Північно-західна європейська культура у 15-16 ст. називалася культурою Північного Відродження. Поняття «Північне Відродження» вперше використав Вазарі у своїй книзі у 1550р.. Під цим терміном він розумів відновлення культури античності у новий період. Період Північного Відродження поділяється на такі підвиди: Раннє, Високе, Пізнє.
Культурні здобутки доби Північного відродження були зовсім відмінними від здобутків та плодів культури Середньовіччя через те, що мистецтву духовного писання було протиставлено особисте право людей на приватне життя та індивідуальне мистецтво та творчість.
Період Раннього Північного Відродження був досить значущим для розвитку всього світового мистецтва. Раннє Північне Відродження стимулювало появу нових митців у всіх галузях творчої діяльності. Впевненість людей у нескінчені можливості людства дала свої плюси. Творців образотворчого мистецтва у той період дуже поважали та цінували. Їх кликали до себе королі та інші знатні люди. Але не дивлячись на це, їх творчість не обмежувалася лише царським двором. Адже тоді дуже сильно поважилася особистість та незалежність творчої людини.
Творчість Північного Відродження не залишалася на одному місці. Тобто якщо Ранньому Північному Відродженню був притаманний пошук чогось нового та неповторного, то Високе Північне Відродження відрізнялося виваженістю та розумом, акцентуванням уваги на головному. Треба відзначити, що саме у цей період були написані та створені визначні шедеври, що пізніше визнавалися як ідеали та символи цієї доби у всьому світі.
Щодо Пізнього Північного Відродження, то його досить повно та змістовно зумів розкрити у своїх витворах Шекспір. Його герой Гамлета став певною мірою символічним. У цьому образі якнайкраще зображено бажання визначити свою життєву позицію та зробити власний вибір.
Також одним з представників даного періоду був Сервантес. Він зумів розкрити ті ж самі проблеми особистості, що і Шекспір, але з комічної сторони. Один із його образів, а саме герой Донкіхота розкриває нам загальне розуміння зла і добра .
У Нідерландах у 15-16 ст. зародилися непрості мистецтво та творчість І.Босха, які складалися з вибухових та нестандартних конфліктів. У його творчості алегорія та символізм поєднані з народними героями та ідеями, а демонізм з чітким почуттям всього, що відбувається навкруги. Але все одно домінуючими є гротескність та сувора оцінка рис характеру людей, які автор вважає вже незмінними. Мистецтво Нідерландів 16-го століття цілком відійшло від середньовічного у витворах Брейгеля, якого ще інколи називали Мужицьким. З ним пов’язане створення у образотворчому мистецтві пейзажу, який вміщував у собі філософські роздуми та переконання.
Однією із найвідоміших та найталановитіших особистостей Відродження у Німеччині є Альбрехт Дюрер. За творчими здібностями та широкими уявою та фантазією він був стандартним митцем ренесансу (як ще по іншому називали період Відродження). Його зображення портретів були сповнені національною свідомістю, патріотизмом, а також роздумами про щось глибоке та неминуче. Його графічні зображення досить часто були пронизані темою смерті.
Гравюри митця, які відомі на увесь світ, прийнято вважати такими, які сповнені суму та поганого важкого настрою, які автор черпаю із світу. Ще один митець по імені Г.Гольбейн створював портрети з рисами реалізму, досить часто з натури, які у більшості випадках навіть були переповнені жорстокою правдивістю. Чуттєвим та сповненим лірики був майстер А.Альтдорфер та схожий на нього за своїм світобаченням Л.Кранах.
Відмінності мистецтва та естетичних засад Північного відродження від італійського
Мистецтво Північного Відродження відрізнялося від італійського, яке виникло трохи раніше, такими моментами:
На нього відбувався більший вплив готичної культури, який потім змінювався на вплив світської культури
Відбувалося занурення у духовний світ індивіда
Реформація досить сильно вплинула на даний період
Відбувалося реалістичне змальовування та описання навколишнього дійства
Великою та значущою відмінністю Північного Відродження – це те, що творчість гуманізму відкривається у аспекті ідеологізму. Щодо культури, то вона мала чіткий та виражений релігійний характер.
У той час було чотири шляхи у творчих пошуках митців:
Стосується діяльності вчених, які відносилися до сфери гуманізму. Вони зневажали католицьку церкву Риму. Стосується роботи письменників та реформаційного руху
Бюргерська література Анонімна, тобто без чітко визначеного автора, творчість. Це переважно стосувалося літератури. Книжки даного напряму не визнавали та критикували принципи Відродження у Німеччині.
Мистецтво та естетичні засади Північного Відродження замінили такі культури як барок та маньєризм. Цей напрям має таку назву через певну причетність до італійського Відродження. Щодо масштабів поширення, то мистецтво та зародження певних естетичних вчень та понять відбулося у таких країнах як Німеччина, Нідерланди, Франція та Англія.
Гуманісти доби Північного Відродження вважили, що те, що зроблене людиною і порівнює її з Богом, адже і особистість і Бог творять щось довершене та ідеальне. За допомогою свої вмінь та навичок людина робить кращим та красивішим те, що вже колись було зроблене природою. Також гуманісти зазначали, що людина може взяти верх над своїми фізичними можливостями, коли розкриває свою волю та свободу.
Коли митці Північного Відродження відтворили мистецтво античності, вони робили це вносячи риси індивідуальності, а не прямо копіюючи його. Вони вважали що творчість має не тільки відповідати реальності, а має просто відображати існуюче, але не можна забувати вносити туди свою особистість та неповторність. Художній принцип Північного Відродження не наслідує художній принципи мистецтва античності, а намагається підійти до нього творчо, тобто якось вдосконалити, або висловити своє бачення з приводу нього.
