Проблеми прекрасного, здатність створювати і освоювати художні цінності привертали багатьох давньогрецьких філософів. Так, Платон стверджував, що мистецтво має величезну магічну силу, і тому мудрий державний діяч повинен використовувати цю магічну силу для виховання людини і громадянина. А його учень Аристотель розробив струнку естетичну теорію, осмисливши і сформулювавши цілий ряд естетичних категорій. Аристотелівське визначення катарсису — цього кульмінаційного моменту в сприйнятті творів мистецтва як очищення, просвітлення душі від зустрічі з прекрасним досі залишається неперевершеним у естетичній теорії.
Велике поширення в епоху Античності отримало також колекціонування: збір рослин, комах, раковин, мінералів. До нас дійшли відомості про великий гербарій Аристотеля, про колекцію різьблених каменів, посуду, статуй і картин Юлія Цезаря, про велику колекцію рукописів і витворів мистецтв знаменитого давньоримського оратора Цицерона. Вважається, що поняття «колекціонування» ввів в ужиток саме Цицерон. В одній із знаменитих своїх промов він позначив словом «колекція» збирання розрізнених предметів у єдине ціле.
У Європі музеї стали створюватися лише в 16- 18 століттях, але й тоді не всі вони були відкриті для широкого відвідування. Першим, хто визначив художнє значення музею, був французький художник Жак Луї Давид. До членів Конвенту він звернувся з такими пророчими словами: «Не обманюйте, громадяни! Музей зовсім не марне зібрання предметів …, що служить лише для задоволення цікавості. Треба, щоб музей став школою великого значення: викладачі поведуть туди своїх юних учнів, батько поведе туди сина. Молодий чоловік при вигляді творів генія відчує, до якого виду мистецтв або науки закликає його природа.»
У постіндустріальному суспільстві телебачення, комп’ютер та Інтернет стають неминучим і необхідним інструментом освоєння світу дитиною. Однак розвиток технологій призводить до того, що у школярів штучно звужуються можливості чуттєвого досвіду на основі особистісного переживання, а традиційні естетичні цінності піддаються перегляду і підміняються масовою культурою.
Музеї, будучи своєрідними центрами моральної та естетичної культури, покликані передати накопичений людством досвід новим поколінням. При цьому музейні працівники повинні не тільки навчати відвідувачів, а й пробуджувати в них почуття і бажання мислити, розвивати не тільки споглядальне, а й активне, творче начало. Психологи вважають, що чим раніше здійснюється залучення дітей до музею, тим ефективнішим виявляється згодом його вплив.
Естетичне виховання школярів в умовах художнього музею можливо саме тому, що в музеї освіта здійснюється не через привласнення еталонів знання, а через ціннісне ставлення особистості до мистецтва і розширення чуттєвого досвіду в процесі спілкування з оригіналом.
Естетичне виховання учнів у процесі взаємодії школи та художнього музею буде успішним, якщо: забезпечувати єдність освітнього простору школи та художнього музею, в якому учні отримують естетичні знання та вміння; створювати необхідні організаційно-педагогічні умови для реалізації ефективної взаємодії школи та художнього музею; використовувати інтегровану програму, засновану на принципах природо- та культуровідповідності, суб’єктності, міждисциплінарності та системності; поєднувати нетрадиційні форми музейно-освітньої діяльності з інноваційними.
Музейні експонати, що мають інформаційні, експресивні якості, в середовищі музею мають унікальну можливість впливати на інтелектуальні та емоційні процеси відвідувача одночасно. Експонати передають через себе знання, навички, судження, оцінки і почуття.
Особливу роль в естетичному вихованні учнів у музеї відіграють експозиції та виставки народного мистецтва. Народне і декоративно-прикладне мистецтво є невід’ємною частиною традиційної художньої культури України та культури народів світу і розглядається як важливий засіб духовного розвитку особистості.
Систематичне, цілеспрямоване навчання художнього сприйняття в умовах музею, на думку музеєзнавців, необхідно починати в ранньому віці, а саме, з другого класу загальноосвітньої школи. Процес навчання естетичного сприйняття засобами музею повинен бути поетапним. Головною метою початкового етапу залишається розвиток естетичної сприйнятливості, формування внутрішньої готовності до сприйняття мистецтва і засвоєнню художніх знань.
Відвідуючи музейні експозиції та виставки під керівництвом кваліфікованих екскурсоводів, школярі знайомляться з творами образотворчого, декоративно-прикладного і народного мистецтва, створеними художниками та народними умільцями рідного краю. Всі ці враження збагачують ідейно-тематичний зміст творчості школярів. У свою чергу, займаючись художньою творчістю, учні осягають суть явищ суспільного життя, долучаються до прекрасного, роблять перші кроки в дослідницькій та естетичній діяльності.
