Аналіз радянської і сучасної хореографії

tangoТанець — найпопулярніший із видів мистецтва серед дітей. Вони охоче відвідують танцювальні колективи, виявляючи неабияку старанність у набутті танцювальних умінь і навичок. Систематичні заняття дітей у танцювальних об’єднаннях і їх зацікавленість у танцювальному мистецтві дають можливість керівнику проводити велику виховну роботу.

Формування хореографічної культури як гармонії фізичного, психічного, духовного та культурного розвитку особливо набуває значущості у дошкільних навчальних закладах і у школі, з огляду на психо-фізіологічні потреби дитини в процесі пізнання, розвитку і трансформації, становлення її як особистості.

Дослідження проблеми творчого розвитку дитини і управління дитячим хореографічним колективом народного танцю зумовлюється такими факторами: потреба у зростанні творчих ресурсів в умовах глобалізації суспільства; необхідність постійного росту творчої активності у всіх сферах конструктивної діяльності; провідна роль творчості як суб’єктивного і об’єктивного факторів розвитку загальної культури особистості.

Психологічний аспект формування хореографічної культури дітей представлений у головній меті: осмислення відчуттів тіла та супутніх переживань, зняття тілесних напружень, установлення невербальних контактів, підняття здатності до взаємодії, розвиток уміння знаходити своє місце у групі через сумісну діяльність, розширення діапазону та потенціалу рухів, підвищення самооцінки та настрою.

Оновлення всіх сфер діяльності суспільства породжує потребу в переоцінці світоглядних орієнтацій, пошуку нових форм та методів навчально-виховної роботи з дітьми. У певній мірі спостерігається підвищена увага до проблеми формування особистості, розвитку творчого потенціалу дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. Особлива роль у цьому процесі належить народній хореографії.

Здійснення порівняльного аналізу розвитку дитячої народної хореографії УРСР і сучасної незалежної України дає змогу з’ясувати особливості виховання кожного періоду та виділити основні переваги і недоліки.

Аналізуючи основні джерела та літературу, що стосуються нашої проблеми, слід зауважити, що в Радянській Україні проблемами розвитку народної хореографії займалися В. Верховинець, К. Василенко, П. Вірський, А. Гуменюк, Ю. Станішевський. У сучасних умовах варто відмітити теоретичну і практичну діяльність таких науковців-практиків як А. Шевчук, Т. Вільчанська, О. Жиров, Т. Благова, О. Мартиненко, О. Таранцева, Л. Хоменко, А. Тараканова, Б. Колногузенко, С. Легка, В. Богута, Ю. Гончаренко та ін. В УРСР після Великої Вітчизняної війни відбувалося відновлення усіх сфер суспільного життя — економічної, політичної, освітньої, культурно-мистецької.

Велика увага громадськості приділялася розвитку ідеологічного навчально-виховного процесу в школі, а також формуванню культурної особистості. Однією з передумов відновлення і розвитку народної хореографії було створення широкої мережі її осередків, де проводилася позаурочна та позашкільна робота.

Відновлення діяльності гуртків, аматорських колективів, ансамблів народного танцю, студій при навчальних закладах створювало сприятливі умови для подальшого розвитку танцювального мистецтва. Дитячі танцювальні колективи, в основному, були народними, вивченню західно-європейських танців перевага не надавалася.

Варто зазначити, що керівниками танцювальних гуртків були люди, які не завжди мали відповідну освіту. На етапі розбудови незалежності України особливо важливим є відродження народної мистецької хореографічної традиції. Дитячий танцювальний колектив у цьому відношенні виступає найважливішою ланкою, без якої фактично не можливий цілісний розвиток танцювального мистецтва в нашій країні.

На жаль, співвідношення в розвитку народного, класичного і бального танців в Україні порушене. За останні роки позиції народного танцювального мистецтва в Україні, у порівнянні з радянським періодом, дещо послабилися. Бальна хореографія, а особливо нові для України естрадно-спортивні танцювальні форми стають все більше і більше популярними серед молоді.

Народне танцювальне мистецтво, якоюсь мірою, законсервувалося на традиції виконавських форм і не встигає реагувати на динаміку сучасних мистецько-естетичних уподобань.

Сьогодні тенденція до кращого розвитку естрадно- спортивного, бального танцю зберігається в усіх регіонах України. Популярності цьому надають також телепередачі («Танці без правил», «Танцюють всі», «Танці з зірками»), які приваблюють багатьох глядачів у міській і сільській місцевостях, як дорослих, так і дітей.

Тому, на сучасному етапі, відродження і модернізація мистецьких форм народного танцю набуває особливої гостроти. Це зумовлює актуальність обраної нами проблеми, бо вивчення українського народного танцю в дитячих хореографічних колективах є досить важливим аспектом цілісного розвитку танцювального мистецтва. Таким чином, запорукою подальшого розвитку народного хореографічного мистецтва є динаміка розвитку дитячих танцювальних колективів, які є центрами культурно-просвітньої діяльності.

Провідні ідеї та досвід вивчення народного танцю в дитячих хореографічних колективах України, ще не повністю опрацьовані, узагальнені, пристосовані до потреб сучасного танцювального мистецтва. Насамперед, це творчий підхід до організації педагогічного та тренувального процесу, функціонування при колективах дитячих студій, створення системи неперервної практичної підготовки дітей. Важливим фактором у цьому процесі є глибокий аналіз розвитку дитячої народної хореографії в УРСР.

ЛІТЕРАТУРА

1. Березова Г. Класичний танець у дитячих хореографічних колективах / Г. Березова — К.: «Муз. Україна», — 255 с.
2. Бондаренко Л. А. Методика хореографічної роботи в школі і позашкільних закладах. Вид. 2-е. / Л. А. Бондаренко — К.: «Муз. Україна», 1968 — С.5 — 80.
3. Василенко К. Лексика українського народно-сценічного танцю. / К. Ю. Василенко — К.: «Мистецтво», 1996. — С.16 — 17.
4. Верховинець В. Весняночка. / В. Верховинець — К.: «Муз. Україна», — 1989. — 341 с
5. Вірський П. У вихорі танцю. Репертуарний збірник. / П. Вірський — К.: «Мистецтво», — 1977. — 72 с.
6. Гуменюк А. І. Українські народні танці. / А. І. Гуменюк — К.: Вид-во АН УРСР. — 1962. —С.81 — 139.
7. Матусевич Н. І. Хореографічне мистецтво. / Н. І. Матусевич — К.: «Мистецтво». — 2007. С.3 — 15.

Автор Вільхова О. Г.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>