Професія педагога – є однією з найдавніших і найпочесніших в історії людства, вона протягом багатьох періодів виховання здійснювалась без професійної допомоги. Як ми вже знаємо, у ранньому віці дітей починає формуватися свідомість, тому при роботі з дітьми повинен бути педагог, який дасть гідний приклад поведінки не лише дітям, а й батькам та колегам. Етичні засади поведінки педагога мають велике значення на вплив і формування дитячої особистості.
Костянтин Дмитрович Ушинський говорив: « У вихованні все повинно ґрунтуватися на особистості педагога, тому що виховна сила виливається лише з живого джерела людської особистості». Педагогу важливо розвивати в собі здатність до розуміння внутрішнього світу дитини, реагувати на найменші зміни у поведінці вихованця. Водночас педагог повинен уміти дотримуватись правил пристойності: гнучкість поведінки і виховних впливів, довіри та контролю, поєднання м’якості і твердості. Також у роботі педагога важливим пунктом є дотримання тактовності, тобто зберігати особисту гідність і в той же момент проявляти по відношенню до інших доброзичливість, теплоту і віру.
У ході своєї педагогічної роботи педагог повинен не лиши донести своїм вихованцям досвід та знання, які він увібрав протягом свого життя, але й для кожної дитини, яка ставить вихователя своїм еталоном, беручи від нього все і наслідуючи його. Педагог повинен відповідати за свою діяльність, а особливо за манеру своєї поведінки. На мою думку, у наш час педагогу потрібно слідкувати за своєю поведінкою, керувати свої емоції, а також міміку та жести.
Професійна поведінка педагога має підгрунтя моральної поведінки, яка обумовлена моральними нормами і принципами, які проявляються у ході навчання дітей. Тому саме професійна поведінка – це дії і вчинки педагога у різних ситуаціях, при цьому здійснюючи нормативні та особистісні компоненти, які взаємодіють між собою. На думку Єршова педагог повинен мати нормативний та ненормативний типи поведінки.
Нормативний у свою чергу пов`язаний із особистісними компонентами, до яких завжди приділяють велику увагу. До них відносяться педагоги, які знають норми та рамки і дотримуються їх , діють на їх основі. Також існує ненормативний тип поведінки педагога, яке передбачає знання норм, але не дотримання їх в практичній діяльності та незнанням цих норм, але їх практичним дотриманням.
Тактовна поведінка педагога у будь-якій ситуації, повинна бути передбачена ним, задля заздалегідь корегування появи неприємної ситуації, наслідків. Педагог повинен вміти підібрати відповідний тон, а особливо емоції вираження у відповідь та власну поведінку. Педагог повинен діяти і вибирати оптимальні шляхи до вирішення поставленої мети, професійно усвідомлювати свою відповідальнвсть і свій обов`язок.
Для кожного педагога існують гуманістичні моральні норми поведінки, які дають можливість, належним чином, взаємодіяти педагогу з учнем. Норми заборон — це норми, які не дозволяють педагогу принижувати учня, тобто ставиться не лише як до об`єкта виховання та принижувати його гідність. Деякі педагоги забувають про моральні вимоги і не контролюють свої дії, які можуть призвести до вчинення і нанесення аморальних дій, спрямованих на учня. Норми-рамки визначають межі допустимих дій педагога, тобто вони закріплені нормативними документами, у яких говориться: будь чесним, справедливим, гнучким, не чини зла. Норми- рамки є визначальними у педагогічній діяльності кожного педагога.
Норми- зразки – це ідеальна поведінка, яка повинна проявлятися в ході педагогічної роботи, вона має ті ідеальні людські норми поведінки, завдяки яким вчитель стає професіоналом, еталоном цих етичних обов`язків перед соціумом, колегами, перед самими учнями.
Ідеал поведінки педагога – це не лише система положень, яких слід дотримуватися, а це відчуття та розуміння педагогом того, що його поведінка є адекватною. Важливою рисою у педагогічній майстерності повинна бути інноваційна поведінка педагога – це сукупність зовнішніх проявів особистості, у якому розкривається зовнішнє «Я»( світогляд) який спрямований на зміну структури сучасної освіти. Саме підготовка сучасного педагога спрямована на подолання актуальних освітніх проблем. Тому кожен кваліфікований педагог повинен володіти ним.
Але на превеликий жаль, негативні особисті якості педагога часто переважають над позитивними, що складно приховати від учнів. Всі негативні якості часто передаються самим учням (наприклад паління чи різкі зміни інтонації.
Отже, етична поведінка педагога перш за все пов`язана з його особистісними рисами, моральними цінностями. Педагог повинен володіти високими моральними цінностями, вести здоровий спосіб життя, показувати приклад для підростаючого покоління. Тому він повинен володіти такими якостями як: гуманізм, патріотизм та педагогічна майстерність. Головним для кожного педагога є індивідуальний підхід до кожного учня, тому на його плечах лежить велика відповідальність зробити з вихованців гідного громадянина, який потім буде адаптований та реалізований у соціумі.
Важлива наявна висока педагогічна моральність, знання та досвід, які будуть в процесі навчальної діяльності втілені у вихованців. Результат своєї плідної праці педагог пізніше він зможе побачити у своїх вихованцях, як результат своєї праці.
