Свідомість не тільки відображає
зовнішній світ, але й творить його.
Розгляд складної і багатозначної проблеми свідомості почнемо з аналізу відображення як всезагальної властивості матерії. Еволюцію форм відображення можна зобразити схематично (безумовно, схема – спрощення, але це – наочність):
Отже, свідомість має біологічні передумови для свого виникнення:
1. Зародження і розвиток життя на землі, аж до появи людини з її високорозвиненою центральною нервовою системою і органами чуття.
2. Розвиток відображальних здібностей у живих організмах – від подразливості до зародків мислення (чи своєрідного мислення) у вищих тварин.
У понятті «свідомість», якою б мовою воно не звучало, відображається складна й суперечлива структура цього феномену. Напр., українською мовою свідомість означає «з відомостями про світ», російською – «зі знаннями» («сознание»), німецькою «знання про буття» тощо. Отже, у цьому понятті фіксуються два суттєві моменти – відношення і знання. Тому людина – свідома істота, бо вона має здатність зі знанням ставитись до світу, до самої себе (самосвідомість).
Можливим є й таке визначення свідомості – це здатність головного мозку людини цілеспрямовано відображати світ, перетворювати його в образи і поняття.
Найаргументованіше визначення свідомості (О. Спіркін) формулюється так: свідомість – вища, властива лише людині і пов’язана з мовою, функція мозку, яка заключається
— в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності;
— в попередній мисленній побудові дій і передбаченні їх результатів («випереджуюча сила мислення»);
— в розмовному регулюванні і самоконтролюванні поведінки людини.
До аспектів проблеми свідомості відносяться:
— онтологічний: відношення свідомості до відображуваної дійсності (згадаймо основне питання філософії – свідомість вторинна відносно матерії, похідна від неї);
— природничо-науковий – відношення свідомості до діяльності мозку, тобто психофізіологічна проблема – свідомість є властивістю високоорганізованої матерії, людського мозку;
— гносеологічний: співвідношення свідомості і зовнішнього світу – свідомість є вищою формою психічного відображення дійсності;
— соціально-історичний: питання про активність, про роль свідомості у перетворенні зовнішнього світу – сутністю цього аспекту є соціальні основи формування свідомості, пов’язані з розвитком трудової діяльності людини і мови.
Функції свідомості
1. Пізнавальна – відображення світу в свідомості людини є суспільно-історичним процесом, в якому кожний акт пізнання «накладається» на інформацію минулого досвіду, на наявні уявлення про дану річ, хоч і неповні і не зовсім точні.
Внаслідок цього виникає суперечність, вирішення якої вимагає співставлення, перевірки, пошуку, тобто активної взаємодії суб’єкта і об’єкта.
2. Конструктивна – випереджуюче відображення і цілеспрямоване перетворення дійсності, в результаті чого людина творчо створює нові форми, відсутні у природному світі.
3. Регулятивна – вплетена у взаємодію людини із зовнішнім світом; виступає у 2-х формах:
• побуджувальної (побуджувальні мотиви) і
• виконавчої регуляції соціального життя – приведення дій людини у відповідність з її потребами.
Структура свідомості:
— емоції, почуття;
— мислення;
— пам’ять;
— воля.
Свідомість активна – ми сприймаємо не «все підряд», бо коли «бачиш все» – то не бачиш нічого. Все залежить від того, на чому ми сконцентрувалися і що ми хочемо бачити.
Свідомість вибіркова – ми створюємо, помічаємо і зберігаємо образ того, що має для нас значення, що цікаве, має смисл – це особлива характеристика свідомості, яка вказує на те, що нам небайдуже.
Свідомість має ще одну властивість – здатність «іншодії» – вона може вибирати, діяти по-іншому.
До властивостей свідомості відноситься також свобода – сама людина не знає, що «витворить» її свідомость. Адже вона перебирає варіанти, зупиняється на тому, що сама вважає важливим, кращим, значущим. У будь-якому становищі у людині залишається остання свобода – свобода свідомо відноситься до ситуації. Саме наявність у людини свободи волі, здібності свідомого вибору робить її, людину, універсальною.
Але інтелект має і певні недоліки:
— суб’єктивність – оцінка і вирішення залежать від почуттів;
— обмеженість – модель (мислительна) простіша за об’єкта;
— захоплюваність – самоорганізація.
