Вивчення іноземних мов у дорослому віці

Learn1Основною ознакою сьогодення є постійне старіння знань, продукування інформації, глобалізація. Це спонукає людство до безперервного навчання. Система освіти має динамічно реагувати на цей невпинний процес. Нині просто неможливо вивчити щось раз і назавжди, особливо у контексті професійної підготовки, адже певні спеціальності просто відходять у небуття, деякі потребують постійного подальшого навчання, оскільки виникають нові матеріали, технології, підходи й теорії. Що ж робити людям середнього віку?

Як конкурувати їм з молодими фахівцями, якщо їхній минулий досвід більше не є актуальним, і вони не володіють новими прийомами, технічними засобами, не можуть користуватися іншомовними джерелами інформації, не мають можливості стажуватися за кодоном, оскільки володіння іноземними мовами є недостатнім? Тут немає іншого шляху крім подальшої самоосвіти, навчання на різноманітних курсах з підвищення кваліфікації та оволодіння іноземними мовами. Це ті уміння і навички, які відкривають нові обрії для фахівця, збільшують конкурентоздатність, покращують відповідно рівень виконання професійних завдань та надання послуг, і, в наслідок, рівень оплати праці.

Таким чином актуальність мовних курсів для дорослих важко переоцінити. І важливість даного виду навчання вимагає від педагогів особливої уваги для створення психологічно комфортних умов на заняттях, врахування особистісних та професійних вікових деформацій слухачів. Власне підхід до структурування і викладу навчального матеріалу з іноземної мови під час навчання дорослих потребує врахування деяких аспектів.

По-перше, варто підкреслити зміну ролі викладача із єдиного джерела знань на роль тьютора, радника.

Це ключовий момент у навчанні, який орієнтує суб’єкт-суб’єктну педагогічну взаємодію на партнерські стосунки, зменшує кількість критики, оцінювання, адже мета навчання не оцінювати, а допомагати. І слухачі у цьому випадку опиняються також для себе у новій ролі: вони стають активними учасниками процесу, самі беруть на себе відповідальність за якість і кількість засвоєного матеріалу, за власну мотивацію і прогрес. Зробити великий крок – почати навчання у дорослому віці, визнати необхідність подальшого саморозвитку і самовдосконалення, критично поглянути на свої можливості, уміння і навички – це ознака зрілості.

Але крім зусиль для першого кроку слухачеві потрібна буде підтримка, схвалення, допомога у створенні стратегії навчання. Відвідавши кілька занять, людина, яка навчається має впевнитися, що рішення, прийняте нею, правильне, що все вийде, слід продовжувати, що ніхто не насміхається з помилок, не критикує. Отже зміна звичних ролей у навчанні іноземної мови дорослих – це дуже важливий момент, до якого особливо ретельно слід готуватися викладачу, оскільки тут має місце як професійна інерція педагога, так і навчальний (зазвичай досить багатий, проте не завжди ефективний) досвід осіб, що навчаються.

Слід зауважити, що оцінювання на заняттях іноземної мови може впливати на формування мотивації слухача. Традиційні вербальні оцінки мають бути добре виваженими і містити підбадьорювання, спонукання до подальших дій і досягнень, в жодному разі не припускати порівняння досягнень різних слухачів між собою, оскільки процес засвоєння нових знань, формування умінь і навичок є суто індивідуальним і залежить від особистісних рис, психо-фізіологічних даних людини.

Та переважна частина слухачів, чий вік підпадає під визначення Б. Г. Ананьєва [1], має досвід навчання ще в тих умовах, де мотивація досягнення майже повністю витісняла мотивацію внутрішню, а основним стимулом дій було – зробити не гірше, ніж хтось інший, не відрізнятися, бути таким, як усі, а отже зрілість, як інтегративне психологічне утворення, як здатність реагувати на зміни умов соціальної життєдіяльності та успішно пристосовуватися до них; відповідальність за свою суб’єктність; перехід від підтримки з боку оточення до само підтримки, — згідно досліджень сучасних авторів [2] не співпадає з фізіологічною зрілістю.

Відповідно до цього варто звертати особливу увагу на побудову внутрішньо-мотиваційної стратегії навчання у слухачів. Людина, здатна відчувати радість пізнання, переживаючи інтелектуальні емоції, більш активна у процесі навчання. Крім того загальний психологічний фон спілкування змінюється в умовах активного інтелектуального пошуку, задоволення від нових знань збільшує позитивний поштовх, надає заряд позитивного ставлення до життя, підвищує самооцінку.

Зміщення акцентів від вивчення іноземної мови задля успішного написання тесту до отримання нових знань, умінь, навичок для власного розвитку і вдосконалення, відхід від формалізації процесу навчання – досить складний шлях, оскільки він є, власне, втіленням одвічного філософського питання: бути чи здаватися? Саме це питання і задає стратегію життя, путь самовдосконалення, мотиви вчинків, зумовлює рушійні сили особистості. Так от саме під час перепідготовки, при отриманні другої вищої освіти, в умовах прослуховування спеціальних курсів, у роботі над покращенням власних навичок і задля професійного зростання психологічно зріла людина і має для себе відповісти на цей діалектично протилежний постулат.

Це має вирішальне значення для побудови мотиваційної стратегії у викладанні іноземної мови. Якщо є відповідь на питання «для чого?», то можна шукати відповідь на наступне питання «як?»
Одним із основних чинників, що впливають на успішну професійну реалізацію особистості, є визнання. А оскільки в умовах глобалізації межі країни більше не є фактором стримання і носять умовний характер, можна говорити про існування величезної мережі можливостей для людей, що шукають себе, своє місце і професійне визнання.

