На мою думку саме під час уроку народного танцю вирізняється одна нація від іншої: рисами зовнішності, мовою, традиціями, танцем, культурою, фольклором тощо. Між тим, кожна народність, як і людина, має свій характер танцю. Цей характер, з одного боку, складається з різних зовнішніх чинників: географічне положення , що належить нації, вплив сусідніх народів, обряди, історичні події, тощо. Але, з другого боку, характер танцю і впливає на культуру.
Народний танець — творення народу, яке включає в собі його емоційні та художні образи. Народний танець може розповісти різноманітні історії того чи іншого народу, де він народився і процвітав на протязі багатьох років. Танець має в собі багаття, для морального виховання, він поєднує в собі емоційну сторону мистецтва та приносить радість як виконавцям, так глядачам, розкриває духовні сили, виховує естетичний, художній смаки та любов до прекрасного. Народний танець це яскрава специфічна форма відображення дійсності.
Основи навчання народного танцю закладені в самій специфіці хореографічного мистецтва.
Танець це один з найдавніших та масових видів мистецтва. в ньому знаходять відображення соціальні та естетичні ідеї народу, його історія, побут, традиції, тощо. Народ створює в танці ідеальні образи, до яких він прагне і стверджує в художній формі. Художнє відображення дійсності, танець передає світосприймання народу, його сучасне уявлення про прекрасне — це одна з головних особливостей народного танцю. В ньому відображається сучасне розуміння дійсності, та засобами здавна створеної танцювальної мови, доступного, зрозумілого народу, тощо.
Дуже важливо своєчасно побачити та використовувати можливості, закладені природою різних видів мистецтва, зокрема і народного танцю. Поставити їх на місце естетичного та морального виховання дітей та молоді, інших категорій населення.
Методикою створення та розвитком народного танцю його викладання являються:
1. Практика суспільного життя. Потреба суспільства в збереженні та розвитку танцювальної культури, певних традицій різних народів.
2. Практика хореографічної освіти та виховання. саме в ній перевіряють на життєздатність усі теоретичні положення, оригінальні ідеї.
3. Прогресивні ідеї щодо змісту та шляхах виховання гармонічного розвитку особистості.
4. Результати випробувань як в області теорії та методики викладання народного танцю, так і в змішаних і пов’язаних з танцем дисциплінах.
Народний танець ніяк не можна сплутати з якимось іншим. Кожний народ має свій неповторний та унікальний колорит, який притаманний лише цій території.
В підготовчій частині народного уроку вирішуються задачі організації , підготовки до виконання вправ основної частини. Засобами, вирішення задач, являються різновиди кроків, бігу, різні танцювальні з’єднання на основі народних танців, загально розвиваючих вправ. Такі вправи сприяють до уваги, підготовлюють суглобово-м’язовий апарат, сердечно-судинну та дихальну системи для подальшої роботи. Для проведення таких вправ застосовуються різні методи: роздільні, з певними рухами, ігрові (наприклад, в вигляді музичної гри).
Необхідно пам’ятати, що різні вправи в залежності від їх координованої складності, виразного аспекту представляють різну психологічну складність для дітей, які займаються. Тому, координовані і вирізні складні рухи,потребуючі уваги та зосередженості, мають змінюватися більш простими рухами.
Я вважаю, що найкраще розвинути творчий потенціал в його «самому ранньому» віці. Хореографія, а особливо народний танець – один із кращих методів такого виховання. Уроки народного танцю формують у дитини « норми» моральної поведінки, згідно «законам» людської краси.
До них відносять граційні рухи, характер, темперамент та багато іншого. Під час заняття у дитини розвивається дисципліна, любов до праці, та відчуття до зосередження. Дуже важливим результатом «правильного хореографічного, народного виховання» є те відчуття відповідної колективної відповідальності, коли дитина усвідомлює, що зробивши той чи інший рух не правильно, або не в тому характері, таким чином він може «підвести» викладача та загалом весь колектив.
Дитина на уроці мусить постійно мати охайний вигляд, і взагалі не має часу та бажань робити якісь дурниці. Сміливо можна сказати, що виховний процес хореографії являється дуже ефективним тому, що діє не тільки на підсвідомості дитини, а також на його відчуттях та емоціях до того чи іншого характеру танцю.
На сучасному етапів хореографії спостерігається відхилення в бік розбещеності. Акцент цієї функції вихолощує зміст танцювальної народної культури.
Часто психологічні сторони танцювального мистецтва відхилені на задній план, а то і взагалі загублені. Між тим в танцювальному мистецтві важливо не лише естетичне задоволення, а й філософський, моральний естетичний аспекти. Загальнолюдські моральні цінності були відпрацьовані в глибокій давнині на основі релігійно-міфологічного світогляду, але вони сьогодні здатні позитивно впливати на людину, дитину, на його сприйняття навколишнього світу.