Варто пам’ятати і те, що інформація, проходячи через свідомість людей, спотворюється: якщо те, що хоче сказати людина, взяти за 100%, то висловити свою думку їй вдається приблизно на 80-90 %, а інший почує з цього ще менше, а зрозуміє біля 60-70%. І якщо інформація пройде декілька таких циклів, то легко уявити собі, у що вона перетвориться (ось вам і «ефект зіпсованого телефону»…).
Самосвідомість
Самосвідомість є усвідомленням оцінкою людини свого знання, морального обличчя та інтересів, ідеалів та мотивів поведінки, цілісна оцінка самої себе як діючої, по чуваної та мислячої істоти.
До функцій самосвідомості (рефлекції) відносяться:
— самопізнання,
— самооцінка,
— саморегуляція.
Несвідоме
З.Фройд, австрійський практик і мислитель, звів людину до несвідомих проявів, майже позбавивши її свідомості, — до інстинктів: Ерос, Танатос, і особливо – лібідо. «Всі душевні процеси, по суті, несвідомі, — вважав Фройд. – і свідомі процеси є лише окремими проявами нашої душевної діяльності». Мозок людини Фройд порівнював з айсбергом, менша частина якого, яка підіймається над поверхнею води, — сфера свідомого, а більша частина, що знаходиться під водою, — несвідоме, інстинкти (у айсберга, здається, — це 1:10 чи 1:11). Сучасна наука стверджує, що на несвідомому рівні переробляється за секунду 109 битів інформації, а на свідомому – 102.
Несвідоме – глибинний фундамент психіки. Воно проявляється в різних і багатоманітних формах: установках, потягах, відчуттях, інтуїції, сновидіннях, станах афекту тощо. (Інтуїція як прояв несвідомого характеризується безпосередністю, несподіваністю, неусвідомленням шляхів отримання нових знань).
Термін «несвідоме» використовується для характеристики як індивідуальної, так і групової поведінки, цілі якої, як і дії, не усвідомлюються учасниками процесу. Карл Юнг, популяризатор вчення Фройда, детально дослідив образи колективного несвідомого – архетипи. Вони є системою вроджених програм та установок,типових реакцій,які виходять з глибини нашарувань психічного життя людського роду. Це колективне несвідоме передається спадково. (Детальніше проблему свідомого, самосвідомості, несвідомого див. у посібнику – філософські погляди З.Фройда).
Отже, щоб розібратися у специфіці свідомості, звернемося до власного досвіду. І знайдемо ми в ньому
— образи дійсні і образи уявні;
— слова, що виражають поняття різного ступеня загальності (від «ось ця ручка» до «весь світ»);
— емоції і ціннісні уявлення;
— вольові імпульси і здатність мріяти, а також інші внутрішні реалії, яким інколи важко дати навіть ім’я.
Але всі вони існують не самостійно, а пов’язані у складну динамічну єдність, рухливе, змінливе і водночас цілісне. Це – ідеальна дійсність, яка створює безкінечно багатий світ, наш внутрішній Всесвіт.
Отже, якщо матерія є об’єктивною реальністю, то свідомість – реальність суб’єктивна, ідеальне відображення світу.
Що ж відображає поняття «ідеальне»?
— Це освоєне психікою людини буття, адже свідомість є усвідомленим буттям, у відповідності з людськими потребами і можливостями.
— Це відображення відношення людини до світу. Навіть коли ми прагнемо до максимально об’єктивного опису світу, побудована ідеальна модель все ж деформована реальними умовами пізнання, існуючими засобами спостереження й опису.
— Воно, ідеальне. Непідвладне диктату законів збереження – на відміну від матеріального. У царині ідеального панує закон незбереження (напр., у сні або в уяві може існувати все, що завгодно).
— Обов’язково має свого матеріального носія – відоме метафоричне висловлювання К.Маркса: «Ідеальне – це матеріальне, пересаджене у людську голову і перетворене у ній».
Звідси – відносність їх протиставлення поза межами основного гносеологічного питання.
Повернемося до питання: що ж відображає поняття «ідеальне»?
— є ідеальні речі (матеріальна точка, абсолютно тверде тіло, інші фізичні, хімічні тощо поняття або ж ідеальна людина, дружина чи чоловік…);
— придумали ми й ідеальні властивості – бути абсолютно твердим тілом, мати здатність (абсолютну!) віщувати тощо;
— говоримо про ідеальні відносини (напр., трудова династія, чоловіча дружба, сім’я тощо).
