Онтологія (вчення про буття)

ontologiyaБуття означає те ж саме,
що й присутність…
Буття як присутність
визначається через час.
М. Гайдеггер

Буття належить до тих понять, які покладені в основи філософії багатьма мислителями як минулого, так і сучасного. Відома телевізійна гра «Що? Де? Коли?» фактично повторює сутність питання у тій формі, як вони були поставлені філософами давнини.

Наведений ланцюжок КВВ-нівських питань дає змогу розкрити:
 І-й аспект проблеми буття:
- «Що існує?» – світ, всесвіт;
- «Де існує?» – тут і скрізь, всюди;
- «Як довго він існує?» – тепер і завжди.

Суть проблеми полягає в існуванні суперечливої єдності неминучого, вічного і минулого, змінливого буття окремих речей, явищ, людських та інших істот. Внутрішня логіка проблеми буття веде філософів від питання про існування світу «тут» і «тепер» до питання його існування «скрізь» і «завжди». Звідси випливає –
 2-й аспект проблеми буття – питання про єдність світу. Загальна відповідь на це питання сутності буття в цьому аспекті може бути така: існування всього, що є, було і буде є об’єктивною передумовою єдності світу.

 3-й аспект проблеми буття пов’язаний з тим, що світ у цілому і все, що в ньому існує, є сукупною реальністю, дійсністю, яка має внутрішню логіку свого існування, розвитку і реально представлена нашій свідомості.

Філософський зміст проблеми буття тісно пов’язаний з поняттями
- небуття,
- існування,
- простору,
- часу,
- матерії,
- становлення,
- розвитку
та іншими категоріями.

Виникає необхідність розгляду категорії «світ», про яку не раз йшла мова і йтиметься далі.
Саме слово «світ» пов’язане зі «світлом», «світлим», «святим» на противагу «темному», «темряві» тощо. Філософське поняття світу є найбільш узагальненим, воно включає в себе все те, що відображене (охоплене) свідомістю людини. В цьому розумінні світ є об’єктом, до якого людина відноситься як суб’єкт, що створює свій власний світ – світ людини.

Поняття «світ» складне і багатоманітне. Ми вживаємо такі поняття як:
- світ людини – внутрішній світ її існування: почуття, переконання, віра, воля, розум, цінності тощо;
- світ людського буття – зовнішній світ людини, її соціальне оточення: соціально-економічні відносини, культурне середовище;
- світ речей – речі, які ми маємо як наслідок людської діяльності;
- світ ідей, як у Платона, які начебто визначають світ речей;
- символічний світ – умовний світ символів, знаків математики, логіки, фізики, кібернетики тощо;
- мегасвіт – об’єкти надвеликих розмірів;
- макросвіт – світ людського існування;
- мікросвіт – не більше розмірів атомів, якими позначаються різні рівні матеріальної дійсності та ін.

Отже, «напрошується» наступне визначення світу: світ є все те, що відмінне від людини, що органічно має людину в собі, від чого, вона, людина, відрізняється; по суті, протилежне людині. Тобто, — «світ – все суще в людині та поза нею».

Повернемося до категорії буття, адже в ній сконцентровані такі основні ідеї:
- світ є, існує як безмежна і неминуча цілісність;
- природне і духовне, люди і суспільство існують, хоч і в різних формах, їх розрізненість фіксується тільки формою, існування є передумовою єдності світу;
- світ при наявності різних форм свого існування утворює сукупну об’єктивну реальність, яка представляється свідомості і виражається в дії конкретних людей та їх поколінь

Для роздумів сутності буття доцільно виділити такі якісно відмінні одночасно пов’язані його види і форми.
shema4

Буття світу без людини – здатність лише відображати цю частину світу у вигляді картини світу як наукової, так і світоглядної, про що мова йшла раніше. Це – так званий далекий космос.

Буття світу включаючи людину – проблема природного і штучного середовища, людської експансії в світі. Звідси проблема освоєння Близького космосу і результатів людської діяльності в ньому.

Буття людини розглядатиметься окремо, з точки зору сучасної філософської антропології.
Форми буття будуть розглянуті в подальшому викладі матеріалу.

Буття матеріального. Сутність матерії

Усе розмаїття форм буття зводиться до 2-х його аспектів – матеріального буття і буття ідеального. Сутність матеріального буття розкривається через поняття матерія.

