Філософія цінностей (аксіологія)

aksiologiyaЦінність особистості
є вищою ієрархічною
цінністю в світі.
М. Бердяєв

При розгляді філософських проблем культури ми констатували, що культура є системою цінностей. Щоб виявити цінності, необхідно пізнати, що поважають, а що осуджують, до чого прагнуть, у що люди вірять.

Поняття цінностей та їх структура

Ні у кого немає сумніву, що та чи інша річ має для нас певну цінність завдяки не лише своїй об’єктивній властивості, але і в нашому ставленні до неї, яке поєднує у собі і сприйняття цих властивостей, і особливості наших смаків. Отже, наше ставлення до світу завжди має оціночний характер. І ця оцінка може бути об’єктивною чи суб’єктивною, правильною чи неправильною. Оцінка ж є визначенням суб’єктом соціальної значущості речей і явищ для його життя і діяльності.

Оцінка безпосередньо пов’язана з пізнанням. Основою оцінки можуть бути безпосередні потреби, інтереси, установки особистості чи соціальної групи. Але оцінка може мати своєю основою і стандарти, правила, взірці, суспільні накази або заборони, цілі і проекти, відображені у формі норм.

Філософське вчення про цінності та їх природу називається аксеологією. Але перш ніж сформуватися у сучасному вигляді, аксеологія, як і вся філософія, пройшла історичний шлях свого розвитку, який відображений у посібниках (підручниках).

Розглянемо визначення цінностей як поняття, яке вказує на культурне, суспільне або ж особистісне знання (значущість) явищ і фактів дійсності. Саме тому при розгляді культури ми визначили її як систему цінностей. Адже цінності є узагальненим поняттям для таких явищ духовного життя, як ідея чи ідеал, моральна норма, художній твір тощо. Вони пов’язані з потребами та інтересами людей, про які вже не раз йшла мова.

Можна визнати вірною точку зору, що всі цінності є духовними, навіть матеріальні, бо саме поняття цінності є людська, соціальна категорія, за його допомогою вимірюються всі речі і явища, природні і суспільні. Отже, доречною є формула: потреби – інтереси – цінності.

Матеріальні цінності – це знаряддя й засоби праці та засоби безпосереднього споживання. Духовні цінності – це ідеї: політичні, правові, моральні, естетичні, філософські або релігійні. Але всі цінності є продуктами суспільного виробництва, зокрема матеріального і духовного. Оскільки ж цінності є продуктами виробництва, призначеними для задоволення потреб, вони опосередковують взаємодію людей у їх житті.

Цінності існують як предметні, так і суб’єктивні. До перших відносяться ті сторони об’єктів людської діяльності, які викликають відношення до них людини як суб’єкта. Це природне благо чи зло, вартість предметів праці, тобто їх корисність, культурна спадщина, корисні результати пізнання, естетичні характеристики природних та соціальних об’єктів, предмети релігійного поклоніння тощо.

Способом і критерієм оцінки є суб’єктивні цінності – сукупність настанов і оцінок, повелінь і заборон, ідеалів та принципів, цілей і проектів, які виконують функцію норм, усталених орієнтирів поведінки людини, її повсякденної діяльності.

Багатоманіття цінностей передбачає виділення рівнів цінностей:
- загальнолюдські,
- суспільні,
- соціально-групові та
- особистісні,
характеристика яких дається у навчальній літературі.

У системі цінностей особливо, абсолютною цінністю є людина. З її інтересами як родової та соціальної істоти співвідносяться решта цінностей, всі вони так або інакше пов’язані з цінністю людини. Людина ж, народжуючись, отримує безцінний дар – життя, яке для неї є самоцінністю, для суспільства – найвищою цінністю.

Існують різні погляди на цінність життя, які коротко можна сформулювати таким чином:
- цінність життя – в житті для суспільства;
- життя – цінність й саме собою, і в думці про нього, тобто суб’єктивно, у самоусвідомленні людини;
- цінність життя обумовлена сенсом життя, тобто життя є цінним при наявності у нього сенсу;
- людина і людство, а значить, і їх життя є найвищими цінностями еволюції космосу;
- час і погляд людини на саму себе змусили її цінувати життя і знаходити в ньому сенс. Через смерть людина знаходить значущість свого існування у його справжній цінності.

Ставлення суспільства до праці людини є ціннісною оцінкою людської праці.
Багатством людини є її вільний час, абсолютного значення набуває така цінність, як свобода людини, яка фактично буває у двох вимірах – заперечливому «свобода від чого?» та ствердному «свобода для чого».

