Кожного року танець розвивається, народжується, з’являються нові рухи, стилі, форми. Адже танець, як і всі слідкує з модою: за одягом, музикою і разом із ними розвивається. Саме в танці кожен із нас зможе розвиватися, відкриватися, перевтілюватися так, як на його думку це не обхідно, тому що танець це нескінченність прекрасного та світлого.

Танець — це образ, художній образ який втілюється у рухи. Танець відображає емоції музики. Музика і танець, між собою дуже тісно пов’язані, як щоб не було музики, то й не було танцю. Вони одне одного нібито доповнюють.
За всю історію танцю, танець завжди змінювався, відображає суть танцю, його час, його століття.

Танець поділяється на різні категорії:

Народний танець.
Балет.
Бальні танці.
Історичні танці.
Вуличні танці.
Сучасні танці.
Ритуальні танці.

Кожен з цих категорій розкриває щось своє. У кожного танцю є свої рухи, свої обов’язки, своя музика, костюми. Але в них, є щось і спільне. Вони не могли би існувати один без одного, вони усі пов’язані між собою.

Вуличні танці

З назви, вже стає зрозуміло, що це ті танці, які танцюють на вулиці. Ще можна сказати — це ті танці, які танцюються за межами танцювальних гуртків. Він пов’язує в собі змішання всіх стилів. Але базою для вуличного танцю, є хіп-хоп.

У вуличних танцях танцюють свій танець на певній вулиці, у кожного танцюриста, є свій стиль, свої навички. Вуличні танці — це імпровізація, там кожен робить, що він хоче, що він відчуває.

У вуличних танцях не має правил, кожен танцюю те, що він відчуває. Кожен може показати себе. Деякі діти з самого малку зростають на вулиці і у них є свій вуличний танець, який вони самі собі придумають.

Вуличний танець прийшов до нас з Америки. Там цей стиль танцю, більш розповсюджений. Можна вважати, що вуличний танець з’явився десь у 1970, коли молоді дозволяли не тільки гуляти, а ще виходить зі своєю апаратурою.

У цьому стилі, людина виражає себе так, як він це відчуває. Йде повна імпровізація танцю. Вже пізніше на вулицях проводились вуличні бої. Деякі проводили змагання, збиралися у групи, та між собою суперничали.

Не було рамок для одягу, вдягали те, у чому їм було зручніше. Але як, що проводились змагання, там вже був певний дрес- код, де усі повинні були виглядати для цього конкурсу.

Я думаю, що вуличному танці не можливо навчатись, треба ним просто жити.

Також вуличні танці поділяються на такі стилі:

Хіп- хоп ( найбільш вільний танець, де виконують дрібну техніку)
Фри стаил ( характер цього стилю більш розслаблений, у ньому більш використовується імпровізація )
Нью джек ( присутні рухи акробатики)
Поп локинг ( цей танець виконується більш на витривалість)
Даб степ ( цей напрямок охоплюю усі стилі вуличного танцю, виконуються під однойменну музику)
Локинг ( Рухи більш імпульсивні, чіткі. Присутні махи, розвороти)
Хаус ( У цьому напрямку тіло дуже сильно повинно співпадати із музикою, вони стають одним цілим )
Р&В ( означає, Ритм і Блюз)

Розповім, про найголовніший стиль вуличного танцю, це Хіп- Хоп

Хіп- Хоп, був започаткований у 1969 році. Його виконують із розслабленим тілом. Ще, що дуже характерно цей вид танцю підходить під будь-яку сучасну музику, що зараз дуже зручно.

Танець Хіп- Хоп, став відомим не тільки в США, а й за його межами. Зараз цей стиль вивчають усіх куточках землі. Хіп- Хоп — це суміш енергії, світла та сили. Це не просто вид танцю, це культура зі своєю одежою, ритмом, музикою, рухами. Тому просто вивчити танцювати Хіп- Хоп буде складно, тому що потрібно жити цією культурою, любити цю музику, та носити цей одяг.

Він мав три форми:
Брейкінг;
Дансинг;
Іпоппінг

В наш час Хіп- Хоп найбільш успішний вид жанру, який поділяється ще на стилі. Головне у Хіп- Хопі віддаватися цьому стилю на 100%, слідкувати за своєю спиною ( вона повинна завжди буди розслабленою), ногами робимо пружинку ( кач колінами). Обов’ язково у цьому напрямку є трюки, котрі можуть виконувати як хлопчики так і дівчата.

Вуличні танцюристи танцюють повсюди де їм тільки заманеться. Яка там буде підлога, це для них не головне, головне, щоб було з ким змагатись. Вони повинні один одному показати на , що вони здатні, що вони вміють. Виграє найсильніша, яскравіша група. Як і у всіх змаганнях, але це вирішують люди, а не журі.

Багато рухів з’являються під час імпровізації. Імпровізуя, ми ніби перевтілюємося, зливаємося із музикою і ловимо своїм тілом один і той же ритм. Цей вид танцю більш індивідуальний, у ньому кожний повинен себе показати, зарекомендувати.

Отже, танець це перевтілення у образ який ми самі собі вигадуємо. Усі стилі танцю важливі у наш час. Я займаюсь народними танцями і мені вони дуже подобаються, я до них дуже звикла. Але потрібно вчити і інші стилі, бути більш досвідченим у своїй справі.

Вуличний танець, це вільний танець. Тому треба танцювати вільно, не залежати не від кого і не від чого.