У нинішній період, завдяки доступності знань та інформації, багато людей почали займатися питаннями творчості — це і професіонали, і любителі-самоучки, вчені, педагоги, працівники творчих професій, психологи. Тому, я внесу свою лепту і в даному творі розгляну поняття таланту якомога більш різнобічно і лаконічно.

Талант є поняттям, яке застосовується в тому випадку, якщо ми хочемо вказати на обдарованість в тій чи іншій сфері діяльності, в даному випадку — художньої, творчої. Він передбачає деякі особливі фізіологічні відмінності, які властиві людям певного кола діяльності, так, наприклад, у музикантів дуже чутливий, тонкий музичний слух, очі художника краще розрізняють відтінки та кольори, танцюристи більш пластичні, гнучкі, порівняно з іншими людьми.

У рівній мірі з тим у людини повинна бути інтелектуальна, психічна схильність до подібних занять, естетична інтуїція, жива уява, художнє мислення, хороша пам’ять, спостережливість, яскраві та сильні емоційні переживання. Форма прояву цих якостей безпосередньо залежить від особистості художника, творця, і так само вона залежить від виду і жанру мистецтва, в якому людина прийняла рішення розвиватися.

Вищим ступенем художнього таланту можна назвати геніальність, як піковий стан творчого потенціалу і можливостей. Так як талант є вродженою особливістю людини, його не можна «напрацювати» за допомогою навчання або вишколу, але в той же час, відмовлятися від них буде великою помилкою. Так як талант постійно потребує як розвитку і самовдосконалення, так і зв’язку з реальним життям, відмова від навчання або самонавчання дасть тільки негативний ефект, оскільки без них нормальне, повноцінне функціонування таланту неможливо, він може бути втрачений або, що гірше, знекровлений.

Талант безпосередньо пов’язаний зі світоглядом і майстерністю творця, так само, як і актуалізація або розвиток, і тому він дуже залежить від соціального середовища, оточення. Отже, в тому випадку, якщо автора, як людину талановиту, починають різноманітно утискати, це безпосередньо відобразиться на його творчості, і в першу чергу – на якості його витворів. Як приклад — велика кількість низькопробної, штампованої літератури в період «ідеологічно правильного СРСР», яка навперебій рясніла героями праці, жовтенятами, і злісними демонами-капіталістами, як головними антиподами до хорошого, доброго, вічного.

Відносно формування та виховання творчої особистості, ми можемо відзначити кілька фактів.

По-перше, подібне завдання стоїть перед сучасними загальноосвітніми установами, в народі — дитячими садками і школами. Більше того, це є одним з найважливіших завдань, що перед ними стоять. При цьому творчою діяльністю найчастіше називають таку діяльність, у процесі якої особистість (у контексті — учень), створює щось нове, незалежно від того, чим саме це буде — річчю, предметом або якою-небудь психічною побудовою, структурою, яку можна буде виявити тільки в людині. Все це повинно відбуватися нарівні з вихованням дитини як емоційно благополучної, щасливої, врівноваженої, креативної.

Таким чином, в таких установах популяризується концепція особистісно-орієнтованої моделі виховання, у якої провідна ідея полягає в тому, що потрібно бути не тільки такою як усі людиною, але і бути при цьому індивідуальністю з власними смаками, інтересами, здібностями та особливостями.

Крім того, нерідкі випадки використання деяких методів і прийомів, які сприяють підвищенню творчої активності, стимулюють її.

Наприклад, в молодшій і середній школах завжди є можливість використовувати метод аналогій (образне порівняння), пояснюючи складні процеси за допомогою порівняння з більш простими і зрозумілими дітям. Найчастіше його використовують при створенні загадок, дитячих книг, приказок, прислів’їв.

Або, «мозковий штурм». Добре підходить для середньої і старшої шкіл, відрізняється в першу чергу тим, що змушує учнів думати, і колективно вирішувати поставлені питання. По суті, відмінність від звичайного уроку полягає в тому, що гіпотези не тільки висуваються, але і вимагають оцінки та аналізу від колективу класу або групи. Важливо відзначити, що критика при мозковому штурмі заборонена, і заохочується будь-яка ідея, якою б безглуздою вона не була.

Підбиваючи підсумки, можна помітити, що творчих дітей, найчастіше можна охарактеризувати як особистості зі сформованою системою цінностей, оптимістичних, впевнених у своїх силах і здібностях, допитливих і цілеспрямованих. Таким чином готується деяка своєрідна психологічна база для прояву закладених у дитину талантів та здібностей, так як дитина не боїться пробувати щось нове і більш адекватно оцінює свої можливості, що, в свою чергу, впливає на якісний показник цих спроб.

Так, дитина, при вихованні якої не намагалися підготувати подібну «базу», здійснюючи перші спроби творчості буде в першу чергу побоюватися провалу, вона буде більше боятися несхвалення старших і її сприйняття результатів буде недостатньо адекватним, спотвореним саме цим страхом. Таким чином, навіть талановита дитина може закинути свій талант, що відповідно відобразиться на психіці.