Категорія матерії є фундаментальним філософським поняттям, яке розвивалося, уточнювалося упродовж всієї історії філософії. Матеріалісти античності ототожнювали її з першоосновою буття всіх речей, останнім неподільним елементом – атомом. Але зрештою в матеріалізмі сформувалося таке поняття матерії, яке не ототожнювалося із жодною фізичною формою чи видом і включало вимоги – бути об’єктивною реальністю і відображуватися в людській свідомості, існуючи незалежно від них. Ця властивість бути об’єктивною реальністю свідчить про нестворюваність і незнищуваність матерії, про її вічне і нескінченне існування.

Матерія має і ряд інших властивостей, вона –
 кінечна і безкінечна,
 перервна і неперервна,
 структурна,
 перебуває у русі,
 існує в просторі і часі,
 має властивість відображення.

Невід’ємним атрибутом матерії, способом її існування є рух. Це не тільки пересування, зміна місць, а будь-яка зміна.
В яких формах проявляється рух матерії і яке співвідношення цих форм вам покаже наступна схема:
shema4.1

Основні форми руху матерії:

До основних форм руху матерії за класифікацією ХІХ ст. (примітка буде) належать наступні:
 механічна – дія – протидія, притяжіння – відштовхування;
 фізична – теплові, електромагнітні процеси тощо;
 хімічна – асоціація – дисоціація атомів, напр.;
 біологічна – асиміляція – дисиміляція, спадковість – мінливість;
 соціальна – соціальні суперечності і конфлікти, боротьба інтересів різних соціальних груп, міжнаціональні конфлікти тощо.

В примітці відмітимо, що дана класифікація неповною мірою відповідає сучасному стану науки: механічна форма потребує конкретизації – механіка мікро-, макро- і мегасвітів якісно відмінна; жоден фізик сьогодні, мабуть, не погодиться з тим, що хімічна форма руху вища за фізичну; біологічна (життя) потребує розширення за межі існування білкових тіл (це земна сутність життя, а можливе життя і в Космосі), в неї, крім обміну речовиною, енергією необхідно включити – «і інформацію». В даній класифікації немає місця для геологічної форми руху, яка зіграла величезну (якщо навіть не вирішальну…) роль у виникненні і становленні життя на нашій планеті. Можливі й інші зауваження.)

Але – ця класифікація має потужне методологічне значення для класифікації наук і для розуміння співвідношення вищих і нижчих форм руху, яке схематично можна відобразити так (схема 4.1)

Звідси – наступні висновки методологічного характеру:
1. нижчі форми руху матерії входять як складові у вищі форми;
2. вищі форми руху не зводяться до суми нижчих, мають іншу якість -принцип незведеності.
Звернемося також до питання співвідношення руху і спокою, відмітимо, що спокій відносний (рух-абсолютний), тому, що
– він неможливий відносно всіх одноразово форм руху, притаманних тій чи іншій речі,
– він тимчасовий, минає, усувається сукупним рухом.

shema4.2

Отже, рух є способом існування матерії. Матеріальний світ розвивається завдяки рухові, тобто взаємодії речей і процесів.

Матерії притаманна також здатність до розвитку і саморозвитку. Відповідей на запитання, як світ розвивається, існує багато: міфологічні, релігійні, ненаукові тощо. За діалектичного розуміння, розвиток – це зміна матеріального і духовного світу, його перехід від старого до нового, від простого до складного тощо. Саморух світу виростає з саморуху матерії, відображає зміну світу під дією внутрішніх суперечностей.

Важливою і невід’ємною формою (здебільшого говориться про спосіб) існування матерії є простір і час. Їх взаємозв’язок і відмінності представлені в наступному:

Сьогодні досить поширеною і плідною є ідея чотирьохмірного контінуума: до декартівської системи координат, відомої ще зі школи, додаються четверта – часова. Це є проявом єдності простору і часу, що відобразилось у теорії відносності А.Енштейна.

Необхідно розрізняти також фізичний простір і час, біологічний (чи психологічний) та соціальний простір і час.

Фізичні простір і час нам добре знайомі, ми маємо прилад для їх вимірювання, ми живемо в них.

Біологічний (природний) простір – це ареал існування того чи іншого виду рослин чи тварин: це оточуюча людину природа, довкілля.

Біологічний час проявляється через циклічні процеси обміну в організмі, інтенсивність росту, старіння, шкідливість саморегулювання і управління та інші ознаки.

До загальних властивостей соціального простору відносяться наступні:
 відсутність тримірності,
 багатошаровість – «внутрішні» та «зовнішні» виміри,
 знаково-інформаційна «насиченість»,
 зв’язок з природним простором тощо.