Свобода – це поняття, яке характеризує сутність людини і її існування, стан і можливості мислити і діяти відповідно до своїх уявлень та бажань, а не внаслідок внутрішнього чи зовнішнього примусу. Найчастіше можна зустріти розуміння свободи як свободи вибору чи свободи волі.

Останнє поняття означає можливість безперешкодного самовизначення людини у виконанні тих чи інших цілей і завдань. Вона часто пов’язується з відповідальністю людини за свою діяльність, з виконанням свого обов’язку та з усвідомленням свого призначення.

Подумайте над тим, чому людина часто «втікає від свободи», не бажаючи нести відповідальність за свою свободу. (Надзвичайно цікавою є праця західного філософа-психоаналітика Е.Фромма «Втеча від свободи«).

У цьому аспекті згадаймо про фаталізм та волюнтаризм, які ми розглядали при аналізі розвитку суспільства, а в даному випадку йдеться про фаталістичну чи волюнтаристську позицію людини.

Проаналізуйте також поняття відповідальності на основі власного досвіду та літературних джерел.
Ціннісне значення має також ідея (чи ідеал) рівності, справедливості, проблема людського щастя, розуміння власного сенсу життя, життєвої позиції людини, про що частково йшла мова на семінарських заняттях, у ваших виступах на них.

З давніх-давен філософи говорять про три сфери, в яких реалізується активність людини:
- істина,
- добро,
- краса.

Насамкінець, зверніться до проблеми ціннісних орієнтацій людства на зламі тисячоліть, до методу самостійного вивчення цієї проблеми, достатньо повно викладеному у літературі.

Акцентую увагу й на тому, що ви вивчаєте етику та естетику, релігієзнавство, де концентруються, як і в історико-філософській літературі, відповіді на поставленні філософією проблеми.
shema12
shema12.1

Філософський практикум

1. Деякі західні філософи вслід за Г.Спенсером та З.Фройдом вважають, що суспільство розвивається за біологічними законами, оскільки сама людина – найвищий щабель біологічної еволюції.
У чому помилковість таких роздумів?
Чи модна повністю виключити біологічні фактори із
суспільного життя?

2. У чому полягає різниця між предметом дослідження соціальної філософії та
- історії,
- соціології,
- психології, економіки
та інших суспільних наук, які досліджують закони суспільства та
закономірності людського життя?

3. Суспільство – це:
 сукупність людей, що проживають разом;
 сукупність людей, пов’язаних здійсненням процесів життєдіяльності;
 сукупність людей, що поєднанні спільною територією проживання;
 сукупність людей, поєднаних єдиними життєвими цінностями;
 сукупність органів, інститутів та установ, що регулюють життя людей?

4. Виберіть варіант відповіді, який є зайвим у наведеному переліку звязку між суспільством та природою:
 відбувається постійний обмін речовиною, енергією та інформацією;
 існує одвічний не вирішуваний конфлікт;
 існує узгодженість та гармонія;
 існує зв’язок за принципом наслідування;
 існує єдність та відмінність.

5. Суспільство покликане забезпечувати задоволення таких найперших потреб:
 збереження та відновлення життя членів суспільства;
 збереження стабільності форм організації суспільства;
 культивування у людей відданості державній ідеології;
 прищеплення членам суспільства духовних норм та запитів.
Ваш варіант відповіді.

6. Взаємини між людиною і суспільством можна окреслити так:
 людина і суспільство утворюють єдину якісну сферу буття, протиставлення людини і суспільства надумані;
 людина є провідною стороною у її взаєминах із суспільством, оскільки без людини суспільства просто немає;
 людина і суспільство взаємно впливають одне на одного, тобто перебувають у взаємодії;
 суспільство є провідною стороною у взаєминах з людиною, оскільки поза суспільством людина не набуває людських якостей і нездатна зберігати свої інтелектуальні та матеріальні досягнення;
 доля суспільства та людини визначається божественним повелінням або космічними процесами: ні людина, ні суспільство не є самодостатніми.
Ваша точка зору.

7. Коли вб’єте останнього звіра й отруїте останнє джерело, тоді ви зрозумієте, що грішми харчуватися не можна, — індійська приказка.
Аргументуйте своє розуміння цієї мудрості.

8. Дайте визначення «демографічного вибуху» і вкажіть його причини. Поясніть, чому демографічна ситуація в світі залишається гострою, якщо темпи приросту населення Землі знижуються.

