Естетичний феномен як форма сублімації (З.Фрейд)

freydПершим вченим, який вперше застосував такий термін як «сублімація» у суто психоаналітичному аспекті, був австрійський вчений, психолог та психотерапевт Зигмунд Шломо Фрейд, феномен та новатор світової психології XX століття праці та вчення якого є актуальними у наш час.

Зигмунд Фрейд висунув свою психоаналітичну теорію в якій він вказує на те що, еротичній енергії людини дозволяється обмежена кількість експресії, наслідком чого є певні заборони з боку цивілізації та людського суспільства. Тому цій енергії притаманні інші виходи, особливо якщо людина повинна залишатися збалансованою в психологічному плані.

Слово сублімація походить від німецького «Sublimierung». Сублімація є процесом своєрідної трансформації людського лібідо в досягнення на користь суспільства, у тому числі культурні, художні та інтелектуальні людські прагнення. Австрійський вчений вважав цю операцію психіки досить корисною в порівнянні з іншими виявленими психічних процесів людини, такими як заміщення, репресія, реактивна формація, заперечення, проекція або інтелектуалізація.

Феномену сублімації Фрейд присвятив свою працю «Еґо і механізми захисту» яку він написав у 1936-му році. У цій праці дочка Фрейда Анна класифікує поняття сублімації як один з основних і найголовніших «захисних механізмів» людської психіки.

Дійшов до ідеї поняття сублімації австрійський вчений, читаючи працю Генріха Гейне «З Гарца до подорожі», у якій розповідається про історію чоловіка на ім’я Йоганн Фрідріх Диффенбрах, який будучи дитиною відрізав хвости собакам, а коли став дорослим, працював хірургом. Зигмунд Фрейд проаналізував та прийшов до висновку, що можна спостерігати сублімацію як певні у своєму роді дії, які виконує людина багато разів на протязі життя, які в першу чергу здаються садистськими, та згодом вони трансформуються у діяльність, яка йде на користь людству.

У XX столітті, а точніше на початку його, одна з ідейних, теоретичних та методологічних основ світової психології та соціології, і в особливості психологічного напрямку, став провідним комплекс фрейдистських напрямів та доктрин, які дали значний вплив на всю психологічну та соціальну думку.

Створивши спочатку абсолютно нові психотерапевтичні методи лікування неврозів — психоаналіз, австрійський феномен, лікар, психолог і психотерапевт, професор Зигмунд Шломо Фрейд розвинув багато своїх ідей, зокрема в таких своїх роботах, як « Психологія мас та аналіз людського «Я», «Тотем і табу.

Психологія первісної культури та релігії », «Я і Вони», «Неспокій в культурі», «Майбутнє одної ілюзії», та ін. та довів їх до нового на той час рівня своєрідного соціально-психологічного вчення про життя людини в нормалізації і патології. Філософсько-соціологічні доктрина та вчення З. Фрейда, а саме як цей напрям назвали (фрейдизм) суттєво вплинули на принципи і традиції психоаналітичного напрямку світової соціології та психології, посприяли певному синтезу його різних течій та їх модернізації.

У думці суспільства австрієць Зігмунд Фрейд стоїть поряд на вершині наукового соціуму в одному ряду з Енштейном і поляком Коперником. З. Фрейд вважається одним із самих продвинутих і безстрашних умів науки світу, вчений-революціонер, так його називали, вчинив зухвалий, інтелектуальний прорив у сфері «поглибленої психології», він досягнув таких глибин психології та психоаналізу до яких світова наука ще не досягала.

Найбільш суттєва частина психоаналітичної соціології та загалом вчень З. Фрейда — це вчення про людину, яке представляє собою сукупність різновпорядкованих концепцій і теорій про природу та сутність людського виду, його психіці, розвитку і формуванні структури особистості, механізми та принципи діяльності і поведінки людини на різних етапах соціального розвитку тенденцій різних соціальних спільнот.

Теорії Зігмунда Фрейда про структури особистості, логічно випливають з його вченнь про природу та сутність людини. Вчений висував думку що, початком та основою психологічного життя людини є ряд різних інстинктів, потяги та бажання які завжди властиві людській сутності і людському організму. Зігмунд Фрейд стверджував — провідну та основну роль в людській організації життєдіяльності відіграють різнорідні біологічні механізми.

Наприклад, він стверджував, що в кожній людській особі, ще від народження закладені потяги інцесту, тобто (кровозмішення), людоїдства (канібалізм) та навіть жаги до вбивства, ці інстинкти (потяги) мають вплив на всю підсвідому, психічну людську діяльність та на її поведінку. Зокрема про це, Зігмунд Фрейд написав у своїй науковій праці «Тотем та табу.

Психологія первісної релігії і культури», в якій він висуває достатньо оригінальні гіпотези походження релігії і культури людства, а також вчений у своїй Автобіографічній книзі, на сторінках якої, між іншим, він у коротких записах викладає цю працю. Австрійський вчений спираючись на думки та припущення Чарльза Дарвіна про те, що історичною формою первісної організації людини, була орда(можливо), над якою без будь-яких обмежень панував жорстокий і сильний владика, ідеологічний лідер, самець.

Зігмуд Фрейд прагнув того щоб довести, що доля великої монгольської орди залишила невід`ємні, незабутні та прямі сліди в людській історії, які закарбували в ній перші стереотипи поведінки людей в соціумі, що безпосередньо спричинили та зумовили за собою найважливіші походження культурних уявлень та установлень, порядків державності, релігії, моральності і інших феноменів людського існування в соціумі.

З цих думок та тверджень, також випливає, як ми бачимо, що феномен, який вчений визначив як «Едипів комплекс», людині був притаманний ще з моменту його виникнення і являється ледь не субстанціональним початком та базисом буття людства. На думку австрійського вченого, ним розроблений комплекс Едіпа грає дійсно найбільш важливу роль при формуванні життєдіяльності людини.

Фрейд досліджував сновидіння своїх пацієнтів, при цьому вчений звернув увагу на те, що досить значна частина їх (пацієнтів) з обуренням і глибоким здивуванням повідомляли йому про сни, мотивом яких в основному був статевий зв’язок з своєю матір’ю. Помітивши в цьому деяку тенденцію, вчений та психотерапевт за сумісництвом припустив, що подібні сни мають свідомі підстави вважати, що в першу чергу соціальне спонукання у людини спрямоване саме на матір, у той час як перша жага до ненависті і насильства спрямовані на батька.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>