Загальні властивості соціального часу можна звести до наступних:
 поліритмічність – різні процеси в суспільстві відбуваються з різною «швидкістю»,
 єдність минулого, сучасного та майбутнього,
 єдність часу, який існує в продуктах культури минулого і «живого», суб’єктивного часу,
 детермінація майбутнім,
 знакова природа часу та ін.

Соціальний простір і час безпосередньо пов’язані з робочим та вільним часом, географічним простором.

Проблема єдності світу

Наука і практика, філософія доводять, що матерія, рух, простір і час нерозривно пов’язані. Але існує і метафізична точка зору на простір і час, матерію. І тоді мова йде про «чистий» простір чи «чистий час», як своєрідні «чорні ящики», в яких можуть розміщатися матеріальні тіла (як у І.Ньютона, напр.). Насправді ж, якби вдалося вилучити зі світу всі матеріальні тіла, то не залишилося б нічого, на що звернув увагу А.Енштейн в своїй загальній та спеціальній теорії відносності.

Виходячи з природничо-наукових знань, можна констатувати, що єдність світу проявляється в наступному:
 в єдності матеріального, речовинного змісту або складу різних тіл, наявність у них спільної складової частини або спільності всього їх складу;
 в єдності будови різних речей природи, які відносяться до різних її сфер;
 в єдності властивостей у матеріальних об’єктів, наявність у них спільних ознак і проявів їх внутрішньої сутності;
 в єдності і спільності законів, наявності універсального закономірного зв’язку, що охоплює всі речі і явища в світі;
 в єдності речей і явищ як наявності переходів одне в одне, у взаємодії їх перетворень;
 також в єдності походження, або єдності ґенези різних речей і явищ, їх видів, їх властивостей, їх структури.

Проблема єдності світу є однією з центральних для самовизначення людського існування. Ця проблема за своєю сутністю і змістом фактично поділяється на дві підпроблеми:
1. це питання про те, чим є для людського життя світ у цілому як існування;
2. ким є людина для цього світу з точки зору найбільш загального бачення відносин «людина – світ».

У найбільш загальному вигляді історія світоглядної культури дає такі відповіді:
- людина є причиною, джерелом, основою цілісного світу;
- світ має об’єктивний, природний характер існування.

Як додаток, на закінчення даної теми, уточнимо нашу адресу у всесвіті:
Система метагалактик – метагалактика –
галактика «Чумацький шлях» («Млечный путь») –
Сонячна система – планета Земля – земна адреса.
shema4.33
shema4.3
shema4.4

До роздумів

Є у людини два світи:
Із них – один, що нас створив,
А другий завжди твориш ти
У міру власних сил.
М. Заболоцький

Быть может, эти электроны –
Миры, где пять материков,
Искусства, знанья, войны, троны
И память сорока веков!
Еще, быть может, каждый атом –
Вселенная, где сто планет;
Там – все, что здесь, в объеме сжатом
Но также то чего здесь нет.
Их меры малы, но все та же
Их бесконечность, как и здесь;
Там скорбь и страсть, как здесь, и даже
Там та же мировая спесь.
В.Брюсов

Нет у мира начала, конца ему нет,
Мы уйдем навсегда – ни имен, ни примет.
Этот мир был до нас и вовеки пробудет
После нас простоит еще множество лет.
Омар Хайям

Движенья нет, сказал мудрец брадатый,
Другой смолчал и стал пред ним ходить.
Сильнее бы не мог он возразить;
Но, господа, забавный случай сей
Другой пример на память мне приводит:
Ведь каждый день пред нами солнце ходит,
Однако ж прав упрямый Галилей.

Світ – це книга, сторінки якої відкриваються нам з кожним кроком.
Ламартін

Все мінливе, і немає нічого нерухомого у світі.
Овідій

Ніщо на світі не може з нічого виникати, а виникнувши, у ніщо повертається.
Персій
Світ – дзеркало, у нім себе побачиш.
Арабське прислів’я

…Цей космос, один і той же для всіх, не створив ніхто з богів, ніхто з людей, але він завжди був, є й буде вічно живим вогнем, що закономірно спалахує, рівномірно згасає.
Геракліт

Спроба зрозуміти Всесвіт – одна з дуже небагатьох речей, котрі трішечки піднімають людське життя над рівнем фарсу і надають йому рис високої трагедії.
Стівен Вайнберг

Є все-таки в цьому житті одна-єдина, гідна людини справа – взнавати правду про світ і про своє місце в цьому світі.
М. Карпенко

За все, за все призначена ціна:
За радість заплатити треба мукою,
За зустрічі ми платимо розлукою –
Нікого ця розмова не мира
Усі в боргу ми перед часом-дукою:
За труд до дна і за любов без дна,
За ніч без сна, за кожний ківш вина –
Плати, — хапаєш з силою сторукою.
С.Крижанівський