9. «Рука людини – це знаряддя знарядь» – Гегель.
Як ви розумієте цей вислів і яке це має значення для розуміння людської
історії?

10. Чи є тотожним поняття «суспільне виробництво» і «матеріальне виробництво»?
Доведіть вірність своєї думки.

11. Що таке біосфера і ноосфера у В.Вернадського? Яким чином пов’язані ноосфера і біосфера?
 Якими природно-біологічними і соціальними процесами пояснює Вернадський виникнення ноосфери?
 Яке значення для подальшої долі людства має виникнення ноосфери?

12. Виберіть судження, що найповніше відображає вашу уяву про продуктивні сили суспільства:
1) продуктивні сили суспільства – це рівень його природничих та технічних знань;
2) під продуктивними силами треба розуміти історичного конкретний «сплав» людей та засобів виробництва, що використовується ними;
3) продуктивні сили є історично конкретною сукупністю виробників благ;
4) зміст поняття продуктивних сил вичерпується технічним потенціалом цього суспільства.

13. Виберіть вірне визначення виробничих відносин:
1) відношення людей до виробленого продукту;
2) відносини між людьми в процесі виробництва;
3) відношення людей до природи в процесі виробництва;
4) відношення людей до знарядь праці і техніки.

14. Як ви уявляєте характер взаємозв’язку продуктивних сил і виробничих відносин?
 продуктивні сили і виробничі відносини взаємодіють в способі виробництва як протилежності;
 продуктивні сили і виробничі відносини розвиваються за своїми специфічними законами, автономно по відношенню одне до одного;
 продуктивні сили не повністю визначають характер виробничих відносин;
 продуктивні сили повністю зумовлюють розвиток виробничих відносин;

15. Що таке науково-технічна революція (НТР)?
1) Одночасні якісні і взаємообумовлені зміни в техніці і науці, що впливають через продуктивні сили на розвиток інших сфер суспільства.
2) Стрибок в розвитку науки або техніки.
3) Переворот, що перетворює весь світ в «єдине індустріальне суспільство».
4) Революція в свідомості, діяльності і становищі технократів (технічної еліти) або управляючих (менеджерів).

16. Виберіть правильні варіанти відповідей. До найперших ознак цивілізації слід віднести:
 появу міст, оброблення матеріалу;
 способу діяльності та цінностей;
 появу писемності та держави;
 культивування спеціальних поховань;
 появу сім’ї.

17. Яке з визначень суспільно-економічної формації (СЕФ) ви вважаєте вірним?
 Конкретний етап у розвитку суспільства, заснований на матеріальному виробництві, який включає всі елементи і сторони суспільства у їх органічній єдності.
 «Громадянське суспільство» (суспільство взагалі), або будь-яке суспільство індивідів.
 Людські «цивілізації» («культури»). Конкретне суспільство в історії людства, які є відображенням суспільної свідомості.

18. Рушійними силами історії постають:
 Природні (географічні, кліматичні, геофізичні) та космічні (сонячна енергія, планетарні процеси, впливи).
 Сукупність внутрішніх суперечностей історичного процесу (між суспільством та природою, між теорією та практикою, між людиною і суспільством та ін.)
Яка ваша думка з цього приводу?

19. Проаналізуйте наведені нижче визначення суб’єкта історії, спробуйте виділити в них позитивні моменти та недоліки. Оберіть найбільш виправданий варіант визначень:
 суб’єктом історії постають герої, або вожді, або видатні особи, оскільки їхній вплив на історію не підлягає сумніву; долі цілих країн та народів залежали і залежать від намірів видатних осіб;
 суб’єктом історії постають народні маси, оскільки лише вони здатні утворити суспільство, його основні сфери, засади історії та змінювати їх своєю діяльністю;
 поза підтримкою мас будь-які видатні особи чи то вожді є безсилими;
 суб’єктом історії постає Бог як єдиний творець світу та промислитель всього, що в ньому відбувається.

20. «Якими б не були зовнішні події, — стверджував французький історик Гізо, — світ створюється переважно самою людиною; від її почуттів, ідей, моральних та розумових нахилів залежить влаштування і рух світу; від її внутрішнього стану залежать і стан суспільства».
Чи вірне це судження?
Чи є в ньому певне «раціональне зерно»?

21. В чому полягає різниця між прогресистським, регресистським та циклічним розумінням соціальних процесів?
Як ви розумієте поняття «прогрес» і «репрогрес»?

22. Подумайте, чи можливий прогрес – як прогрес матеріальний – без внутрішнього самовдосконалення, і навпаки – чи є матеріальний прогрес необхідною умовою прогресу духовного.

