Народне мистецтво формувалося протягом багатьох століть людьми. Створювався нарoдами для власного вживання і відображає великий естетичний ідеал народу, його бачення про життя Без такої довгої та клопітливої, тяжкої роботи, це мистецтво не стало б самодіяльним, і не існувало такого виду творчості.

Показником є життя та прояв художньої геніальності народу. Воно зробило формуючий вплив і на інші види творчості. Хоч і вважається, що народне мистецтво, це основа всього, але саме роль особистості завжди давала світовому мистецтву основні поштовхи , і воно допомагає в свою чергу, розвитку особистості. В деяких же випадках, дало розвиток і цілому народу.

У народному мистецтві ми можемо відстежувати традиції, відображаючи високий естетичний ідеал, його уявлення про життя , моральні звичаї, любов до землі та природи, мову, переживання і еволюцію народу, та етносу протягом багатьох століть. Займалися народним ремеслом цілі села, передаючи досвід і знання своєму поколінню, це відрізняло від належності до конкретного народу — але ж все таки було і щось спільне, що надавало їм приналежність до конкретного народу.

Новим поколінням передавалося у спадок знання, про різні ремесла (гончарство, ткацтво, різьблення по дереву і т. п. ), і так само значення і сенс (орнаменти на рушниках , посуді, одязі, будинках та інші).

У процесі розвитку народного мистецтва сформувалася унікальна система художньо-виразних і технологічно-раціональних прийомів обробки природних матеріалів — глини, каменю, дерева, різних волокон. У силу цього народне мистецтво є семантичним полем для професійної творчості, витоком для сучасних пошуків і знахідок. Будь-який матеріал, технологія і функція виробів народного мистецтва можуть стати художнім першоджерелом творчого освоєння та переосмислення.
Народна творчість — це творчий вид діяльності людей, що створюється їх нею працею і присутні в їхньому житті. Історична основа, на який розвівається художня світова культура.

До народної творчості входять такі види художньої діяльності народу: театральне, поетична творчість, музичне, народне будівництво, декоративно-прикладне, образотворче мистецтво, танцювальне мистецтво тощо.

Поступово професійне мистецтво відокремилось від народного.

В професійному мистецтві, ми можемо спостерігати в більшій частині розвиток даної конкретної особистості, його індивідуальне переживання, і бачення світу, відірване від національної приналежності. Так утворилися професійні види мистецтва, такі як: архітектура, скульптура, живопис, музика, театр, кіно, література і інші.

Більшість напрямків і течій мистецтва, якщо ми наприклад беремо живопис, виникли не з народної творчості, а як плід розвитку індивідуальності, плід еволюції бачення даними конкретною людиною або групою людей навколишнього світу. Професійне мистецтво сприяє відбору з різноманітних традицій минулого найбільш життєздатних рис, які можуть з успіхом розвиватися в творчості сучасних народних майстрів. У свою чергу, народне мистецтво благотворно впливає на творчість художників-професіоналів. Так наприклад, саме професійному мистецтву ми зобов’язані появі імпресіонізму, сюрреалізму, експресіонізму, які, починались від окремих особистостей (Вінсент Ван Гог, Клод Моне — імпресіонізм; Едвард Мунк — експресіонізм, Сальвадор Дали — сюрреалізм і т. д.), і швидко перетворювалися на невіддільну частину світового мистецтва. Тим не менш, ми зобов’язані враховувати, що видатні майстри різних часів завжди і неодмінно віддавали належне саме народному мистецтву, часто беручи в ньому нібито натхнення.

Візьмемо для прикладу ще, родову спільність народного та професійного декоративного мистецтва проявляється в професіоналізмі. У кожному виді мистецтва існує своя мова, своя система образів і свій матеріал. Уміння говорити мовою свого матеріалу свідчить про ступінь професіоналізмі художника. Професіоналізм в індивідуальному декоративно-прикладному мистецтві в основі своїй містить тенденцію до розкриття внутрішнього світу людини через асоціативні станкові форми; зв’язок із традицією виражається в умінні створити предмет, «органічно поєднує в собі корисне і прекрасне», в якому поєднуються традиція і індивідуальне творче мислення.

Професіоналізм в народному мистецтві базується на єдності утилітарного і декоративного почав, в основі яких колективність і реміснича основа майстерності , які знаходять художній сенс у виразності простих предметів, у своєрідності техніки і матеріалів. У цьому — життєстійкість традицій народного мистецтва і рівень професійної майстерності .

Сьогодні взаємовідношення народного і професійного мистецтва розкривається їх глибокої зв’язком, з одного боку, і самостійністю шляхів розвитку кожного з цих видів творчості. Народна творчість тим не менш, завжди є основою ( підґрунтям ) для виникнення на тій чи іншій географічній території майстрів зі своїм стилем, який буде його відрізняти, від художника або скульптора іншої країни. Так ви не сплутаєте голландського художника з італійським, а іспанського з німецьким. Саме народне мистецтво вкладає в геніїв цих народів зерно того менталітету, яке визначатиме його творчий розвиток.

Принцип колективної розробки праці древніми майстрами, це і є головним фактором, який формує вплив на інші форми народного мистецтва і має відмінність від професійного. Інша відмінність народного мистецтва від професійного, є таким важливим принципом, як спадкоємність традиції. Природно, те, що всі не могли бути митцями. Але спадкоємність традиції подесятеряє особисті творчі можливості. Таке не може бути в професійному мистецтві, де митцем може стати той, у кому сильніше виражено, в порівнянні з іншими людьми, обдарування. В основі спільності народного та професійної творчості лежать художні й загальнолюдські цінності — гармонія сущого , ритми природи , зміна пір року, ритми природи, символічна змістовність пластичних форм . Їх об’єднує предметність , в якій метафорично закладено творче зіткнення з природою , якість матеріалу , способи його обробки і подолання опору , якість матеріалу ,а також взаємодія з простором , як початкове умова їх спільного існування.

В основі спільності народного та професійної творчості лежать художні й загальнолюдські цінності — гармонія сущого, ритми природи , зміна пір року, ритми природи, символічна змістовність пластичних форм. Їх об’єднує предметність, в якій метафорично закладено творче зіткнення з природою, якість матеріалу, способи його обробки і подолання опору , якість матеріалу, а також взаємодія з простором, як початкове умова їх спільного існування.

Таким чином, проблематика взаємодії народного і сучасного професійного мистецтва, видів і жанрів, розвиток їх напрямів — це проблеми взаємодії різних типів художньої творчості : народного — колективного, професійно — індивідуального, що розвиваються на основі всього багатства національних і світових традицій.

Це — різні рівні художньої майстерності у взаємодіючих типах творчості , в основі якого лежить народне мистецтво як загальнонаціональна і загальнолюдська основа сучасної культури.