Порушуючи тему порівняння етики та естетики, я хочу наголосити на тісну взаємопов’язаність цих двох явищ. Далі детально проаналізуємо ці два явища та взаємодію етики та естетики.
Етика — це, у першу чергу, гуманітарна наука, котра вивчає мораль, її принципи та закономірності у житті людини. Вона є так званим «практичним» продовженням філософії котре фокусується на набагато більш практичних і приземлених проблемах людини і її спільноти. Етика це назва тому явищу котре завжди присутнє у людей, так само як і у тварин. Воно представляє з себе науку головна проблема котрої полягає в пошуку відповіді на фундаментальне питання «що мені, як людині, робити?», і пошуку відповіді на це питання. Арістотель започаткував цю так звану «течію», і також запропонував свою відповідь на це питання, котра стверджувала що головна причина цього питання- стрімлення до саморозвитку людини, особливо у духовному та моральному плані.
Відповідь на питання полягає в тому, що заради еффективного розвитку і росту людини як особистоті та навіть виду, їй потрібно насамперед перебувати у так званому стані «щастя», котре характеризується станом рівноваги, спокою, та сприятливих умов для самовдосконалення. Можна сказати, пошук тієї самої золотої середини, знаходження балансу у своєму житті, знаходження того самого сенсу буття. Також, хочу наголосити на деякі особливості цієї науки.
Наприклад, через те що етика переважно вивчає індивідуальну мораль, котра відноситься до тієї частини людини котра захищена підсвідомістю, глибинне вивчення набагато ускладнюється фактом вмикання захистної системи котра не дозволяє людині проводити аналіз речей котрі записані у підсвідомості.
Також, в процессі еволюції етичної теоретики деякі філософи зіштовхнулись з значними труднощами котрі полягали безпосередньо в уніфікації термінології, саме через те що у різних версіях та теоріях писали саме у базовому значенні про різні поняття, котрі були у більшості випадків дуже суб’єктивні та інколи навіть суперечливі.
Хочу помітити, що дослідження проблем та ідей етики зазвичай базуються на власному досвіді дослідника, і тому дуже часто мають багато узагальнених, власних принципів дослідника котрі часто кидають тінь та будують обмеження щодо етичних принципів в цілому.
Естетику називають наукою про «прекрасне». Вона вивчає діяльність людини, суспільства, всесвіту та буття через так звані не утилітарні та творчі погляди до всього що її оточує. Тобто, наука котра маніфестує досить специфічний спосіб освоєння навколишнього середовища людини, так само як і її внутрішнє середовище.
Дуже часто у результаті такого освоєння світу, людина котра освоює цей світ з точку зору естетики може відчувати піднесення, певну духовну насолоду усім тим що відбувається навколо. Звичайно крім природи краси естетика також охоплює судження щодо оцінки мистецьких творів та творінь. Як приклад, коли ми висловлюємо свою думку щодо мистецького твору та оцінюємо його якість, ми робимо це безпосередньо з естетичної точки зору.
Так само коли ми оцінюємо будь що що на нашу думку виглядає «гарно» чи «погано». Усі ці оцінки відносні, і визначаються, як його якість, ми робимо це безпосреденьо з естетичної точки зору. Тобто, цим я хочу сказати що естетика має 2 основні, так звані, направлення.
Перше- Образ. Образ— це те що відбивається у нашій свідомості під час нашого досвіду сенсорного сприйняття. У тварин це відбувається за допомогою емоційних барв. Чим більше емоцій вони пережили під час чогось, тим більше їм запам’ятався той образ. Це дуже короткий і примітивний спосіб запам’ятовування та сприйняття. Визначення у офіційній термінології цьому образу- імпринтинг.
Чим розумніша істота, тим інформація котру вона має сприймати стає об’ємнішою, таким чином, з’являється потреба у відборі цієї інформації. Але, ніхто та ніщо про що ми знаємо не здатно створити узагальнений образ, котрий не грунтується на досвіді сприйняття зовнішнього світу. Тільки людина здатна наділити образ котрий живе в її свідомості матеріальним значенням. Наприклад, записати в нотах, чи у віршах. Чи навіть намалювати з унікальними для сприйняття цієї людини деталями. Таким чином- мистецтво це результат еволюції та розвитку людства як виду.
Друге- Художній Образ. Художній образ це результат осмислення сенсорного образу та передавання свого досвіду іншим, з додаванням свого власного бачення цього образу, таким чином, створення речі котра насправді ніколи насправді не існувала, а тільки базувалась на пережитому.
Тепер, я хотіла б висловити свою точку зору щодо поєднаності цих двох наук. Ці дві науки нерозривно зв’язані тим, що одна з їх головних цілей це прагнення до самовдосконалення та покращення середовища в котрому живе людина. Етика дивиться на цю проблему більш практично, тобто, розумово, доки Естетика дивиться на цю проблему більш «естетично», тобто, емоційно, чуттєво. Естетика в Етиці— це невідривний елемент Етики, котрий підкреслює прагнення людини до самовдосконалення, так само як і Етика в Естетиці присутня для того щоб підкреслити ті ж самі риси, те ж саме прагнення до високого.