23. Картер Уотсон з оповідання Д.Лондона «Польза сомнений» вважав, що суспільство може вдосконалюватися лище в болісно довгому і хворобливо тяжкому процесі еволюції. Він не визнавав ні коротких шляхів, ні миттєвих перероджень. Вдосконалення людства досягається ціною відчайдушної боротьби і страждань, точно так, як у минулому здійснювалися всі соціальні завоювання.
Чи є погляди Уотсона діалектичними?

24. В процесі суперечки на семінарі були запропоновані такі визначення суспільного буття:
 спосіб матеріального виробництва,
 виробничі відносини,
 все існуюче в суспільстві поза і незалежно від суспільної свідомості,
 сукупність матеріальних благ і процес їх споживання;
 речові елементи в суспільно-економічній формації.
Яка ваша думка?
Аргументуйте.

25. Проаналізуйте співвідношення між поняттями:
 «суспільна свідомість»,
 «духовна культура»,
 «духовне життя».
Чи тотожні вони?

26. Чи згодні ви з тезою, що ідеї стають матеріальною силою, якщо вони оволодівають масами?

27. Суспільна ідеологія за своєю суттю постає:
 національною (або державною) ідеєю;
 сукупністю теоретичних знань даного суспільства;
 програмою соціальної діяльності, сформованою на рівні теоретичної свідомості;
 програмою діяльності якоїсь політичної партії;
 сукупністю ідей, що їх сповідає еліта суспільства.
Ваш вибір.

28. Дається
- явище суспільної психології:
а) паніка;
б) звичка;
- параметри компонентів суспільної свідомості:
- стійкий – нестійкий,
- великий – невеликий,
- напружений – ненапружений,
- постійної сили – непостійної сили,
- виконуючий регулятивну функцію.
Значенням яких параметрів характеризується кожне з названих явищ?

29. «В хатинах думають інакше, ніж у палацах», — робив висновок Л.Фейєрбах.
Яку особливість суспільної свідомості підкреслює німецький філософ?
Чи згодні ви з ним?

30. «Міський і сільський мешканець, фабричний робітник і кустар, чиновник і матрос, повар і пастух при розповіді про одну й ту ж подію підкреслюють у своїх спогадах ті особливості, які знаходилися у якомусь відношенні з їх звичайними заняттями та способом життя і прийшли для інших непоміченими, не привертаючи особливої уваги або те, що складає слабке місце цих звичайних занять». — А.Ф.Коні, видатний російський юрист.
Які особливості свідомості підкреслює автор?

31. Авраам Лінкольн говорив: «Можна деякий час обдурювати весь народ; можна навіть обдурювати якусь частину народу весь час; але не можна весь народ обдурювати весь час».
Про яку рису ідеології та її пропаганди йде мова у Лінкольна?
Як думаєте ви?

32. Наведіть приклад з історії людства, коли в суспільстві домінувала та чи інша форма суспільної свідомості.

33. Існує вже давно середньоазіатська мудрість:
«Що змушує злого бути найзлішим, доброго – найдобрішим, сміливого = найсміливішим? – Краса!»
А у Ф.Достоєвського ми знаходимо: «Краса спасе світ!»
Що ж таке «краса»?
В чому сутність естетичної свідомості?
Чи є об’єктивний її критерій?

34. За образним висловом французького релігіє знавця Ш.Еншлера, «Христос переміг, тому що потерпів поразку Спартак».
Виходячи з цього висловлювання, покажіть класові корені
християнства.

35. «Тільки раби не пам’ятають своєї історії», — заявив французький письменник Анатоль Франс.
Як оцінюєте історичну свідомість і її роль в житті суспільства ви?

36. Готтфрід з роману Е.М.Ремарка «Три товариші» говорить: «Мораль – це вигадка людства, а не висновок з життєвого досвіду».
Чи згодні з цим персонажем роману ви?

37. Існує точка зору, що мистецтво досягло у пізнанні людини, її внутрішнього світу більше всіх гуманітарних наук.
Чи розділяєте ви цю точку зору?
Аргументуйте своє розуміння специфіки естетичної форми
суспільної свідомості.

38. «Варто говорити про звичаї і моральність, що не одне й те ж. Є звичай – зведення звичок, уклад життя людей, результат їх підлеглості прийнятому. І є мораль: народ знає, добре це чи погано. Пити чи не пити – це звички; осуджувати чи схвалювати пияцтво — моральність» (А.Аграновський).
Чи згодні ви?

