Наш час значно відрізняється від часу, за якого жили наші батьки, наші дідусі, бабусі та більш давні предки. Відмінностей багато: починаючи з надзвичайного розвитку науки та техніки і закінчуючи духовною культурою особистості, її моральними цінностями та нормами. На мою думку, у погоні за прогресом, покращенням рівня свого життя було втрачено такі важливі для людства орієнтири. Ми забули хто ми є. Намагаючись оточити себе красивими речами, люди не помічають, що починати треба з краси внутрішньої, духовної. Зараз вже нікого не здивуєш наявністю купи побутової техніки, найнавороченішими гаджетами, які зараз може мати навіть семирічна дитина. А от коли ми зустрічаємо хорошу людину з добрим серцем, справді відкриту, щиру, не зіпсовану, то відразу починаємо підозрювати, що він-вона прикидається. Стає очевидним — ситуацію потрібно змінювати, щоб до краси зовнішньої долучалась краса внутрішня, і людина ставала гармонійно розвинутою особистістю.
Я вважаю, що починати необхідно з правильного формування світогляду особистості. Тут важливим є правильне розуміння понять «добра» і «зла», «справедливості», «людяності», «патріотизму», «свободи» та ін. Ми знаємо, що є такі типи світогляду, як: релігійний, філософський, мистецький, науковий та міфологічний. Та незважаючи на те який тип світогляду в людини, вона завжди повинна дотримуватися основних загальнолюдських цінностей, та, як то кажуть, «обирати світлу сторону».
Це особисто моя думка, я нікому її не нав’язую, проте і не розумію людей, які свідомо роблять зло, і не мають ніяких моральних норм та принципів. Звідки такі люди беруться? Вони такими народжуються чи змінюються протягом життя під впливом тих чи інших обставин? Однозначної відповіді, мабуть, нема, та й ситуації бувають різні. Але будь-який світогляд включає в себе певні погляди, переконання, вірування, що свідомо обирає людина.
Усе це допомагає осягнути себе в цьому світі, знайти своє місце в ньому, зрозуміти та відчути все, що відбувається довкола. Немає правильного чи неправильного світогляду, адже кожна точка зору має право на існування. Хтось вірить у те, що людина виникла внаслідок еволюції, а хтось — що її створив Бог. Навряд людство коли-небудь прийде до єдиного пояснення світу та всіх процесів, що в ньому відбуваються. Завжди буде існувати інша точка зору, інше світобачення, і це невід’ємне право людини. Головне завдання батьків, педагогів, суспільства пояснити основні принципи гуманізму, моралі та інших життєвих орієнтирів. Якщо людина добра, людяна, завжди прийде на допомогу, нікому не зробить зла, то яка різниця вірить вона в Бога чи в науку? Головне те, що вона — ЛЮДИНА.
Не менш важливим для розвитку особистості є й естетичне виховання. Адже так чудово, коли дитина змалечку може відрізнити прекрасне від потворного, коли вона долучена до мистецтва, має високі естетичні ідеали. Але, на жаль, зараз людей з правильним естетичним вихованням дуже мало. Ми можемо з прикрістю сказати, що роль естетики в наш час значно недооцінена. Хтось може задати запитання: а чи справді таке важливе значення має естетичне виховання в житті людини? Кожен спокійно може прожити і без цього! Але я вважаю, що важливе, причому, дуже важливе.
Чи так вже багато в нас, людей, відмінностей від тварин? Одними з основних відмінностей є наше прагнення до краси, любов до мистецтва, вихованість, гуманність та небайдужість до навколишнього світу. А саме ці якості породжує і розвиває в нас естетичне виховання. Уміння творити прекрасне дуже важливе як для окремого індивіда, так і для країни, суспільства взагалі. Звичайно, кожна людина має індивідуальні смаки в дизайні, музиці, мистецтві, власні вподобання.
