Естетичні категорії розроблялися у міру естетичного ставлення до світу, в них відображалась історія освоєння людством світу за законами краси.
Визначаючи естетичні категорії, ми бачимо. Що в них присутні і об’єктивна, і суб’єктивна сторона.

Об’єктивна – це наукове мислення, воно спирається на закони та мисленнєві форми, суб’єктивна – це естетичні смаки, ідеї, смаки, переживання, відчуття, оцінки.

Категорії естетики представляють мірила, стосовно яких люди надають оцінку прекрасного. Щоб дізнатися чи є прекрасним той, чи інший предмет, ми співставляємо суб’єкти та їх почуття за допомогою уяви. Основними категоріями естетики є: прекрасне, потворне, хаос, гармонія, низьке, комічне, піднесене,героїчне, трагічне.

Прекрасне — естетична категорія, вона характеризує явища, які мають здатність володіти вищою естетичною цінністю, яка має збіги з уявленням людства про удосконалення . Це відношення життєвих особливостей та людини як міри краси.. Вона вважається найдавнішою категорією естетики.

Потворне — естетична категорія, як є повною протилежністю прекрасного. Вона пов’язується з оцінкою явищ, які викликають у людини огиду, незадоволення, розчарування.

Хаос — естетична категорія, свідчить про дисгармонію, різні порушення рівноваги та неспокій.

Гармонія – категорія естетики, протилежність хаосу, поняття, яке позначає упорядкованість, різноманіття, цілісність. У людини гармонія викликає рівновагу, спокій, лад, радість.

Низьке — естетична категорія, здатна викликати у людини негативні явища: гнів, огиду, зневагу, презирство.

Комічне — естетична категорія, характеризується сміхом, нікчемністю, безглуздістю чи потворністю сторін дійсності та духовного життя. Існують такі форми комічного:

1) гумор (використовується словесна гра);
2) сатира (критика недоліків);
3) іронія (прихований сміх);
4) сарказм (вища форма іронії).

Піднесене — естетична категорія, характеризується естетичною цінністю явищ та предметів, яка володіє великою позитивною суспільною цінністю. У людини викликає радість, хвилювання, збудження.

Героїчне — естетична категорія, позначає естетичну цінність вчинків, дій і діяльності окремої особистості, класу, народу або суспільства і вони мають дуже велике значення для життя суспільства або навіть всього людства.

Трагічне — естетична категорія, означає форму драматичного пізнання людина переживає конфлікт з силами, зогрожуючя його існуванню які призводять до гибелі важливих духовних цінностей.

Естетичні категорії відтворюють важливі процеси естетичного відношення людини і дійсності. Універсальний характер категорії «прекрасне».
Естетична категорія «прекрасне» вважається центральною категорією будь-якої системи в естетиці. Широкого розвитку набула за часів античної естетики. Ще до часів Сократа вона мала характер схожий до космічного. Категорію «прекрасне» визначають як доцільне, коли річ відповідає якійсь вищій меті або призначенню, а це призначення володіє ідеальною формою.

Набагато легше привести приклади прекрасного, аніж дати йому визначення. Наприклад, коли ми дивимось на схід сонця, на зоряне небо, на морські хвилі, ми впевненні, що це виглядає прекрасно. Для нас також прекрасні вчинки людей, які свідчать про відданість і здатність до пожертви. Кожна людина знає або має уявлення про прекрасне.

Можемо сказати, що між любов’ю і прекрасним не лише схожість у відносинах, але це і зв’язок всередині. Всі знають, що лише душі, яка здатна любити, відкривається повна насолода прекрасним.

Основною ознакою є емоції, які викликають позитивний характер. Найчастіше прекрасне стає приємним, коли викликає світлі почуття. Воно приносить людині насолоду, «естетичну насолоду» — яку відчуває людина під впливом прекрасного.

Радість – це те почуття, яке постійно є супроводжувачем прекрасного.
Однією з важливих ознак категорії «прекрасне» вважається її цілісність. Бо Прекрасне не може подобатись частинами, воно подобається цілком. Дивлячись на людину, ми сприймаємо прекрасне не лише слухом і очима, а й розумом. Коли сприймаємо його, то завжди присутня повнота почуттів і думок, тому оцінка прекрасним є найвищою оцінкою.

Також важливою якістю сприйняття прекрасного є чистота та безпосередність. Людські почуття безкорисливі, адже не мають нічого стороннього. Якщо ми будемо голодні, то ніякий плід не буде для нас прекрасним, бо ми його використовуємо лише для в тамування голоду.
Почуття прекрасного несе в собі не лише людський, а й громадський характер.

Такий характер категорії «прекрасне» виявляється не тільки в соціальній, а й в класовій обумовленості.
Вміння відчувати прекрасне це не лише властивість суспільної людини, це – властиве і вільній людині. Почуття прекрасного в людині вважається одним із проявів волі духовної. А також це є показник і його волі.

У розумних істотах, які здатні до прагнення волі до ідеального ,вираженням духовного стає краса, зараз розповідається про душевну красу чесноти. Тут доцільність є прямим прагненням до даної мети, до повноти буття.

За визначенням Соловйова у природі прекрасне те, що змінено духом та формою. Для прикладу можна взяти алмаз, за хімічною будовою він близький з вугіллям, але вугілля порівняно з алмазом взагалі некрасиве. Зробимо висновок, краса алмазу не в матеріалі, бо вугілля також може бути красивим, при горінні. Краса в алмазі пояснюється переливанням світла в кристалі. Але сам по собі промінь теж не красивий,краса виникає, коли речовина взаємодіє з енергією світла. Краса – це перетворення матеріалу через втілення матеріального початку.

Надматеріальним початком у природі є звук, світло. Зіткнувшись з більш грубішою речовиною воно робить його тоншим і просвітлює висвічуючи його форму.
Якщо порівнювати красу в природі і красу в мистецтві, то краса в мистецтві є втіленням естетичної ідеї. Тут мистецтво як прекрасне має бути ближчим до ідеалу ніж прекрасна природа. І.Кант говорив, що основною перевагою мистецтва є те, що воно має здатність зображувати речі прекрасними, які насправді є жахливими та потворними. У мистецтві хвороби, війни та все погане можна перетворити так, щоб вони стали предметом естетичної насолоди в музиці, літературі, живописі.

Потрібно деталізувати, що художник спирається на природні явища, але основою залишається природа. Щодо цього А.Лосєв казав: «Витвір мистецтва різниться тим, що він є оформленням речі якоюсь ідеєю.» А якщо граничним оформленням речей виступає космос, то все, що всередині є наближенням до космосу у художньому розумінні.

В мистецтві своє завершення знаходить природа, а в природі своє завершення знаходить мистецтво. З цього всього можна сказати, прекрасне – це суспільна цінність, бо воно постає перед нами в усьому багатстві в усій протяжності взаємодій людини із світом природи, історії суспільства та культури. У житті людини немає такого етапу, на якому б не залишився відбиток гармонії, краси, досконалості в їх різноманітних формах. Кожній епосі, в якій духовно розвивалось людство, характерна створеними нею предметами досконале, краса, гармонія, вони стають надбаннями людства. Для людей згубними постає гнітюче, непричетне до творчості духовно убоге життя. І саме тут естетичне в деякій мірі переходить у етичне. Є багато людей, які брехливі, підозрілі, нещирі у відносинах з іншими, засновані на страху та пригнобленні позбавляють своє життя естетично прекрасного. У такому випадку вона може залишитися сама, ізольована від суспільства і бути позбавлена багатства і різноманіття життя.