Не перестаю дивуватися, яке багатогранне і прекрасне декоративне мистецтво. Чудове і багате у всіх відношеннях: і в географічному, і в історичному, і в соціальному.
Декоративне мистецтво – рід пластичних мистецтв, вироби якого наряду з архітектурою художньо формують матеріальне середовище, що оточує людину, і привносить у неї естетичне, ідейно-образне начало. Декоративне мистецтво включає різні мистецтва, що використовують для оздоблення виробів архітектурного і садово-паркового мистецтва (монументально-декоративне мистецтво); що створюють художні предмети для суспільства і побуту ( декоративно-прикладне мистецтво); для художнього оформлення свят, шоу, виставочних експозицій (мистецтво оформлення).
Декоративне мистецтво найбільш повно розкривається у створенні ансамблів, для їх естетичної організації. А створюють усі ці шедеври не тільки талановиті майстри, але й прості люди. Так, всім їм притаманний дар – це Божий дар. Всі вони прагнуть створити таке, що радувало б душу людини.
Важливою рисою декоративного мистецтва є індивідуальність. Будь-який талановитий твір відрізняється своєрідністю, неповторністю. Але це не означає, що майстер використовує якість особливі, незвичайні прийоми. Діло в тому, що він уміє точно знаходити ті тонкощі виробу,які відповідають конкретній меті й задуму автора. Пошук потрібних тонкощів буває важким і навіть болісним. Але в результаті такої роботи створюється індивідуальна манера, особлива система, способи з’єднання і комбінування деталей. Автор створює своє, єдине, неповторне. І як ми говоримо: «Шедевр».
Такі шедеври ми можемо бачити відвідавши єдину безкоштовну та доступну галерею «Пінчук Арт Центр». Це місце де кожна людина може насолодитись витворами сучасного мистецтва. Найбільше те, що мені там сподобалось – це картини з жуків. Сама сутність виставки передає людям біль несправедливості рабовласницького стану. Але історія захоплює з глибини наших сердець. Я порівняла цю виставку з фільмом «Алмаз». Де йшлося про те як чорношкірі люди жили в ті часи. Яка багата природа того краю, в їхніх болотах та землі всюди є дорогоцінні каміння – алмази, але споконвіків вони й не дають спокійно жити корінному населенню Африки.
Пам’ятаємо про нашу рідну Україну неньку, також згадуємо про традиції національного духу. Національність України тісно пов’язана з вишивкою, адже вона присутня і на традиційному одязі, і в звичайних українських хатинах. Згадуючи моменти мого дитинства я чітко пам’ятаю,як моя бабуся кожних пів року поповнювала в своїй хатині новим рушником вишитим своїми руками.
Зараз збираючись за круглим столом на святки ми бачимо квітучу кімнату прибрану українською символікою. На весілля всіх членів нашої родини бабуся щиро дає рушничок під коровай, в будинок розпису та до ікони. Де всі вони знаходять своє місце прикрашаючи місце та любуючи очі людей.
В сучасному світі декоративне мистецтво посідає велику роль в освіті, дозвіллі та науці. Але все ж таки «золоті руки» наших пращурів гріють серце, і ми вклоняємося від чистого та щирого серця.
Декоративне мистецтво посідає велику місце в усіх науках, особливу хочу звернути увагу до медицини та психології. З особистого досвіду хочу сказати, що коли людина хвора тяжкою хворобою,коли її стан вважається психологічно нестійким. Науковці,медики та психологи радять звернути увагу цієї людини на мистецтво ( науковою мовою – арт-терапія). Це допомагає відволіктися та змінити своє ставлення до навколишнього світу, по іншому сприймати його буття.
Одне з перших місць в декоративному мистецтві посідає й кераміка. Якщо торкнутися історії , то ми звертаємо увагу, що, про кераміку,як мистецтво було знайомо ще в часи Трипільської культури. Майстер бере частки глини домішуючи з додатками та за допомогою води, спеціального приладдя, а також найголовніше це руки самого майстра народжуються такі витвори мистецтва, як черепки, глечики, кужелі, посуд. Ще в школі до нас доносили інформацію про те, що кераміка застосовувалась також для виготовлення деталей в космічні кораблі. Простота, доступність матеріалу дозволяла майстрам експериментувати .
Сучасний світ відкриває нам горизонти більш вдосконаленого та точного відображення виробів. Одним з найпоширеніших є виготовлення виробів зі скла та кришталю. Скло — це матеріал, який використовується в найрізноманітніших сферах діяльності, але ми ж сьогодні говоримо про прекрасне, тобто мистецтво. В кожній домівці, в робочих кабінетах та взагалі в приміщеннях , де люди звикли почувати себе спокійно прикрасою є скляні витвори мистецтва – це вазочки, горщечки, посуд, бокали.
Кришталь в моїй домівці завжди має місце на полиці в серванті, це для того щоб очі радувати та в святковий час куштувати їжу та напої з таких посудин.
Сучасне життя людини, показує те що декоративне мистецтво є не від*ємною часткою в організації повноцінного існування, воно потрібне людству. Породження в людині бачити прекрасне, розвиває духовний світ, збагачує матеріальну та культурну базу та передає знання з покоління в поколінь. І коли в нашій країні організовують фестивалі мистецтва, приємно дивуєшся на скільки багата наша країна на митців, художників, творців. Вони всі хочуть показати оточуючим, донести історію, культуру та національність побуту.
Особисто мені подобається коли на такі збори вдягають національні костюми. Адже у кожного куточка нашої України неньки різновидність костюмів вражає. Приємно спостерігати, як поєднанні кольори, манера вишивки та сам малюнок.
Ще за часів правління князя Володимира Василькевича залишилися пам*ятки такого напряму декоративного мистецтва,як золотарське ремесло. Справжні майстри виготовляли золоті оправи для церковного інвентарю це і : ікони, книги, арки для входу в церкву, а також ряса батюшки.
Разом із золотарством також мають місце художнє ливарництво. Це напрям в декоративному мистецтві який дає змогу нам бачити витвори мистецтва з різного металу. Оздоблення дверей в церквах, також воріт та тинів. А найголовніше, що з часом почали оздоблювати різними малюнками знаряддя вбивства, тобто : пістолі та ножі, мечі та обрізи. Переворотом в розвитку стало те , що почали прикрашати металами мости та переправи. В Києві в 1341р. почали виливати церковні дзвони.
