…90-ті роки. Президентом був Л. Кучма. Довгі зимові вечори і регулярне вимкнення електроенергії. Засвічуємо з мамою свічки, сідаємо на диван поближче до пічки і починаємо співати: “Гуцулка Ксеня”, “Ой чий то кінь стоїть”, “Цвіте терен”, і інші. Протягом двох годин яких тільки пісень не переспіваємо. Тихо, душевно і хто як вміє. Відтоді я і полюбила співати.
Або, наприклад — зима, мороз, ніч жменями сипле зорі на небо і тут дзвінок у двері і голоси:
— Дозвольте заколядувати?
— Дозволяю, заходьте, колядуйте.
І починають колядувати. Та все різні колядки: і знайомі і незнайомі. То дитячі голоси то дорослі.
Або на Маланку. Переодягнені в кози, ведмеді та інші персонажі розігрували сценки, співаючи: “Де коза ходить, там жито родить; де коза ногою, там жито копою..”
А на Щедрий вечір:
“Щедрик, ведрик, винесіть вареник,
Грудочку кашки, кілечко ковбаски,
Винесіть книш, бо впущу в хату миш,
Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу.”
Та всі веселі, рум*яні, щасливі. Радісно тим, що співають і тим, що слухають.
А якщо разом заспівати? А коли поклавши руку на серце, всі разом, весь Майдан:
“Ще не вмерла України і сила, і воля,
Ще нам браття, молодії, усміхнеться доля…”
Або мати над улюбленим синочком, над колисочкою:”Спи, малесенький синочку, засинай…”. Голосом теплим рідним, лагідним. Вкладає все серце, всю ніжність, всю любов..
Або сліпий бандурист голосом щирим, задушевним, сивоусий та у вишитій сорочці:”Думи, мої думи мої, лихо мені з вами..” — мороз іде поза шкірою і за душу щось бере.
А ось, наприклад, філармонія. Виступає симфонічний оркестр. Спочатку музиканти сідають на свої місця, налаштовують інструменти. Виходить диригент, стає тихо-тихо — серце завмирає в передчутті прекрасного, помах палички і лунає її величність Музика. Жива музика. “Живий звук”, як пише реклама. І збираються повні зали бажаючих послухати живу муику. І платять немалі гроші за це. Або цілі стадіони збираються послухати справжню живу музику, живий звук, побачити виконавця, вираз його обличчя, манеру виконання, відчути ауру живого спілкування. І кожного разу — щось інше, неповторне. Як ковток джерельної води або чистого гірського повітря. Як спів соловейка або шум морського прибою чи шелест вітру в кронах дерев.
Вакарчукове: “Я не здамся без бою..” — і весь стадіон шаленіє і всі, як один великий живий організм, як один подих, як одна думка, одне бажання. І всі підносяться на хвилях музики. Душа радіє, душа живе і співає. І хочеться, щоб був мир і злагода, і щастя у всьому світі.
Жива музика — це коли ти бачиш виконавця, коли відчуваєш, розумієш його і те що він хоче передати нам через цю музику.
А з іншого боку: їдемо в транспорті або прибираємо в кімнаті і включаємо улюблену музику. Те,що саме нам до вподоби, саме той гурт або ту пісню, що ми любимо. І можемо слухати цю музику ще й ще. Чи голосно, чи тихо, щоб нікому не заважати, безліч разів. Живий музикант не погодився б стільки разів підряд повторювати одне й теж саме. А cd диски чи плеєр дозволяють почути будь-яку бажану музику з будь-якого кінця світу. В цьому і перевага mp3 музики.
Будь-яка музика, будь то жива чи mp3, здатна об*єднувати людей, спільні захоплення тим чи іншим виконавцем. Разом ходити на концерти, разом співати улюблені пісні і це однаково класно, будь то на стадіоні чи просто в хорошій компанії. А коли включаєш вдома на повну гучність улюблену пісню і поринаєш в інший світ де ти і виконавець і хореограф, де ти зірка на великій сцені(і тут уже не думаєш про сусідів).
Мудрі кажуть, що все на світі відносно, у всьому є свої плюси і мінуси. У кожного на все є своя думка. Кожен живе у своєму власному світі. Я вважаю і жива і mp3 музика в наш час має право на існування. Хай кожен сам вирішує…
Хтось вважає, що жива музика однозначно краща за магнітофонну, там і живі артисти, і зовсім інша енергетика. Але виникає запитання:чи багато народу ту музику слухає й чує? Може хтось просто не має змоги ходити на концерт, чи то матеріально чи може просто фізичні проблеми..
Хтось вважає, що краще слухати записану mp3 музику очищену від різних неточностей ніж якісь викрики вживу. Адже цифрові музичні формати дозволяють слухати музику в різних умовах. Тому що не завжди можна побувати на концерті улюбленого артиста. А от послухати чи подивитися відеозапис.. В наш час дискотеки і клубні вечірки взагалі часто проходять без живої музики. Там цінується робота ді-джеїв і звукорежисерів.
Вони використовують саме цифрові записи пісень, при цьому змінюючи звучання. Хоча коли на сцені живий виконавець і музиканти які грають на різних музичних інструментах. А якщо це ще й камерна обстановка де виконавці і глядачі можуть вільно спілкуватися — то емоції, враження після такого концерту просто “зашкалюють”. В живі й музиці перевага в тому що виконання кожен раз нове. Музикант з кожним разом відкриває все більше і більше зміст пісні її глибинну суть. І це ще більше захоплює. Може тому і ходять на живу музику, щоб ще раз насолодитися улюбленим твором, витвором.
Тому хочу побажати : ходіть на концерти, слухайте класику, улюблені мелодії бо музика у любому виконанні, у любому форматі створена щоб насолоджуватись нею, щоб розслабитися, відпочити, заглянути в себе, надихнути..
