,
- праксеологічна,
до них часто відносять – і небезпідставно! – критичну, виховну тощо.

Структурно філософія включає в себе:
- онтологію – вчення про буття, існуюче; теорію буття;
- гносеологію – вчення про свідомість та пізнання, тобто теорію свідомості і теорію пізнання;
- аксеологію – вчення про цінності; теорію цінностей;
- філософську антропологію – вчення про людину, її місце в світі, пошук родової сутності людини;
- філософію культури;
- філософську методологію, яка формує принципи, на які спирається вчений;
- філософію науки – вчення про місце і роль науки і вчених в сучасному світі;
- соціальну філософію як вчення про суспільство;
- філософію історії, яка розглядає рушійні сили історії, її джерела, спрямованість;
- філософію релігії – власне світоглядну, ідейну сторону релігії;
- езотеричну філософію – таємну, закриту для непосвячених;
- етику – філософську теорію моральності;
- естетику – теорію прекрасного в житті та мистецтві.

До філософських дисциплін належить також логіка, соціологія, політологія та так звані «прикладні філософії»: напр., філософія права, політики, економіки, екології тощо.

Філософія і наука

Спільність філософії і науки проявляється в тому, що вони:
- є формами суспільної свідомості;
- знання представляються у теоретичній формі;
- включаються у структуру світогляду;
- мають однопорядкові структурні елементи – предмет, закони, поняття, категорії, методи дослідження.

Щодо відмінностей філософії і конкретних наук, то до них можна віднести наступні:

1. У філософії понятійний апарат, її мова, закони мають всезагальний характер, тобто поширюються на всі сфери дійсності;
2. філософія є формою суспільної свідомості, наука – і безпосередня продуктивна сила суспільного виробництва;
3. закони і категорії філософії виконують функцію загальної методології пізнання; окремі науки виконують методологічну функцію лише для цієї науки;
4. філософія дає загальну цілісну картину світу; окремі науки досліджують лише певну сферу, частину дійсності і тому такої картини дати не можуть;
5. філософія є теоретичною частиною будь-якого світогляду – наука є важливою складовою наукового світогляду.

Філософія і релігія

Релігія має глибоке коріння і не є заблудженням, з яким може «впоратися» філософія, вона пов’язана з «позалогічною» формою свідомості, бере участь у формуванні позалогічного (ненаукового) знання. Релігія є також «компенсатором» соціальної слабкості людини, певною мірою – Бог є ідеалом людини.

І релігія, і філософія задовольняють потреби людей в осмисленні як оточуючого світу, так і власного життя. Внаслідок цього вони близькі одна одній, їх об’єднує спільна для всіх людей потреба самосвідомості.

Отже, спільними для філософії і релігії є те, що вони:
 форми суспільної свідомості;
 історичні типи світогляду, є способи духовно-практичного освоєння світу;
 важливі складові духовного життя суспільства.

Але їм притаманні і суттєві відмінності:
1. предмет філософії – відношення «людина – світ»; предметом релігії є Бог, світ як його творіння;
2. мають різну структуру: філософія складається з онтології, гносеології, тощо, про що йшла мова раніше; релігія – з
 релігійних поглядів, ідей та уявлень;
 релігійних почуттів;
 культів і обрядності;
3. філософія ґрунтується на доведенні, релігія – на вірі;
4. філософія орієнтується, перш за все, на інтелект людини; релігія – на почуття, емоції людини – адже релігійні догми не можна збагнути розумом.

Отже, філософія розвиває у людини здібність до теоретичного мислення, до формування власного світогляду.
Філософія, як релігія, виступає правонаступницею міфології.
Як висновок: людству необхідний цілісний світогляд, в основі якого лежить як наукова картина світу, так і його позанаукове сприйняття.

Філософія і світогляд

Відмітимо їх спільність:
 і філософія, і релігія є своєрідними формами суспільної свідомості, способом (повторимося) духовно-практичного освоєння світу;
 вони мають одинаковий предмет – осмислення відношення «людина – світ»;
 дають цілісне уявлення про світ, людину тощо;
 мають спільність за деякими своїми функціями (напр., виховною).

Водночас наявні також і відмінності філософії і світогляду.
1. Поняття «світогляд» ширше за обсягом. Світогляд включає різноманітні погляди людини – філософські, релігійні, суспільно-політичні, економічні, етичні, естетичні тощо.
2. Для характеристики світогляду використовуються поняття «світоглядна картина світу», «світовідчуття», «світосприйняття»; для філософії найголовнішим є «світорозуміння».
3. Вони різні за своєю структурою. Філософія, не раз підкреслювалося, включає онтологію, гносеологію, аксіологію тощо; в світогляд включаються вже розглянуті досвід, знання, віра, ідеали, переконання та ін.
4. Філософія є формою суспільної свідомості, світоглядом і наукою (хоч і специфічною); світогляд як система поглядів на світ не є наукою, може ґрунтуватися на ненаукових засадах.
5. Філософія відображає й обґрунтовує своє осмислення світу методами, принципами, законами, своїм логіко-аналітичним апаратом, маючи гносеологічну функцію; світогляд такої функції не має.