Володіння іноземною мовою – необхідна умова. Міжнародні контакти і зв’язки України з іноземними державами-партнерами спричиняє орієнтацію сучасної методики навчання іноземних мов з урахуванням реальних умов комунікації. Тому перевагу мають групи з вивчення іноземної мови, що є фахово орієнтованими. Вже було вище зазначено, якщо вже відомо «для чого?», постає питання «як?». Розглядаючи мову як інструмент спілкування, можна знайти вектор для структурування навчального матеріалу, що лежить на поверхні: комунікація.

Крізь призму комунікативного підходу до вивчення іноземних мов можна відповідно до необхідних рівнів оволодіння мовними навичками, відповідно до сфер використання та умов реального професійного спілкування побудувати навчальний процес таким чином, щоб завдання були максимально наближені до справжнього життя, що передбачає відбір лексичних одиниць, граматичних конструкцій, діалогічних та монологічних ситуацій.

Саме поєднання названих вище аспектів, а саме: зміна ролей у суб’єкт-суб’єктному педагогічному процесі, поява тьютора, підтримка слухачів, етичне оцінювання, врахування вікових та професійних деформацій, акцентуалізація саме внутрішньої мотивації, також максимальне наближення навчання до реальності через фахову орієнтацію та комунікативний підхід до викладання іноземної мови, — комплексно позитивно впливає на успішність навчання.

Ще один аспект іншомовної підготовки, який має бути висвітлений, це – автентичність навчального матеріалу, оскільки для і професійного і для побутового спілкування виняткову роль відіграє сприймання мовлення, під час якого слухач завдяки механізму внутрішнього промовляння перетворює звукові (а якщо він спостерігає за співрозмовником, то й зорові) образи в артикуляційні. Один з найважливіших механізмів аудіювання – механізм оперативної пам’яті – утримує у свідомості слухача сприйняті слова і словосполучення протягом часу.

Великою мірою впливають на успішність навчання індивідуально-психологічні особливості слухачів: рівень розвитку слухової диференційованої чутливості, механізму ймовірного прогнозування, слухова пам’ять, рівень концентрації уваги, кмітливість, уміння слухати і швидко реагувати на сигнали усної мовленнєвої комунікації (паузи, логічні наголоси, риторичні запитання, фрази зв’язку тощо), вміння переключатися з однієї розумової операції на іншу, швидко схоплювати тему повідомлення, співвідносити її з широким контекстом. Ці загальні вміння розвиваються у процесі навчання багатьох предметів, здебільшого в шкільному віці [3; 4].

Мовні труднощі на відміну від індивідуально-психологічних характеристик слухачів визначаються об’єктивними параметрами, а саме рівнем розуміння наявної в тексті інформації (повне розуміння інформації, розуміння важливих ідей, цілеспрямований вибір інформації); видом тексту (опис, розповідь, повідомлення; монолог, діалог); тематикою/ темою; обсягом (кількістю слів у ньому).

Фонетичні труднощі розмовного мовлення вважаються основними труднощами аудіювання. Це, зокрема, стосується початкового рівня навчання. Нерозвиненість фонематичного слуху, відсутність адекватних вимовних навичок, недостатня сформованість акустико-артикуляційних образів відволікають увагу слухача на мовну форму повідомлення, в результаті чого не розпізнаються значення слів і синтагм як одиниць сприймання.

Основними фонетичними труднощами є труднощі, пов’язані з інтонацією, логічним наголосом і темпом мовлення. Велике значення для адекватного розуміння має логічний наголос: він несе основне смислове навантаження. Лексичні труднощі виникають не лише при кількісному збільшенні словникового матеріалу і його різноманітності (що характерно для другого і третього курсів), але й при вживанні слів у переносному значенні, наявності слів, які не мають великого інформаційного навантаження, вживанні аморфних, невмотивованих слів і фразеологічних зворотів.

Проте відповідне структурування навчального матеріалу від простого до складного, але побудоване на автентичних мовних джерелах дасть слухачам змогу впоратися із завданнями, відчути власні сили, відстежити власний прогрес і розвиток своїх умінь, що є, безперечно дуже важливим у зв’язку з формуванням стійкої внутрішньої мотивації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев Б. Г. К проблеме возраста в современной психологии / Б. Г. Ананьев // Психология старости и старения: Хрестоматия: Учеб. пособие для студ. психол. фак. высш. учеб. заведений / Сост. О. В. Краснова, А. Г. Лидерс. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. — С. 112-119.
2. Дзюба Т. М., Коваленко О. Г. Психологія дорослості з основами геронтопсихології. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т.М. Дзюба, О.Г. Коваленко; за ред. проф. В. Ф. Моргуна. – П., 2013. – 172 с.
3. Щербина О. О. Особливості підготовки студентів немовних вищих навчальних закладів до міжкультурної комунікації / О. О. Щербина // Наукові записки. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. – 274 с. – Вип. 123. – С. 221 — 229.
4. Синьов В. М. Розвиток інтелектуальних умінь майбутніх фахівців воєнно-дипломатичної служби у ході іншомовної підготовки [Електронний ресурс] / В. М. Синьов, О. О. Щербина // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія : Педагогіка. – 2015. – Вип. 5.
5. Graham D. Bodie. Theory and the advancement of listening research: A reply to Purdy. // Volume 25, – 2011 — Issue 3
6. Probleme beim Hörverstehen – Teil I – “Warum kann ich nicht gut hören?”

Автор канд. пед. наук, доцент Щербина Олена Олександрівна

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>