У кожної людини є талант. Але не кожний про це здогадується. І напевно не кожний здатний відкрити цей талант в собі. Але коли людина відкрила в собі цей дар, головне не загубити його. Талант може загубити не тільки небажання його розвивати, а й надмірна скромність або перебільшена похвала.

У своєму безсмертному творі «Фауст» Гете показав трагедію духовних пошуків людини, які можуть тривати все життя. Людина, на його думку, повинна бути спрямована у майбутнє, повинна шукати, не зневірятися. Тільки тоді його життя буде наповнене сенсом. Основою твору є суперечка Господа і Мефістофеля про призначення і велич людини, найвищі або низькі її прагнення та почуття, що становлять основну та головну мету людського існування.

Фауст – це людина з високими прагненнями. Все своє життя він присвячував науці. Він вивчав право, медицину, філософію, богослов’я, став вченим, мав вченні ступені. Талановита особистість, яка прагне пізнати нове. Пройшли роки, він з відчаєм усвідомлює, що він ні на крок не наблизився до тієї істини, що всі ці роки він віддалявся від пізнання дійсного буття, що він проміняв «живої природи пишний колір» на «тінь і сміття». На його шляху з’являється Мефістофель — спокусник і антипод Фауста. Мефістофель випробовує його грубими спокусами.

Протистояння двох головних героїв закінчується все таки перемогою Фауста. Він шукав істину все життя, не ставши здобиччю темних сил і вірно вирішив проблему вибору. Неспокійні думки Фауста, його прагнення знайшлися у пошуках людства, з тим рохом до світлого, доброго та справжньої істини.

Фауст зрозумів, що справжнє щастя – жити для інших, приносити та дарувати користь народу, країні, постійно трудитися.

У своєму безсмертному творі Гете показав трагедію духовних пошуків людини, які можуть тривати все життя. Людина, на його думку, повинна бути спрямована у майбутнє, повинна шукати, дерзати, не зневірятися. Тільки тоді його життя буде наповнене сенсом.

Талант — це робота над собою. Талант без уміння працювати ні до чого не призводить, талант проявляється в самій діяльності. Не розпочавши щось робити не можна оцінити: у мене є талант до цього чи ні? Талант і лінь — несумісні речі . Талант пов’язаний з умінням вчитися, розвиваючи це вміння, ви розвиваєте талановитість . Моя думка, талант це щось невловиме, невидиме — це не помацати, не побачиш — це можна сприйняти тільки на своєму емоційному рівні, і то, тільки в певні часові проміжки в силу нашого психоемоційного стану.

На мою думку талант — це коли щось виходить краще, ніж у інших, не схожим на те, що роблять інші, і при цьому той, хто талантом володіє не приділяє зусиль для того, щоб у нього це виходило краще за інших, неповторно. Це така здатність, або дар від природи. Придбати талант неможливо. Але якщо він є, і людина не розвиває його, то талант рано чи пізно втрачається. Щоб цього не сталося талановитим людям потрібно дуже багато працювати, вдосконалювати те, що вже від природи дано.

Талановита людина, як би приречений на талант. Адже це дар, який йому дано, і розтрачувати його даремно або не використовувати — це велика зухвалість і дурість. Багато людей вважають, шо дійсно талановита людина має бути талановитою в усьому (наприклад: Леонардо да Вінчі був не тільки приголомшливим художником, але й чудовим винахідником, анатомію вивчав не дивлячись на складнощі і заборони того часу. Сучасні «зірки» і танцюють, і співають, і на ковзанах катаються, і в кіно грають). Але буває й так, що талант людина прикладає до якоїсь однієї сфери, і віддає всього себе і весь свій талант чогось одного. І в першому, і в другому випадку талант народжує щось прекрасне, корисне. Ось такі от мої поверхневі міркування про те, що ж таке талант.

Талант людини може проявлятися в різному віці.

Талант – це робота над собою. Різниця в тому, що якщо людина талановита, їй потрібно працювати трохи менше, ніж безталанній. Наприклад, якщо людина талановита в математиці – віна уміє швидше розуміти, як вирішувати приклади. Людині, у якої таланту до математики немає, потрібно буде вирішити набагато більше прикладів і витратити на це набагато більше часу.

Великий талант вимагає великої працелюбності. Для розквіту таланту потрібна духовна міць, щедрість душі та серця. Щоб талант, міг розквітнути, потрібна щедра душа, велика працелюбність, аби кожного дня розвивати свої здібності. Не можна нехтувати свій талант, необхідно його розвивати, працювати, самовдосконалюватися.

Кожен з нас унікальний. Кожен талановитий. Кожен самостійно може цей талант розкрити.

Висновком усього сказаного є те що для справжнього таланту не важливо, де він знаходиться. Бажання і велике прагнення є головним, потрібно тільки реалізувати цей дар і талант, спрямувати на щастя і радість.