Вивчення філософії – це школа, яка дозволяє виховувати культуру розумного мислення, тобто:
 вміти вільно оперувати поняттями;
 висовувати, обґрунтовувати й аргументовано критикувати ті чи інші судження;
 виділяти суттєве від другорядного;
 розкривати взаємозв’язки між різноманітними явищами дійсності;
 виявляти й аналізувати суперечності оточуючої дійсності, а значить – бачити її у змінах і розвитку.

Практикум
до теми
1. У відношенні до світогляду філософія постає:
 однією з його складових;
 основою, на якій виробляються світоглядні уявлення;
 поясненням основних світоглядних термінів, їх змісту;
 теоретичною формою світогляду?

2. «Здивування спонукає людей філософствувати», — вважав Аристотель.
Як ви розумієте цю думку давньогрецького філософа?

3. Філософія – це втеча від очевидного.
Яке ваше розуміння цього висловлювання?

4. Які із перерахованих питань є філософськими?
 Всі тіла складаються з атомів?
 Чи можна створити вічний двигун?
 Як вирішити продовольчі та інші потреби людства?
 Що таке істина?
 Які шляхи запобігання війни?

5. Філософствувати можна навчитися тільки завдяки справам і самостійному мисленню. Така думка видатного німецького філософа І.Канта.
Чи погоджуєтесь ви з цією думкою?

6. «Не досить оволодіти премудрістю, потрібно також уміти користуватися нею», — вважав знаменитий давньоримський оратор і мислитель Цицерон.
Яка ваша думка з цього приводу?
Чи згодні ви з Цицероном?
Спробуйте аргументувати свою відповідь.

7. Немає людини, котра була б вільною від філософії; хоча б примітивної, дитячої, безпосередньої, несвідомої, — підкреслював російсько-американський філософ М.Бердяєв.
Чи згодні ви з ним?

8. Які з наступних визначень є найбільш традиційними?
 Філософія – це мистецтво виживати і вмирати.
 Філософія – це вчення про мораль.
 Філософія – це наука всіх наук.
 Філософія – не наука, а наука – не філософія.
 Філософія – це сфера інтелектуальної діяльності, що покликана виробляти засоби людського життєвого самовизначення.

9. У повсякденному житті слово «філософія» вживається в найрізноманітніших значеннях, інколи – дуже далеких від наукового визначення цього поняття. Ось деякі висловлювання, взяті з художньої та публіцистичної літератури:
 «У мене філософія така: жити, нікому не заважаючи».
 «Кинь займатися самоаналізом, все це – філософія».
 «Все це – філософія, а нам потрібні конкретні пропозиції».
 «Розвели тут філософію, а питання просте ж і зрозуміле».
 «Він людина хороша, гарна, але, правда, любить пофілософствувати».
Визначте, в яких значеннях використане слово «філософія» в кожному з цих конспектів.

10. Які з наведених нижче висловлювання є філософськими за своїм змістом, а які – буденно-життєвими? Обґрунтуйте свою точку зору.
 «Світу краще провалитися, чи мені чаю не пити? Я скажу, що світу провалитися, а мені чай завжди пити».
 «Я вірю, що життя, — безглузда метушня… Вона схожа на закваску, яка бродить хвилини, години, роки або століття, але рано чи пізно перестає бродити! Великі пожирають малих, щоб підтримати своє бродіння, сильні зживають слабших, щоб зберегти свою силу. Кому везе, той їсть більше і бродить довше за інших –ось і все!»
 «Я говорив вам, Партосе, що з жінками і дверима краще за все діяти м’яко!»
 «Ви великий мислитель, д’Артар’яне, — сказав Партос. – Це безумовно.»

11. Яке з перелічених питань є видозміною формування основного питання філософії?
 Як розвивається мозок людини?
 Звідки і яким чином з’являється зміст наших думок?
 В яких формах здійснюється мислення і яким законам воно підпорядковане?
 Чи є світ зібранням випадкових явищ чи він підпорядкований закономірності?
 В чому ціль і сенс людського буття?

12. В чому полягає суть принципів:
 Монізму (і які його різновиди)?
 Дуалізму?
 Філософського плюралізму?

13. Подумайте, яким чином філософи можуть допомогти у зміні світу – адже вони не будуть зі зброєю в руках брати участь у штурмі Бастилії чи взятті Зимового палацу.

14. Виберіть вірне визначення філософії з наступних:
 Філософія – це наука про світ у цілому, яка узагальнює дані всіх наук.
 Філософія – наука про загальні методи пізнання.
 Філософія – не наука, а вираз людського ставлення до світу.
 Філософія – наука про загальні характеристики об’єкта (оточуючої дійсності), суб’єкта (людини і суспільства) і відносин між ними.