Певні естетичні особливості має і культура кожної окремої країни. Мабуть, кожен із нас, українців, знає про вподобання нашого народу в одязі, наприклад, наші вишиванки знають не тільки в Україні, а й за її межами! Знаємо ми і про те, з якою любов’ю оздоблювали наші предки хати, як любили співати пісні, поважали традиції, з якою повагою ставились до праці, до землі. І, що цікаво, дізнаємося ми про все це в основному з різних творів мистецтва: казок, легенд, пісень, картин, кінофільмів. Виховання естетичної культури потрібне як для творення всіх цих шедеврів, так і для їх сприйняття.
На мою думку, справді важливо розвивати в людях естетичну свідомість: естетичні смаки, судження, ідеали, розвивати потребу в прекрасному. У наш час технологічного прогресу людина, купуючи, наприклад щось з побутових речей перевагу надає не зовнішньому вигляду речей, які купує, а їх функціональності. З однієї сторони це правильно, але є й мінуси. Наприклад більшість учнів, студентів та й звичайних громадян надають перевагу електронним книжкам, аніж звичайним, паперовим. Усе рідше й рідше можна побачити в когось у руках книжку в її первісному вигляді, і все частіше помічаєш, що перевага надається електронним гаджетам.
А це означає, що ми втрачаємо зв’язок із попередніми поколіннями, адже паперова книга- це велика частина історії та культури не тільки нашої країни, а й цілого світу. Для мене особисто, це цілий ритуал: розкрити нову книжку, вдихнути цей особливий запах і з головою поринути в новий світ, який вона відкриває. З електронною книгою, яка, визнаю, у мене є, я такого не відчуваю! Це лише невеликий приклад, який було наведено для більшого розуміння моїх слів.
Дійсно, культурне життя нашого покоління значно відрізняється від попередніх років. Я б навіть сказала, що в культурному житті відбулось значне спрощення. Багато в чому причиною цього спрощення стала поява всесвітньої мережі Інтернет та компьютерів майже в кожній родині. Походи в театр, музей, картинну галерею ми замінюємо домашніми переглядами кінофільмів та телепередач; замість відвідувань бібліотек ми шукаємо літературу та інформацію в Інтернеті. Навіть зустрічі з рідними та друзями ми замінюємо на віртуальне спілкування та короткі телефонні дзвінки і повідомлення. А прогрес не стоїть на місці, і технології з кожним днем дають нам ще більші можливості. І чомусь, коли починаєш замислюватись про майбутнє, то уявляєш світ у якому майже все виконують якісь машини та роботи. Які цінності ми матимемо в такому світі, і чи будуть вони в нас взагалі?!
Що ж робити? Звичайно, наукові відкриття та нові винаходи ми не зупинимо, до того ж вони, дійсно, можуть покращити життя кожного з нас. Але ми, як майбутні вчителі, педагоги, батьки обов’язково повинні подбати про те, щоб незважаючи на те, яке майбутнє нас чекає, у ньому завжди було місце для гуманності, краси. Ми повинні подбати про збереження всіх культурних надбань людства та появу нових. Саме тому таке важливе місце займає естетичне виховання в житті дітей та й дорослих також. Естетика, як ми знаємо, тісно пов’язана з етикою, а це означає, що привчаючи цінувати та творити красу в повсякденному житті, ми розвиваємо хороші якості людини, укріплюємо її духовну красу. Дитина, яку з дитинства привчили бачити красу живої квітки, захоплюватися природою рідного краю, навряд чи буде зривати квіти, нівечити дерева, залишати після себе руйнацію та сміття.
Хотілося б, щоб кожен із нас почав у першу чергу із себе: зайнявся самоосвітою, розвивав власні здібності, читав хорошу літературу, виховував у собі любов до мистецтва та гарний естетичний смак. Тільки в такому разі ми зможемо назвати себе гармонійно розвинутою особистістю і зможемо допомогти наступним поколінням не втратити правильні орієнтири та справжні людські цінності. Почавши з себе ми зможемо допомогти не тільки собі, а й усій нашій цивілізації.
