Поетично про екологію та відношення до природи

osinОсінь… Опале листя летить додолу, стелячи золотаво-багряний килим, який найближчим часом перетвориться на шар природного добрива для землі. Все навколо налаштовується на зимову казку. І ти, закутавшись у тепле пальто, відправляєшся на прогулянку за місто, щоб насолодитись останніми крапельками осіннього тепла…

Та яким же буде твоє розчарування, коли серед золотавих полів клубочаться величезні хмари диму, що застеляють собою ніжно-голубе небо! Все золото осені — листя горить у вогнищі. І ти розумієш, наскільки люди стали байдужими не тільки до природи, але й до себе. Адже цей дим нікуди не щезає, а забруднює наше повітря, утворюючи небезпечні хімічні сполуки для життя не лише рослин і тварин, а в першу чергу й для людей. Рослини можуть продукувати з вуглекислого газу кисень, що так необхідний живим організмам для існування. Але байдужа людина і сюди простягнула свою руку, причім не думаючи в першу чергу про себе і майбутні покоління.

Масове вирубування лісів призводить до зменшення об’єму кисню, і якщо далі йти в такому напрямку, не насаджувати нові дерева, не доглядати за існуючими та не лікувати пошкоджені, то нашим дітям залишиться гола висушена земля, насичена токсинами, на якій просто неможливо буде жити та ростити нові покоління. Природа не є необмеженою. Всьому є свій початок і свій кінець. І ми повинні докладати максимум зусиль щоб підтримувати існуючий баланс в природі.

У природі все продумано, все взаємопов’язано. В її систему не можна втручатись, не можна змінювати, вибивати чи спотворювати ланки її закономірностей. Ти є одним цілим, ти годуєшся від матінки Землі, ти на ній живеш, тому мусиш дбати про неї, як про зіницю ока. А ще, повинен виховувати дбайливе ставлення до природи і у наступних поколінь, адже їм потім жити на Землі і отже їхнім нащадкам. Саме таке виховання є об’єктом екологічної етики.

Як і кожне виховання, воно має свої норми і правила:
- правило не нанесення шкоди природі;
- правило невтручання;
- правило поваги до природи;
- правило відшкодування.

Вони повинні бути невід’ємною частиною кожного життя так, як правила особистої гігієни чи моральні правила. Чим далі йде технологічний процес, тим більше ти забуваєш, що є основним для нашого життя. А це – чиста екосистема: незасмічені ліси, поля, заповідники, кришталево-прозорі річки та озера, свіже повітря. І все залежить тільки від кожного особисто. Чому не можна опале листя вивести за місто і викласти на луги, де земля ще необроблена? Чому не можна кожен раз, коли ти йдеш відпочивати в ліс, взяти торбинку і туди скидати все сміття? Чому не можна замість одного незаконно чи законно зрубаного дерева посадити два нових саджанці?

На перший погляд це ж елементарно, проте додає багато позитивних плюсів не лише природі, а й твоєму здоров’ю. Наприклад, коли листя перегниє, воно удобрить землю, і зробить її придатною для землеробства. Коли пластикове сміття, яке не розпадається віками, вивезти з лісу, або ж елементарно не залишати там після себе, то ліс почне в більшій мірі самовідроджуватись, забезпечуючи атмосферу киснем і переробляючи вуглекислий газ.

Тоді й кожному з нас буде набагато приємніше, коли прогулянка по лісу залишить лише спогади про шелестіння листя під ногами та співи пташок, а не споглядання звалища пластикових пляшок і іншого сміття, залишеного людьми. А коли ти ще й посадиш одне чи два деревця, то цим ти забезпечиш не лише чисті легені для себе, але й для своїх дітей і нащадків.

Ти прагнеш до багатства, вкладаєш гроші у хорошу нерухомість, будуєш заміський будинок, купуєш дорогі автомобілі. Ти бажаєш жити у кращому світі, де панує чистота. Але ти не задумуєшся, що омріяний будинок буде стояти серед лісу, який ти сьогодні забруднюєш. Ти хочеш пити чисту і корисну воду, в той час як фабрики і заводи, які продукують тобі майбутні «захцянки», скидують всі відходи у річки. Твій найпотужніший автомобіль викидає у повітря стільки токсичних речовин, з якими не справляться навіть один десяток дерев. І все це в першу чергу шкодить тобі, твоєму організму. То чому ж ми, природою наділенні вищим розумом, псуєм те, з чого народились? Невже настільки людська раса сліпа, байдужа,егоїстична, що не бачить, як самостійно себе вбиває?

Справжній жах нашого суспільства є пластикові вироби, які залишають за собою байдужі і несвідомі люди. Середній вік розпаду цих відходів становлять приблизно 50 років, і шкідливі токсини, які викидаються у повітря під час цього розпаду завдають величезної шкоди навколишньому світу і життю людини. Справжнім досягненням науки є виготовлення продуктів з переробки пластику, що підлягатимуть вторинному розпаду і переробці. Але це лише крапля в морі, яка потребує постійного розвитку і фінансової підтримки і розробки все нових технологій.

Якщо прихилятись сучасній версії, що світом правлять гроші, то нехай же вони і допоможуть вирішити ці глобальні проблеми. Чому впливові і багаті люди замість того, щоб фінансувати проекти по переробці шкідливих відходів, будують собі енну віллу на власно куплених островах, ще й до того ж тікають на екологічну чисту зону від забруднених міст власними заводами?

Саме тому, що у нашого суспільства мало сформована екологічна етика. Ось на чому повинно бути зосереджене виховання майбутнього покоління і самого себе в першу чергу. Адже без природи не буде існувати і нас. Всі хімікати, все штучно виготовлене також створене за допомогою природи. Вона у всьому живому і неживому. І ми повинні зберігати баланс з матінкою Землею, налаштувати позитивні і продуктивні відносини для обох сторін. Звичайно, це було б ідеальним варіантом.

Але новим суспільством, в якому можна буде створити основу для таких відносин є ми і наші діти. Тому доцільно є вже з малечку розповідати малюкам, що кожна тваринка і рослинка має право на життя, що вона не просто так прийшла в цей світ. Потрібно розповідати, для чого створюються заповідники, про їхню цінність, як потрібно поводитись у лісі чи у парку, чим корисні для нас зелені насадження, а чим загрожують пластикові пляшки для життя.

Саме на нас і на нащадків покладається надія, що у майбутньому ми досягнемо гармонії у відносинах з природою.

Не забуваймо усім відоме гасло: Дерева – легені нашої планети! Давайте не будемо перетворювати їх у легені закоренілого курця, в якого залишилась лише одна перспектива – померти від раку…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>