15. Люди, які скептично ставляться до філософії, інколи розмірковують так:
«Представники природничих наук описують факти (явища) природи; інженери створюють машини; лікарі лікують людей від хвороб. Які факти описує філософ, які машини він створює, від яких хвороб він може вилікувати? Для чого потрібна філософія?»
Спробуйте дати аргументовану відповідь.

16. У свій час Оноре де Бальзак поставив перед собою питання: хто дав більше людству?
 Прометей (згадайте античного титана) чи Фауст (Гете. Фауст)?
Прометей – діяч, будівник, відкривач вогню, тобто наука і техніка. Фауст – споглядач, мислитель, шукач щастя та сенсу життя, тобто мистецтво, мораль, філософія.
Яка ваша думка?
Аргументуйте свою точку зору.

17. Що спільне у філософії та науки і в чому відмінності між ними?

18. «За традицією філософія ввічливо приймається, але потай зневажається, — таку думку висловив німецький філософ Карл Ясперс.
Яке ваше бачення до цього висловлювання?
Чим зумовлене таке ставлення до філософії?

19. Старогрецький мислитель Плутарх констатував, що філософи поділяються на дві категорії: апологетів і критиків.
Але далі він підкреслював, що, стаючи апологетами, філософи перестають бути філософами.
Як ви розумієте це висловлювання Плутарха?
Чи щось змінилося у наш час у ролі філософії і філософів у суспільстві?

20. Що спільне і в чому суттєві відмінності між філософією і релігією?

21. Нам, нашій культурі не вистачає поваги до раціональних роздумів, глибинного аналізу. Ми більше довіряємо екстазу поета, пророцтву публіциста і – на жаль – демагогічному рванню на грудях сорочки «вихідцями з народу», «його вірними слугами»; ніж вдумливому слову філософа.
Про що, на вашу думку, це свідчить?
Чи згодні ви з цією тезою?
Визначте свою життєву позицію.
shema2.2

До роздумів

Мислю, значить, існую.
Р.Декарт

Борода не робить філософа.
Плутарх

Ясність – ввічливість філософа.
Х.Ортега-і-Гассет

Не досить любити філософію, треба досягти зворотної любові від неї.
Т.Ойзерман

Філософія – це не для швеця.
Вольтер

Культура духу є філософія.
Цицерон

Якщо під філософією розуміти пошуки знання в його найзагальнішій і найширшій формі, то, очевидно, її можна назвати матір’ю всіх наукових пошуків.
А.Енштейн

Будь-яка проблема набуває статусу філософської лише тоді, коли «приводиться до прямого зв’язку з проблемою сенсу і сутності людського життя.»
М.Трубніков

Якщо існує наука, справді необхідна людині, то це та, якій навчаю я – а саме: належним чином знати вказане людині місце у світі, і з якої можна навчитись того, яким слід бути, щоб бути людиною.
І.Кант

Здивування спонукає людей філософствувати.
Арістотель

Який є світ в його загальних рисах – питання, яким жодна наука, крім філософії, не займається і не буде займатися.
Б. Рассел

Покоління людей живе звичайно не тією філософією, яку вони породили, а тією, яку створила попередня епоха.
А.Швейцер

Скептик, прагнучи до знань, керується девізом: «Я не знаю, що це таке, але сподіваюсь дізнатися».
Агностик же стверджує: «Я не знаю, що це таке, і ніколи не дізнаюсь».

Я знаю лише те, що я нічого не знаю. Тому я мудріший за інших.
Сократ

Якщо хтось знає, що він не знає, — навчи його.
Якщо хтось знає, що він знає – послухай його.
Якщо хтось не знає, що він знає, — розбуди його.
Якщо хтось не знає, що він не знає – втікай від нього.
Китайська приказка

Знову актуалізувалися питання, що таке філософія, що і як вона здатна пізнавати й робити, які межі її пізнавальних можливостей, яке місце й роль у житті людини та суспільства тощо. В період культурних та соціальних трансформацій, криз філософія завжди переосмислює свої проблеми, способи їх вирішення.

В ІV ст. до н.е. Аристотель переконував співгромадян, що філософія – найнепотрібніша (з утилітарно-прагматичної точки зору) із усіх наук, а саме тому найбільш висока і потрібна людям.

Не уявляю суспільства, в якому немає філософії.
М.Бунге

Розум не може не досліджувати себе. У цьому плані показовим є визначення мудрості (філософії), яке дав Геракліт: «Мудрість заключається в одному: пізнавати думку як те, що править всім у всьому. Мудрість заключається у тому, щоб говорити істину і, прислуховуватись до (голосу) природи, чинити у відповідності з нею».
Ця точка зору розвивається і конкретизується Аристотелем: «А оскільки мудрість була визначена як наука про перші причини і про те, що найбільш гідне пізнання, мудрістю треба б визнати науку про сутність».

Мудрість – то «історичне розуміння».
Платон

«Польза от философии весьма сомнительна, а вред очевиден».
П.А.Ширинський-Шахматов, міністр
освіти Росії.

Зміст

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>