Відносність часу:
«Одна справа, коли ви тримаєте на колінах гарну дівчину, інша – коли ви стоїте на гарячій сковороді. Час для вас буде протікати по-різному. У другому випадку – значно повільніше».
А.Енштейн

«Всему свой час, и время всякому делу под небесами: время родиться и время умирать… время разрушать и время строить… время разбрасывать камни и время складывать камни… время молчать и время говорить».
Соломон Мудрый

Час – і вік людини:
американський дослідник Петер Манган провів експеримент: він відібрав 3 групи людей різного віку: 19-24 роки, 45-50 років, 60-70 років і попросив їх, зосередившись, повідомити, коли для них пройдуть 3 хвилини часу. Виявилась така картина:
 для групи людей 19-24 рр. оцінка 3-х хвилин – 3,01 хв.;
 для людей віку 45-50 рр. 3 хв. – 3,25 хвилини;
 для осіб 50-70 річних 3 хв. становили 3,67 хвилини.
Отже, для літніх людей час проходить швидше, хоч об’єктивно час у земних умовах протікає однаково, стабільно.

Будинок втратиш – можна побудувати новий; гроші втратиш – можна заробити інші; час втратиш – все втратиш.
Народна мудрість

Часи не обирають,
В них живуть і помирають.
О.Пушкін

Те, що існує, називається матерією.
М.Чернишевський

Повніше усвідомлюючи пройдешнє, ми вияснюємо сучасне. Глибоко спускаючись у смисл минулого, розкриваємо смисл майбутнього; дивлячись назад, крокуємо вперед.
О.Герцен

Людство не залишиться вічно на Землі, а в погоні за світлом і простором спочатку нерішуче проникне за межі атмосфери, а потім завоює собі весь біля сонячний простір.
К.Ціолковський

Жодна проблема не хвилювала так глибоко людський дух, як проблема безкінечного; жодна ідея не впливала на розум так збудливо і плідно, як ідея безкінечності; але, одначе, жодне поняття не потребує так сильно вияснення, як поняття безкінечного.
Д.Гільберт

…Доки мене не запитують про час, я знаю про нього все, але як тільки мене попрохають розповісти про час, то виявляється, що я про нього нічого не знаю.
Августин Блаженний

Хто не знає руху, той не знає природи.
Аристотель

Рух є сама суперечність.
Гегель

Якщо нас запитають: «Звідки природа отримала свій рух?» – Ми відповімо: «Від самої себе!»
П.Гольбах

Одним і тим же є буття й думка, що пізнає його.
Парменід

Буття – то є неосяжне «житейське море», що його буремні хвилі несуть людину, людство.
Л.Фейєрбах

Світ не вичерпується тим, що нам вже відоме і знайоме, що пізнане нами, а навпаки, безкінечно ширше і змістовніше всього нам вже відомого.
С.Франк

Десь там був цей величезний світ, існуючий незалежно від нас, людей, який стояв перед нами, як величезна загадка, доступна, все ж, хоча б частково, нашому сприйняттю й нашому розуму. Визначення цього світу приваблювало як звільнення…
А.Енштейн

Невпинна, незворотна течія часу уособлювалась давніми греками у вигляді дволикого бога Януса: одне обличчя звернене до минулого, друге – до майбутнього.

Відносно нас матерія взагалі є все те, що випливає якимось чином на наші почуття.
П.Гольбах

Ви можете, якщо вам так хочеться, вживати слово «матерія» у тому розумінні, в якому інші люди вживають слово «ніщо».
Дж. Берклі

Одна американська журналістка брала інтерв’ю у А.Енштейна.
- Яка різниця між часом і вічністю? – запитала вона.
- Миле дитя, — добродушно відповів вчений, — якби у мене був час, щоб пояснити вам цю різницю, то пройшла б вічність, перш ніж ви б її зрозуміли.

М.Гайдегер, осмислюючи феномен буття, висловив слушну думку щодо того, що воно «сприяє лише людині, яка здатна «вслухатись» і «вчутись» у буття.
Видатний гуманіст Швейцер, — світ сприяє людині, яка «перебуває у злагоді зі світом та сама з собою».

У Г.Сковороди знаходимо схожі думки про досягнення злагоди між людиною та світом, найперше серед яких – «осягнення людиною власної природи».

За Г.-Х.Гадамером – «внутрішній рух буття та людини увінчується тим, що сучасна філософія іменує «розумінням».

Зміст

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>