39. У законодавстві країн з різним соціально-економічним ладом можна знайти низку по суті ідентичних статей кримінального кодексу, які забороняють виробництво, крадіжки, хабарництво тощо.
Про що це свідчить?

40. До якої форми суспільної свідомості відносяться наступні оцінки невігластва (невежества):
«Невігластво – зло; воно нещастя, якщо змушене; порок, якщо відвертається від знання; воно злочин, коли знаходить прояв у безвідповідальних діях» (А.Александров).

41. Прикладом вдалого поєднання цінностей і процесу їх реалізації може бути гасло, яким керуються у своїй діяльності німецькі «зелені»: «Думай глобально, дій – локально».
Приведіть інші подібні приклади.

42. Як відомо, цінності визначають життєві смисли, керують діяльністю. Вони одночасно поєднують потреби, інтереси й емоційні переживання людини. Це можна пояснити на прикладі давньої байки.
Перехожий запитує у 3-х робітників, які тачками возять цеглу, що вони роблять:
Один відповідає, «Цеглу вожу».
Другий – «На хліб заробляю».
Третій – «Храм будую».
Дії робітників тотожні, а ціннісні орієнтири різні.
Як відповіли б сьогодні бізнесмени (підприємці) на питання, чим вони займаються?

43. За своєю соціальною сутністю культура є:
a) сукупністю нагромаджених людством багатств;
b) сукупністю створених людством мистецьких шедеврів;
c) матеріалізацією творчих самовиявлень людини;
d) своєрідним «генетичним кодом» людства?
В чому бачите ви сутність культури?

44. Важливими причинами загострення питання про культуру наприкінці ХІХ — початку ХХІ ст. постали:
 загальне зниження рівня культури;
 перетворення питання про збереження культури на глобальну проблему;
 збереження досягнень культури проти людини в серію соціальних зрушень у цей час;
 поява масової культури.
Ваш варіант вибору.

45. Визначте, які з перелічених далі висловлювань про війну є ідеалістичними, а які матеріалістичними.
 У преамбулі Статуту ЮНЕСКО говориться, що війна починається в умах людей. Це по суті вірно, і в кінці кінців необхідно внести певні зміни в наші уми і перебороти страх і побоювання, ненависть і підозрілість» (Дж.Неру).
 Всі акти агресії – це прояв агресивного інстинкту людини.
 Війна породжується відносинами власності.
 Війна – реалізація індивідуальних цілей тих чи інших історичних діячів.
Які практичні висновки можна зробити з цих поглядів на Війну?
Чи можуть війни зникнути з життя суспільства?

До роздумів

Найкрасивіша дівчина в світі не може дати більше того, що вона має.
Французьке прислів’я.

Потреби штовхають людину до дії, а цінності «притягують».
В.Франкл

Скільки є речей, без яких людина може жити!
Сократ

Людей найміцніше скріплюють ті нитки, які для кожного з них цінніші, дорожчі, бажаніші.
Психологічний закон цінностей

Ціннісні орієнтації – система матеріальних та духовних благ, які людина і суспільство визначають як пануючу силу над собою, що визначає помисли, вчинки і взаємовідносини людей.
А.Спіркін

Не створи собі кумира.
З Біблії

Що таке цинік? Людина, яка знає ціну всьому, але не знає цінностей.
О.Уайльд

Двоє дивляться у низ. Один бачить калюжу, другий – зірки. Що кому.
О.Довженко

Письменник Соллогуб, гість Ясної Поляни, сказав господарю:
 Яка ви щаслива людина. Ви маєте все, що любите.
 Ні, — відповів Л.Толстой. – Я не маю всього, що люблю, але я люблю все, що маю.

Доля нової ідеї, як і доля людини, спочатку залежить від походження: потім від підтримки, лише потім, якщо до цього дійде справа, — від її власної цінності.
С.Янковський

Мандрівник запитує у 3-х робітників, які носять цеглу: «Що ви робите?»
Один відповідає, «Цеглу вожу».
Другий – «На хліб заробляю».
Третій – «Храм будую».
Давня притча

Занадто багато свободи розгублює людину.
Ф.Достоєвський

За словами літописця Нестора, великий князь Володимир Святославович, взнавши від магометанських проповідників, що їх релігія забороняє вживання вина, відповів такими словами: «Руси веселие есть пити, не можем без этого и быти».

Марксизм занадто цінний, щоб залишати його лише марксистам.
А.Самуельсон

Зміст

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>