Предметом естетики постає все, що оточує людину – природа, різні вироби та речі, які несуть у собі певний естетичний зміст. Усе це, звичайно ж, розглядається і іншими науками. Естетика тісно переплітається з іншими науками, через ставлення та відношення до цих всіх речей. Тобто можна сказати, що естетика існує в системі міждисциплінарних зв’язків. Також можемо з впевненістю сказати, що кожній науці притаманні певні естетичні відголоски. Через ці зв’язки з’являється можливість обмінюватися набутими знаннями наукам між собою. Наприклад, різними теоріями, концепціями тощо.
Розглянемо так зване переплітання естетики з психологією. Воно існує, через проблему творчості, яка у свою чергу вбирає в себе точки зору та погляди з різних галузей. Дана проблема у психології є суттєвою, адже науковці намагаються зрозуміти як певні людські якості та чинники, такі як уява, розум, талант, обдарованість тощо впливають власне на творчість особистості. Водночас очевидним є те, що така ж проблема є і в мистецько-художній діяльності. Психологія також допомагає з’ясувати яким чином формується сприйняття того чи іншого предмета творчої діяльності.
Ще з далекого минулого художників цікавили питання щодо геніальності, креативності та творчої винахідливості людини, на які нині психологія може дати чіткі та обґрунтовані відповіді. Можна згадати про таке поняття як катарсис , яке вперше використав Аристотель, — це певний кінцевий стан естетичного переживання людиною деякого витвору мистецтва. Досить змістовно даний стан описує саме психологія. Ще однією спільною рисою естетики та психології є наявність понять, які в обох науках є досить важливими. Наприклад, емпатія – співпереживання почуттів іншої людини. Всі ці терміни, які використовуються водночас у цих двох науках є досить необхідними та важливими для митців, тому що їх метою дуже часто є пізнання психології людини задля кращого передання особистості у свої витворах.
Треба також зауважити про зв’язок естетики з філософією та соціологією, які займаються вивченням природи буття людини, закономірностей та ознак життя суспільства тощо. Певні соціальні ситуації у народі безумовно впливають на розвиток мистецтва, але відчутним є і оборотний вплив, тобто мистецтва на естетику. Можна простежити, що митці якимось чином, можливо, на інтуїтивному рівні, здатні передбачувати стан суспільства на майбутнє, зображуючи деякі його риси у своїх шедеврах. Іноді буває і таке, що ці так звані «передбачення» сприймаються людьми серйозно і людство черпає з цих витворів надії на краще подальше життя. Ще з часів Стародавньої Греції з-поміж людей ходить легенда, про військо, яке завдяки співам Орфея змогло здобути перемогу без допомоги, якої до цього воно так потребувало. Соціологія дає змогу виявити відношення кожного прошарку суспільства до мистецтва, визначити як воно впливає на кожну з цих верств та дізнатися, яких напрямів діяльності людства воно торкається. Щодо переплітання естетики з історією, то саме еволюціонування естетичних поглядів людства і є основною з проблем історичної науки.
З кожним роком все міцнішим і потужнішим стає зв’язок естетики з технічними науками, які залишили значний відбиток на ній, наприклад, та ж сама кіноіндустрія, музика, комп’ютерна графіка та багато-багато іншого. Важливим також є те, що нині існує багато технічних засобів та інновацій, які полегшують та урізноманітнюють роботу митців. Але як і будь-де існує й інша сторона медалі,а саме вплив власне естетики на технічні науки. Наприклад, деякі технологи та інженери вважають, що естетичний вигляд певного предмету збільшує попит на нього та робить його більш ефективним та прибутковим. Безперечним фактом є те, що людина все більше втягується у техногенне середовище, де і формується її відношення до навколишнього, в тому числі і естетичне ставлення до всього, що її оточує. Розбудовування міст, парків, садів, прикрашання міст різними спорудами тощо одразу стає предметом, який розглядає естетика.
У пошуках естетичного ставлення людства до мистецтва та взагалі навколишнього середовища, слід згадати про таку науку як етологія, яка займається детальним вивченням поведінки та характеру тварин. Оскільки більшість естетичних теорій та досліджень доводять, що усі людські дії та поведінку можна звести та порівняти з тваринними, то це дозволяє віднайти прояви естетичного у діяльності суспільства.
Можна відзначити і зв’язок естетики з етикою, але він не є таким відчутним і відкритим, як усі вище перелічені. Ще раніше вважалося, що естетична діяльність повинна передавати певні етичні принципи та норми, але зараз бачимо, що ані твори живопису, ані музичні твори, ані приклади літератури у більшості випадках не мають за мету висвітлення чогось етичного. Звичайно, у наш час існують такі витвори мистецтва, які несуть певний естетичний зміст, але він часто є досить скритим. Наприклад, твори авангардизму мають властивість впливати на душевний стан людини, а отже внаслідок впливати на її сприйняття та бачення всього навкруги. Спільним між етикою і естетикою є і те, що вони займаються дослідженням спільним тем, наприклад, внутрішні почуття, такі як кохання, дружба, ненависть тощо. Тому можна з впевненістю сказати, що етичні почуття та етичні сприйняття мають етично-моральну сутність. Важливе місце займає етика при дослідження особистісних характеристик митця та його діяльності.
І під кінець треба розглянути взаємодію естетики та мистецтвознавства, яка, напевно, є найбільш тісною.
Мистецтвознавство – це сукупність наук, які займаються дослідження витворів художньо-мистецької діяльності, розвитком мистецтва взагалі, визначенням його ознак, характеристик та властивостей. Науковці цієї галузі – мистецтвознавці , займаються описом особливостей творчості митців, характеризують їх діяльність, оцінюють її. Зрозуміло, що естетика не може не взаємодіяти у своїх дослідженнях з мистецтвознавством, навіть досить часто його виокремлюють як один із базисів естетичної науки. Але цікавим є те, що існують і певні відмінності між цими науками. Прибічники та дослідники естетики намагалися звести мистецькі витвори до філософії мистецтва. Цим вони хотіли підвищити значущість та піднести естетичну діяльність до нових висот. Та досі актуальною залишається думка, що митці не повинні поглиблюватися у якісь філософські, мистецькі глибини, адже це заважає їх художньому та творчому прояву. У свій час Макс Дессуар відокремив загальну естетичну проблематику від філософії, сказавши, що естетику треба пов’язувати з більш точними науками, такими як історія, психологія, соціологія тощо.
Через безпосередній зв’язок естетики з іншими науками, вона з ХХІ ст. починає поступово розгалужуватися на окремі напрями: аналітична та семантична естетика, семіотично-структурна естетика, екологічна, виробнича, технічна естетика тощо. Завдяки участі різних наук, естетика поглиблює свій розвиток у різних напрямах та сама естетична наука збагачується з різних боків, що неодмінно є її позитивною якістю.
