Людина як суб’єкт естетичного відношення

katarsisКожна людина , яка має в суспільстві певний розвиток , має спілкування з іншими людьми , спільну з ними діяльність,стає особистістю, суб’єктом пізнання та зміни матеріального світу,самого себе та суспільства. Тобто особистість — це соціальна природа людини , її індивідуальність як суб’єкта соціального , культурного життя , яка розкривається в спілкуванні ,під час певної діяльності , залучення людини до різних відносин (культурних, суспільних ,історичних ).

Особистість — це система соціально важливих рис ,які характеризують особу як члена певної спільноти чи суспільства. Одним з проявів особистості є активність людини, яка потім може знайти відображення в певній творчості. Через те що, кожна особистість неповторна то всі продукти діяльності людини можуть мати відбиток унікальності .Доволі яскраві приклади цього міркування можна знайти в мистецтві, через те що справжніми творами визнають тільки ті які мають свою оригінальність, неповторність, унікальність.

Але виходячи з висновків певних досліджень неможливо відокремити певні елементи проявів особистості з наукових досліджень,зі стосунків між людьми та їх практичної діяльності. В кожній діяльності людини є певні елементи активного відношення до навколишнього світу,доцільна його зміна та перетворення.

Серед багатобічних видів діяльності особистості виокремлюють і естетичну діяльність . Саме за рахунок неї діяльність людини спрямована на перетворення світу (враховуючи соціальний та природний аспект)а також самої людини беручи до уваги поняття про досконалість ,міру ,гармонію та красу. При такому виді діяльності суб’єктом є людство , нації, народи, а об’єктом естетичної діяльності виступає людина та навколишній світ.

Тож будь-який об’єкт (природа, художній витвір) можна включити до естетичного інтересу суб’єкта і тим самим він буде перетворений естетичною діяльністю в естетичний предмет. Таким чином естетичне відношення залежить від багатьох різноманітних соціальних і природних якостей об’єкта , та від здібностей естетичного напряму суб’єкта . Адже людина розвивається як особистість саме під час реалізації естетичного відношення ,особистість цілісна та гармонійна.

Естетичне відношення – це відношення ,яке пов’язане духовним зв’язком людини і світу,та має супроводжуватись почуттям небайдужості , духовного переживання. Основою такого відношення є пізнання перетворення світу,пошук гармонійних та цілісних відношень. Тобто предметом естетичного відношення може виступати будь-який процес чи явище (духовне, соціальне, природне) ,в тій якості ,в якій воно включається в сферу життя людини , та має самоусвідомлення ,ціннісне самовизначення.

Під час культурного розвитку відбувається розподіл діяльності людини , тим самим йде процес поглибленого сприйняття сфер буття. Особистість прагне осягнути сутність краси, яка має втілення в доволі різних сферах життя людини,зробити аналіз естетичного , яке породжує естетику як науку.Тож до естетичного відношення належить певний естетичний комплекс ,котрий є основоположником естетичного виховання, до нього входить: естетичне сприйняття,оцінки, певні судження, почуття, потреби, ідеали та смаки.

Отже естетика вивчає певні зв’язки між людиною та світом в естетичному ракурсі, тобто ставленні до світу у формі мистецтва. Тож естетичне є чуттєве та емоційне ставлення людини до дійсності. Коли людина торкається до світу мистецтва вона відчуває моральне та інтелектуальне задоволення, насолоду. При цьому зовсім не важливо який це об’єкт: чи то твір музичний ,чи твір живопису , чи математична формула , особистість сприймає ці твори не стільки розумом ,скільки почуттями.

Естетика виконує певні функції у суспільстві: світоглядна пізнавальна, виховна, методологічна та ін. Саме під час художнього процесу творча особистість має можливість познайомитись з законами та функціями естетики та естетичного відношення вивчаючи досвід сучасників та попередників. Але за рахунок саме такого сприйняття інколи неможливо знайти вирішення творчого завдання без помилок та повністю розкривши певну тему. Кожна творча особистість має своє світосприйняття ,тим самим передаючи у своїх творах певне ставлення до світу . Світогляд не тільки керує майстерністю та талантом ,а він сам формується під їх впливом під час творчого процесу.

При цьому має вплив на творчість людини бік світогляду, який розкривається в естетичній системі та має реалізацію в художніх образах. Таке сприйняття естетичного дає можливість підійти зовсім по іншому до вирішення і розв’язання теоретичних питань, наприклад: виникнення певних творчих здібностей особистості , сутність творчості, походження мистецтва та його зв’язок з працею людини,спільне відношення мистецтва до дійсності та його соціальні функції естетичного виховання.

Отже, естетичне сприйняття має акцент на суспільну важливість речі, будь-якого вчинку чи явища. Тож у естетичному відношенні навколишній світ, цікавить людину у дуже тісному зв’язку разом з її діяльністю і змістом життя. Саме це дає можливість особистості під час чуттєвого сприйняття, розуміти сутність явища, оцінювати його з погляду інтересу, який базується на сукупності суспільних характеристик людини.

Таким чином природне розмаїття форм життя, індивідуальної неповторності певних його проявів, ніби піклувалося про духовний досвід людства та його збагачення. Підкреслимо,що в основі естетичного відношення знаходиться ідея цілісного світу та його конкретних форм разом з багатством всіляких виявів. Відповідно, однією з умов відношення є його цілісність з вияву небайдужості.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>