Дев’ятнадцяте століття — це те століття яке дало початок багато чому новому. Цей період пов’язаний з розвитком виробничих сил,також відбулось остаточне об’єднання науки і техніки,також дев’ятнадцяте століття ознаменувалось початком науково-технічної революції. У розвинутих країнах відбувся промисловий переворот, урбанізація та індустріалізація. Підрахунки американського соціолога і культуролога Питирама Сорокіна показали, «що лише одне 19 ст. ознаменувалась більшою кількістю відкриттів,ніж всі попередні століття»,а саме-це 8527. За рахунок цього технічне панування над людством виросло в багато разів.
У 19 ст. було місце таким винаходам як: у вигляді поршневої машини був винайдений колісний пароплав ще й з двигуном (1807 рік), перше виникнення фотографії (1839 рік), відбулось перше передавання телеграфного повідомлення за допомогою електрики на відстань 65 км (1844 рік), побудова першої електростанції загального користування (1882 рік), одержання патенту на радіоприймач (1897 рік) та багато іншого. Також значне місце посіло в 1895 році-відкриття кінематографії,яке дало можливість фіксувати реальність,в різних фільмових сценах.
За допомогою стрімкого розвитку науки і техніки 19-20 століття відбулися зміни в культурному процесі,а саме змінилась і мала вдосконалення культурна система, з’являються нові соціальні верстви населення, також збільшувався інтелектуальний та творчий потенціал населення. Епоха дала можливість розвитку різним літературно-мистецьким течіям,які давали відображення думок,бачень почуттів тогочасного періоду.
В образотворчому мистецтві 19 століття найвагоміше місце посідав живопис,але і література не відставала. Провідною країною для образотворчого мистецтва є Франція. У цей період у Європі відбувається так зване протибортсвто трьох на той час популярних стилів мистецтва: романтизму, реалізму та класицизму.
На початку 19 століття складається новий тип класицизму, відмінний від попередніх століть. Класицизм цього період був вже виразно реалістичним. В класицизмі цього періоду вже відбувалось чітке визначення критеріїв між прекрасним і потворним,величним та низьким. В творчості класиків 19 століття переважали сюжети,в яких відображувалось ідеї про те,що необхідно «підкорювати» інтереси індивідуальних приватних окремих осіб. інтересами всього суспільства, держави політичного або ж релігійного рухів.
До класиків в жанрі літератури можна віднести,таких німецьких поетів,як Шіллера та Гете, в творах яких відбуваються чіткі орієнтації на ідеали античності,та відображення людини як гармонійної, вільної особистості.Проте класицизм не довго мав своє піднесення,з часом він помпа перетворюватись на офіційне академічне мистецтво,яке поступово почало втрачати зв’язки з реальністю, і почало «вбивати» творче натхнення митця,і набувало більш офіційного стилю.
Водночас з новим класицизмом свого зародження і стрімкого розвитку,а також відтиснення всіх інших напрямків образотворчого мистецтва,стає-романтизм. Цей стиль був дещо протиставним класицизму,і був «домінантним» в Європі в першій третині 19 століття. Суспільство в цей період відчуває розчарування,оскільки відбуваються різні антифеодальні революції. Людство в період романтизму мало духовне спустошення особистості,оскільки не очікував такої таємниці і непередбачуваності тих подій і реальних історій того часу. Настрої спустошеності і безнадії притаманні героям творів таких авторів,як: поезії Генріха Гейне, Франсуа Шатобріана,та інших.
Для живопису періоду романтизму притаманне зображення митцем картин які далекі від реального життя. Також в романтичному стилі продовжували розвиватись барочні особливості, що відобразили своє відображення у вигляді стрімкого руху форм та виразних мазків на полотні, але контури мали слабке окреслення.
Також особливе місце в добу романтизму було віддане музиці. Композитори і музиканти цього періоду в своїй творчості часто оспівували моменти побуду, різні народні перекази, історичні сцени, а також моменти з сімейного життя,а саме від ліричних моментів до буремної пристрасті.
Романтизм— це той стиль мистецтва,в якому митці намагались відобразити реальні події,але з домішкою людяності світу, не дуже заглиблюючись у фантазії,та мрії.
Паралельно з романтизмом відбувалось зародження і поступове становлення такого напряму,як реалізм. Основним завданням,які ставили перед собою реалісти було відображення найправдивішої дійсності, осмислюючи всі її суперечності, а також уміло враховувати об’єктивні умови, можливості та співвідношення сил дійсності. Дуже часто реалізм 19 століття називають критичним періодом.
Відображення реалізму мало відображення у творчості таких літературних митців,як Генріха Гейне, Оноре де Бальзака. В творах який романтичні герої зустрічались з реальними складними подіями. Також,окрім літератури реалізм мав відображення і в музиці. Одним із визначних оперних композиторів доби реалізму був Джузеппе Верні-його творчість це вершима майстерності в реалізмі. Ще в цю добу почався розвиток нового музичного жанру-оперетти, легка опера, яка включає в себе і танець,і діалог.
Також в 19-20 століття відбувся розвиток,так званої масової культури. Яка почала заполоняти не лише Західну Європу, а й весь світ. Оскільки, жанри масової кільтури були дуже різноманітні- мелодрами, детективні романи, мюзикли, комікси, фільми про перші поселення Америки,та багато іншого, що можна було передати за допомогою радіо, телебачення пресси.
Також одним із своєрідних явищем 20 століттям стала- рок культура. Яка була не лише музичнем стилем,а й своєрідним відображенням моральної позиції молоді, яка прагнула повернути моральності,та мистецтву їх простий зрозумілий безпосередній людський стиль.
Період 19-20 століття, був дуже визначним періодом людства, оскільки він «дав» нам багато нових винаходів, і різних предметів, які з роками удосконалювались, видозмінювались, і дуже потрібні в наш. Так, моя робота не відкрила повністю всі стилі,напрями мистецтва, 19-20 століття, але частково дало уявлення про цей період.