Таким чином, ідеальне –
— існує в свідомості як її результат – продукти інтелектуальної діяльності та її результати;
— як найдосконаліше, як ідеал;
— як результат ідеалізації об’єкта в людській діяльності;
— як об’єктивний феномен, незалежний від людини – світовий дух, космічний розум, світова воля тощо.
Структуру свідомості можна розглядати і з точки зору
— індивідуальної та
— суспільної свідомості.
Все, що відноситься до індивідуальної свідомості, вже коротко розглянуто. Суспільна ж свідомість буде розглядатися в курсі соціальної філософії, зокрема, в розділі духовного життя суспільства.
Тепер ми обмежимося лише схемою, яка показує структуру індивідуальної і суспільної свідомості.
Філософський практикум
до теми: «матерія»
1. В чому полягає філософський зміст і життєвий сенс категорії «буття»?
Яка ваша думка?
2. Визначте зміст категорії:
— буття,
— матерія,
— рух,
— простір,
— час,
— атрибут,
— субстанція.
3. Порівняйте поняття:
— буття,
— існування,
— сутність,
— суще,
— небуття,
— ніщо,
— реальність,
— дійсність.
В чому полягає їх схожість та відмінність?
4. Зробіть власну інтерпретацію вислову: «Буття не стан, а становлення».
5. «Буття є, а небуття немає» (Парменід).
Чи справді небуття не існує?
А минуле або майбутнє не можуть бути виявом небуття?
6. Те, що ми називаємо світом або реальністю, розуміючи під цим щось зовнішнє, об’єктивне, існуючи незалежно від нашого досвіду чи знання, насправді є картина світу.
Схему «світ досвід картина світу» необхідно замінити на схему «досвід картина світу світ».
Як називається така точка зору?
7. Чи є наступне висловлювання ідеалістичним? Аргументуйте свою відповідь.
«Геометрія… вивчає точки, прямі, поверхні та фігури, з них утворені; механіка – точечні маси, абсолютно тверді тіла тощо.
Всі ці точки, прямі, абсолютно тверді тіла, точечні маси не є чимось реально існуючим. Ясно, що перелічені об’єкти є результатом певних процесів схематизації та ідеалізації, логічними конструкціями, які створюються відповідними науковими теоріями».
8. Яке з визначень матерії ви вважаєте вірним:
— «світ складається з матерії»;
— «світ матеріальний»;
— «матерія – все існуюче»;
— «матерія – це речовина та антиречовина, плюс різного виду поля, плюс об’єктивні закони суспільства»?
9. Виділіть ключові й допоміжні категорії, які пояснюють проблему матеріальної єдності світу:
— рух,
— практика,
— розвиток,
— мислення,
— самосвідомість,
— збереження,
— логіка,
— нескінченне,
— безмежне,
— світ,
— теорія,
— концепція,
— тотожність,
— відмінність.
10. Які з перелічених явищ є матеріальними? Аргументуйте свою відповідь.
— Головний біль.
— Галюцинації.
— Сни.
— Відображення в дзеркалі.
— Тінь людини.
— Виробничі відносини.
— Події минулого.
— Абсолютний вакуум.
— Сузір’я.
— Інформація.
11. Чи є матеріальними такі явища:
— світло,
— докори совісті,
— простір і час,
— інформація,
— щастя,
— вакуум,
— тінь,
— любов (і кохання),
— фізичні поля?
12. Однією з найважливіших і найважчих проблем філософського знання є проблема руху і зв’язку матерії і руху.
Старогрецький філософ Геракліт, «батько античної діалектики», вчив: все в світі знаходиться в безперервному процесі зміни і перетворення в інше. «Все тече», «Сонце не тільки нове кожного дня, але вічно і безперервно нове», «В одну й ту ж річку не можна ввійти двічі», і не можна заставити смертну природу в одну й тому ж стані».
Які труднощі виникають в обґрунтуванні наукового знання
в зв’язку з такою картиною дійсності?
13. Який із наведених нижче підходів до визначення життя як форми руху матерії є вірним?
— Живе відрізняється від неживого тим, що воно самостійно рухається.
— Життя є окремим випадком фізичного руху, бо все, що відбувається в організмі, підпорядковане законам фізики.
