Моральне і естетичне виховання — відносно самостійні напрямки виховної роботи. Кожне з них вирішує свої специфічні завдання, має власні засоби і методи. Однак обидва види виховання мають багато спільного і за своїм змістом і за спрямованістю. Їх загальні риси зумовлені всім укладом нашого життя, розвитком суспільних моральних та естетичних відносин. Обидва вони об’єктивно спрямовані на формування всебічно гармонійно розвиненої особистості . Досягненню цієї мети, безсумнівно, сприяють вміле поєднання чинників естетичного й морального виховання, особливо широке використання мистецтва.
Моральне і естетичне виховання є формування морального і естетичного свідомості, а також етичної та естетичної діяльності соціалістичної особистості. Щоб виявити, як фактори естетичної свідомості впливають на формування і розвиток моральної свідомості та поведінки особистості, важливо мати на увазі такі вузлові категорії естетичної свідомості, як «естетичне сприйняття — оцінка», «естетичний смак», «естетичний ідеал».
Первинні окремі естетичні сприйняття — оцінки є відображенням естетичної цінності предметів, явищ, людських вчинків, характерів і т. Д. Естетична оцінка виникає в ході матеріального виробництва, коли людина, опановуючи майстерністю, знаходить певну ступінь свободи трудової діяльності і починає насолоджуватися самим процесом праці. У цьому емоційному усвідомленні своєї свободи творчості в праці закладені основи естетичного переживання. Це складне емоційне переживання переноситься і на сприйняття вже виготовлених предметів.
Саме ці предмети служать першими об’єктами естетичного сприйняття-оцінки. Об’єктом естетичної оцінки стають також вчинки та дії людей, в яких проявляється високий ступінь свободи їх предметної та громадської діяльності. Саме тут і перетинаються етична та естетична оцінка дій людини.
Естетичне сприйняття-оцінка, далі, переноситься з окремої дії або вчинку на зовнішність і характер людини в цілому. Причому тут, на нашу думку, дається цілісна синтетична естетична оцінка, коли людина розглядається з погляду прояву високого ступеня свободи фізичної, предметно-трудової та громадської діяльності.
Зіставлення моральних та естетичних ідеалів має істотне значення для даних видів суспільної свідомості. Естетичний ідеал, так само як і моральний, — оцінна категорія. Обидва є вищими категоріями моральної та естетичної оцінки і мають характер еталона або зразка, в них відбивається не тільки суще, але й належне, а також об’єктивні тенденції та закономірності розвитку. Будучи класовими в класовому суспільстві, вони безперервно видозмінюються і розвиваються з розвитком самої суспільно-історичної практики.
Незважаючи на загальні риси, моральний та естетичний ідеали характеризуються рядом специфічних відмінностей. По-перше, відмінність стосується форми відображення. Моральний ідеал в деякій мірі абстрактний і існує у формі оціночних суджень. Естетичний ідеал, незважаючи на те що це вища форма абстракції, завжди має конкретно-чуттєвий вигляд. Він інтегрується на основі накладаються один на одного естетичних сприймань, смаків і художніх образів і являє собою складний сплав емоційного і раціонального.
Естетичний ідеал — це конкретно-чуттєвий образ прекрасної людини. І в цьому сенсі він значно ширший по самому об’єкту свого відображення.
Специфічне відмінність полягає в тому, що естетичний ідеал є конкретно-чуттєве цілісне відображення вищої на даному історичному етапі ступеня свободи людської діяльності у всіх її різноманітних проявах.
Під моральної діяльністю мається на увазі специфічний аспект, який виявляється у всіх видах людської діяльності, причому важливу роль відіграє усвідомлення індивідом в ході суспільно-історичної практики цінності свого вчинку. Естетична діяльність також пронизує всі види людської діяльності, яка на відміну від моральної має і особливий специфічний вид свого прояву — художню діяльність, мистецтво.
Вплив естетичної діяльності на моральну свідомість і поведінку може бути двояким. З одного боку, цей вплив естетичних аспектів трудової та інших видів діяльності, а з іншого — безпосередній вплив специфічно естетичного виду діяльності — творів мистецтва. На формування такого принципу комуністичної моральності, як сумлінне ставлення до праці на благо суспільства, крім безпосередніх факторів морального виховання величезний вплив справляє сам естетичний аспект трудової діяльності та її результатів.
В принципі людина може виробити в собі сумлінне ставлення до праці на благо суспільства і без втручання естетичних факторів. Тут вступають в дію такі складні моральні категорії, як «відповідальність», «борг» перед колективом і суспільством. Він може і емоційно пережити почуття глибокого морального задоволення від сумлінно виконаної роботи. Але якими новими яскравими гранями блиснуть всі ці його моральні оцінки, судження і переживання, коли в самому праці він знайде високу ступінь майстерності і свободи, коли він відчує насолоду від самого процесу праці.
Мистецтво обов’язково показує свободу морального аспекту діяльності людини як одну з невід’ємних рис прекрасного, піднесеного і героїчного характеру. У цьому моменті моральний та естетичний ідеали як би перетинаються n збігаються. Ця особливість виховного впливу мистецтва має особливе значення у формуванні морального обличчя радянської людини.
Розкриваючи художніми засобами моральну поведінку особистості в умовах розвинутого соціалізму, мистецтво виконує специфічну, тільки йому властиву, але дуже важливу роль в моральному вихованні народу.
