Життя сучасної людини стрімке, швидкоплинне, чітко поділене на окремі проміжки часу. Ми постійно намагаємося встигнути все і,навіть, більше. В гонитві за більшою зарплатою, люди працюють на кількох роботах. Все менше часу залишається для хоббі, для душі, для мистецтва. Мистецтво вже не є тою рушійною силою, яка веде людину по життю. Не замислюючись, ми вдягаємо джинси і біжимо на роботу.
У світі сучасних технологій, люди перестають спілкуватися наживо, звертати увагу на одвічні цінності, люди просто перетворюються на біологічні машини. І що вже там говорити про мистецтво, театри, виставки, тематичні вечори, коли у людей є Інтернет. Мимоволі згадуються слова української поетесси : «Життя іде, і все без коректур…»
З насолодою переглядаю колись перечитані книги 18-19 ст, де люди вміли насолоджуватись спілкуванням, мали вишукані манери, де кохання не зводилося до простих фізичних стосунків (як це є часто у сучасної людини), а носило якийсь сакральний характер. Так і хочеться перенестись у ті часи.
Якщо говорити про сучасних людей і сучасне мистецтво, то не можна однозначно сказати, який напрям чи стиль панує. Дуже модними стають стилі-меланжі, креативні і осучаснені. Безумовно, митці у своїх роботах осмислюють життя і сенс буття. Відповідно, роботи їх направлені на розкриття сутності життя сучасної людини, урбанізованої, яка живе у постійному русі. На жаль, серед нас залишилося дуже мало героїв, визначних полководців, авторитетів (один безумовний авторитет сучасності – це гроші).
Заглянемо в недалеке минуле, коли людина, виділившись своїми подвигами, могла диктувати стиль життя багатьом . Велику роль свого часу відігравали керівники держав, саме вони керували життям своїх людей,зазвичай були законодавцями моди на все (або спеціально для них створювалися відповідними особами цілі стилі).
Зокрема, можна згадати стиль ампір, який виник у Франції в кінці 18 століття. Сам термін перекладається як «імперія» і є головною характеристикою життя Франції початку 19 століття і тісно пов’язаний з іменем тодішнього французького правителя Наполеона Бонапарта. Наполеон хотів блиску і ореолу слави римських імператорів,він прагнув завоювати весь світ. Саме для нього спеціально розроблялись меблі, одяг,створювалися твори мистецтва, які возвеличували імператора у особі Наполеона. Такий стиль диктувався всім оточуючим. Стиль відрізнявся своєю помпезністю, насиченістю, парадним пафосом і театральною величністю.
Всім митцям імперії було строго наказано брати за взірець форми мистецтва Стародавнього Риму. Наполеонівський Ампір – стиль строгий і холодний. Він демонструє виродження форм доби класицизму, викорінення її істинного історико-культурного сенсу, духовного змісту.
Оскільки стиль головним чином вихваляв імператора і його військові досягнення,це, безумовно, проявилося в мистецтві. Атрибути римської історії ,особливо військової історії Риму, стали основними елементами декору. Зокрема, це були масивні портики, фронтони прикрашалися барельєфами, легіонерські знаки прикрашалися левами,орлами, елементами військових атрибутів ( стріли, щити, сокири тощо).
Як не дивно, але науковці відмічають,що при всьому цьому військовому пафосі , при всій своїй нормативності архітектури стиль ампір був надзвичайно романтичним. Значну роль в цьому відіграли давньоєгипетські мотиви у елементах декору,які з’явилися у французькій архітектурі після наполеонівського походу до Єгипту, а також елементи давньоримської архітектури, що, в свою чергу, зазнала свого часу величезного впливу єгипетського мистецтва.
Військові римські мотиви і єгипетська своєрідність вдало поєдналися в ампірі, створивши абсолютно гармонійний стиль.
Прижився стиль ампір і у Росії. На відміну від французького (Наполеонівського ) ампіру, російський був значно м’якшим, більш пластичним, відрізнявся більшою свободою. Всі російські дворяни наслідували паризькі салони,їх смаки і вподобання, тому радо прийняли стиль життя законодавців моди разом із своїм правителем Александром 1.
Стиль ампір був перенасичений пафосністю, холодністю,елементами зброї, він був штучно насаджений суспільству,тому швидко змінився більш теплим і затишним стилем – еклектикою.
Елементи стилю ампір часто можна зустріти у сучасності. Багато дзеркал, красиві елементи мебельного декору у вигляді античних істот, яскраві і насичені кольори у інтер’єрі, паркети з дорогих порід дерева, переважно червоного тощо. Нещодавно суспільство стало свідком стилю ампір чи «неоампір», який широко використаний у інтер’єрі маєтків пана Пшонки та пана Януковича. Стиль дійсно імперський, дорогий і помпезний, яскраво виділяється на фоні квартир чи будинків простих українців. Таке може дозволити собі лише імператор.
