Аполонівське і діонісійське начало в античній грецький культурі

dionisДавньогрецька культура – це культура, яка мала дуже великий вплив на різні культури у цілому світі, так як саме греки були першовідкривачами деяких предметів, які в подальшому розвивалися і які існують ще і сьогодні. Серед них можна виділити такі, як наука, театр, мистецтво та інші.

Ще в стародавні часи саме у грецькій філософії, у багатьох її різноманітних формах та виявах, уже зароджувалися різні види та типи світогляду. Приблизно таке ж можна сказати і про давньогрецьку літературу, в якій уже давно сформувалися найрізноманітніші види, різновиди, форми та жанри. Література, з самого початку її зародження, розвивалася, удосконалювалася, наповнювалася чимось новим, досі не використаним. Саме те нове, що ввели греки, використається і до сьогодні.

Давньогрецька культура мала досить велике значення у всьому світі. Вона зокрема дуже сильно вплинула на зародження і розвиток європейської культури. Проте були випадки, коли люди, звертаючись до стародавніх грецьких міфів, вважали цю культуру досить жорстокою та неправильною. Звичайно, на думку багатьох дослідників та науковців, це твердження не зовсім правильне, адже давньогрецька культура – одна з найвизначніших культур світу. Тож не зовсім було б правильно позначати поняттями «руйнування» та «жорстокість» цю античну культуру.

Давньогрецька культура належить до тих культур, якими зазвичай захоплюються багато людей та дослідників і науковців також. Можна зазначити, що з таких дослідників, як з Гете та Вінкельмана, починається епоха захоплення давньою грецькою культурою. Хоча найбільший переворот у захопленні, ставленні, вивченні та дослідженні давньогрецькою культурою починається саме з Ніцше. У свої працях цей дослідник розглядає досить багато питань, що стосуються не лише релігії та моралі, а й ролі держави, життя та смерті, музики, природи та кохання.

Для багатьох думка Ніцше може видатися неправильною, беззмістовною. Для інших – досить цікавою, глибокою на змістовною. Ніцше, на відміну від відомих великих філософів минулого, намагається відкрити далекі обрії, знищити високі межі та зародити сумнів до того, що вважалось добрим чи поганим у його епоху.
В’ячеслав Іванович Іванов, відомий науковець, досліджував різні питання, що стосувалися аполоністичного і діоністичного початку у давньогрецькій та інших культурах. Він шукав пояснення, відповідь на питання щодо трагедії Ісуса Христа, її сенсу. Його цікавили проблеми Бога, адже з його досліджень та досліджень інших науковців було видно, що у різних релігіях боги народжувалися і вмирали. Він створив концепцію, в якій стверджував, що прагнення, жага та воля до життя, небажання помирати перемагають смерть.

Грецька міфологія, в порівнянні з міфологіями інших країн, є досить тяжкою для її подальшого аналізу, оскільки вона страшенно різнобарвна, сповнена багатьох персонажів, які можуть дуже сильно відрізнятися один від одного. Грецька міфологія також наповнена багатьма захоплюючими та дивовижними сюжетами, які властиві навіть більше казкам, вигадкам і літературі, ніж міфам.

Визначальна особливість грецької релігії – це уподібнення, схожість божеств, їхніх історій та поступків до людських. Саме через це взаємодія між богами та людьми може здатися нам зрозумілою, переконливою. В давні часи вважалися, що чим мальовничіший та прекрасніший світ богів, тим жахливішою та страшнішою здається нам приреченість. Ці характерні риси, притаманні античній грецькій культурі міг лякати людей через свій пригнічений та песимістичний настрій. Для давньогрецької культури та релігії був притаманний поділ культу між богами верхнього світу, тобто небожителями, та нижчими богами.

Щодо нижчих богів, то вважалося, що вони приймають молитви не так, як небожителі. Вони навіювали страх на людей. До культів нижніх сил можна віднести поклоніння різним демонам, яких люді вважали більш надійними, ніж високі та недосяжні небожителі.

Значна частина героїчних культів — це плач за загиблими. Саме він являється основою для трагедії і найближче приводить до світу мертвих.
Уподібнення чужих богів — це уже звична справа, присутня в багатьох світових релігій, особливо під час того, коли завойовувалися нові країни, нові території, з якими пов’язані інші,раніше невідомі та незвичні для звичайних людей, релігії.

Утворення та розвиток культів Аполлона та Діоніса свідчило про те, що у давній Греції уже стояла потреба в релігійних анти структурах, яку відчувало антична цивілізація.

Для початку можна розглянути аполонівське начало, що прийшло в античну Грецію з Малої Азії. Свідченням цього може бути походження назви, місця, в якому проводилися перші культи. У різноманітних грецьких містах створювалися культи Аполлона . Зокрема в них можна було зрозуміти його належність до нижчого світу. Тут можна зробити такий висновок, адже Аполлона порівнювали з птахом, найчастіше з вороною або лебедем. Вважалося, що ці птахи становлять зв’язок вищого та нижчого світів. З часом цей культ стає більш спокійним та гармонійним.

Також в давньогрецькій культурі можна розглянути і діонісійське начало. Воно також мало велике значення на розвиток та розквіт цієї культи.
Культ Діоніса приходить з тих самих, чи недалеких країв і виступає конкурентом або ж доповненням до релігії. При цьому він також постає перед людьми як культ бога, який належав до нижчого світу.

Афінські жерці встановлюють аполлонічно-діонісійське володарювання, оскільки прагнули помирити суспільство з цими культами.
Переборюючи страх перед долею і смертю, високим та низьким, культові дії створювали водночас дві культури: культури жаху та сміху. Плач та сміх, що можна назвати характерними рисами для цих культур, перепліталися як і самі культури. Можна стверджувати, що х цього взяли свій початок комедія та трагедія, що згодом стали невід’ємними складовими давньої грецької культури. Деякі наковці вважають, що сміх був введений в культуру як спосіб подолати тяжке та злиденне, що було притаманне трагедії. Це психологічно зрозуміло. А от страх та плач, як спосіб відкинути жах перед реальністю здається менш очевидним.

Коли у Діонісійському культі з’являється трагедія, то вона зберігає всі потрібні риси для культового дійства. Цей культ виконувався на олтарі, що був справжнім олтарем з якого-небудь близького храму. Культ проводили у певний день торжества, а також згодом її супроводжувалось жертвоприношення Діонісу.

В трагедії можна виокремити хори, що були її важливою складовою. Хори складалися з двох частин. Загалом у трагедії брало участь двоє осіб. Починалося з того, що один з них задавав питання, а другий намагався відповісти чи розповісти. Виконавці одягали дуже трагічні маски, які були знаком того, що вони належали до світу мертвих. Їхньою метою вважалося показ того, що відбувається за допомогою слів.

Все, що було раніше притаманне трагедії змінювалося, зберегло лише її першу форму, а згодом було майже забуте.

Отже, можна зробити висновок, що давньогрецька культура мале величезний вплив на всі культури світу, на їх розвиток,на розвиток нових вчень та концепцій, нових думок, питань та відповідей. Вона мала великий вплив не лише на культуру, а й на науку, мистецтво, а також на релігію, яка є дуже важливою для кожного суспільства в світі. Також вплив аполонівського та діонісійського начал, їх культ, мали величезне значення у творенні давньогрецької культури.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>