— Живе відрізняється від неживого тим, що може пристосовуватися до середовища шляхом накопичення і інформації і постійного обміну речовиною та енергією з оточуючими середовищем.
— Специфіка живого визначається наявністю у ньому життєвої сили, яка не піддається аналізу методами точних наук.
14. Чи вірним є твердження, що «спокій нам тільки сниться?»
Чим є спокій?
15. Яку роль відіграють, на вашу думку, простір і час у світосприйнятті та світорозумінні, а також у процесі життєвого самовизначення людини?
16. Які спільні й специфічні властивості простору і часу?
17. Яке з наступних положень є матеріалістичним? Дайте оцінку іншим висловлюванням:
— Простір і час – «форми людського споглядання».
— Простір і час – «не прості форми явищ, а корінні умови буття».
— Простір і час суть «способи, якими ми сприймаємо світ».
— Простір і час – «форми соціального погодження досвіду різних людей».
18. Мы знаем – время растяжимо,
Оно зависит от того
Какого рода содержимым
Вы наполняете его.
С.Маршак
Як ви розумієте ці поетичні рядки про час?
Чи згодні ви з автором?
Про який час іде мова?
19. Возраст надо мерить очень строго,
Годы здесь решают не всегда:
Девушке под тридцать – это много,
Женщина за тридцать – молода.
Яку філософську оцінку цих віршованих рядків ви можете дати?
Яка властивість часу відображена в них?
20. Яка людська потреба в таких поняттях, як
— «Соціальний простір»?
— «Соціальний час»?
До теми «свідомість»
1. Обґрунтуйте можливий варіант відповіді: свідомість та людська життєдіяльність пов’язана між собою таким чином:
А) свідомість є причиною особливостей людського типу діяльності;
Б) діяльність є причиною появи свідомості з усіма її властивостями та особливостями;
В) свідомість та діяльність являють собою певну цілісність, в якій її сторони взаємно стимулюють одне одного;
Г) людська діяльність лише певним чином структурує та виявляє людську свідомість;
Д) свідомість є певним типом діяльності, яка перетворює взаємодію людини та дійсності у творчий процес.
2. У структуру свідомості можна включити:
— мрії, образи, уявлення, почуття;
— несвідоме, свідоме та самосвідомість;
— мислення, емоції та почуття, волю;
— знання, ідеї, теорії, бажання, уявлення?
Аргументуйте своє розуміння структури свідомості.
3. Серед перерахованих нижче виділіть ті, що стосуються функцій свідомості:
— орієнтування,
— контроль,
— бажання,
— комфорт,
— агресія,
— пізнання,
— регулювання,
— оцінювання,
— боротьба за існування.
4. Чи вірним є положення про те, що «свідомість не тільки відображає світ, а й творить його»?
5. Спробуйте аргументовано пояснити, яке значення для формування та функціонування свідомості має той факт, що людська життєдіяльність розгортається у сфері штучно створеного соціально-культурного середовища.
Чи можлива поява свідомості за умов перебування новонародженої
дитини у лоні недоторканої природи?
6. Олександр Довженко якось сказав: «Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий – зірки. Що кому».
Про яку можливість індивідуальної свідомості, на вашу думку,
йде тут мова?
7. «Хто не знає, до якої пристані пливти, для того не буває попутного вітру» (Сенека).
Чи згодні ви з таким розумінням мети життя?
8. «Якщо вас не будуть примушувати думати, ваш розум стане бездіяльним, і ви ніколи не реалізуєте закладених у вас потенційних можливостей», — вважає Акіо Моріта, колишній президент всесвітньої фірми «Соні».
Спробуйте дати філософську оцінку
цього висловлювання.
9. Що являє собою самосвідомість?
Якою є її роль в житті людини?
10. Самосвідомість є:
a. Пізнанням людиною самої себе як мислячої істоти?
b. Самооцінкою людини?
c. Саморегуляцією людини?
Аргументуйте свій вибір. Що, на ваш погляд, є безперечною передумовою свідомості?
11. Виберіть зважену оцінку людської самосвідомості, обґрунтуйте її:
— тільки за допомогою самосвідомості людині відкриті та доступні дії її свідомості;
— за допомогою самосвідомості людина здатна відрізняти себе від інших;
— самосвідомість сприяє виробленню людиною самоповаги.
12. «Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив» (Сократ).
Як ви оцінюєте це висловлювання – як гру слів чи як глибоку думку?
Аргументуйте.
13. Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина, — говорили ще в давнині.
Дайте філософську оцінку цього висловлювання.
14. «Яка людина, така і її мова» (Ціцерон)
Дайте філософську оцінку цього вислову.
15. Людська мова:
— позначає речі чи явища;
— позначає предметний зміст речей чи явищ?
16. Із наведених нижче варіантів можливої відповіді оберіть найбільш прийнятні та поясніть роль мови для функціонування та розвитку самосвідомості:
— за допомогою мови людина може виразити ідеальну сутність, що міститься у свідомості, але в якій немає аналогів у дійсності;
— мова допомагає організувати спільну людську діяльність, узгодити її;
— мова дозволяє відокремити знання та досвід від людини – її носія – та передати їх іншим людям та поколінням;
— мова є єдиною важливою формою вираження змісту свідомості;
— мова виражає індивідуальні можливості людської душі;
— мова є виразником структури буття як такого.
17. Які прояви несвідомого знайомі вам з власного досвіду?
У яких формах проявляє себе несвідоме?
18. Чи згодні ви з точкою зору, що «ідеальне є тим самим матеріальним, але пересадженим у людську голову і перетворене в ній?
19. Як ви розумієте поняття «Ідеальне»?
— як позначення чогось лише уявного;
— як статус існування образів та уявлень людської свідомості;
— як досконале, неперевершене;
— як доведення певних якостей або відношень до гранично можливого виміру;
— як еталонні виміри існуючого.
Поясніть ваш вибір відповіді;
спробуйте пояснити, що всі наведені значення
поняття «ідеальне» при певному тлумаченні
можуть бути прийнятими.
20. Ідеальні образи, виміри існуючого, які здатні створювати свідомість, потрібні людям для того, щоб:
— їм було до чого прагнути,
— мати систему відліку для оцінки реальності,
— перетворювати дійсність, покращувати її,
— відвернутися від дійсності та поринути у мрії.
Яке ваше розуміння значення ідеального
образу для людини?
До роздумів
Будьте уважні до своїх думок – вони початок дії.
Лао-Цзи
Очі людини, зосереджені на величі неба, прекрасніші за небо.
Платон
Я знаю себе як думку, але я безумовно не знаю себе як мозок.
Р.Декарт
Ми – інструменти, обдаровані здібністю відчувати і пам’яттю. Наші почуття – клавіші, по яких вдаряє оточуюча нас природа і які часто самі по собі вдаряють.
Дені Дідро
Свідомість дослідника, як і будь-якої людини, неточно відображає реальність. Людина уявляє себе, відображає себе не такою, якою вона є насправді.
А.Менегетті
Досліджувати – значить бачити те, що бачили всі, але думати так, як не думав ніхто.
А.Сент-Дьєрді
Мозок виділяє думку подібно до того, як печінка виділяє жовч.
П.Кабаніс
Ідеальне виступає як продукт і форма людської діяльності,ідеальне є тільки там, де є індивід, який здійснює свою діяльність у формах, заданих йому попереднім розвитком.
Е.Ільєнков
Роз’яснюючи різницю між матеріальним і ідеальним, І.Кант дотепно відмітив, що «Сто талерів у кишені» значно більше, ніж «Сто талерів в умі».
Чи розумний ти, чи дурний, великий чи малий,
Не знаємо ми, поки ти слово не промовив.
Сааді
Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина.
А.Гумбольт
Мова дивовижно сильний засіб, але треба мати багато розуму, щоб користуватися нею.
Г.Гегель
Самосвідомість «є знанням людини про саму себе», а свідомість значною мірою «є знанням про іншого».
А.Спіркін
Всі душевні процеси, по суті, несвідомі… і свідомі процеси є лише окремим проявом вашої душевної діяльності.
З.Фройд
На несвідомому рівні перероблюється за секунду 109 байтів інформації, а на свідомому – 102. Тому З.Фройд порівнював мозок людини з айсбергом, менша частина якого, яка піднімається над поверхнею води, — сфера свідомого, а більша частина, що знаходиться під водою, — не свідоме, інстинкт (це десь 1:10 чи 1:11).
І любов без мови без’язика,
І земля без мови – не земля.
В.Юхимович
Мова формує народ.
Ф.Сосюра
