Мистецтво є джерелом творення. Воно складається із багатьох видів, одним із них постає опера. Так як це мистецьке направлення тоді розглянемо її детальніше.
На сьогодні оперу вважають одним із найнеочікуваніших винаходів художньої творчості. Перекладаючи з італійського opera — твір, діяльність, творчість. Опера – це вид театрально-музичного мистецтва; музичний і драматичний твір, оснований на перетворенні слова, музики та сценічної дії.
В опері поєднуються воєдино:
— вокальна музика (є співаки);
— симфонічна музика (є оркестр — відіграє дуже важливу функцію);
— поезія та драматичний театр (є театральна дія, комічний чи трагічний сюжет.);
— живопис (використовуючи спеціальні театральні костюми і декорації);
— часто в опері є балет.
Лібретто є основою літературно-драматичної опери, в якому закладено сюжет і ідею твору. Воно поєднує у собі деяку витонченість і характер.
Давайте розглянемо як виникла опера і які представники існували під час її створення. Як відомо виникла опера на початку XVI – XVII століть в Італії. Ренесансна ідея письменників, учених-гуманістів і музикантів стосовно відродження давньогрецької трагедії стала поштовхом до створення опери.
Під час історичного розвитку були винайдені різноманітні форми опери: аріозо, сольна арія, каватина, хори, різні види вокального ансамблю, а також увертюра та епізоди жанрового характеру. Речитатив має велике значення в опері, що відтворює інтонації мов людей і пов’язує ансамблеві або сольні номери. Іноді в деяких операх підставляють розмовний діалог замість речитативу. Лейтмотиви також відіграють важливу роль в оперній драматургії. Це короткі музичні теми-символи, які характеризують певні сценічні ситуації, дійових осіб тощо.
Перша опера була написана Якопо Пері (1561 – 1633) італійський композитор. Її основа лежить в давньогрецькій легенді про прекрасного музиканта Орфея та Еврідіку його дружину.
Класичною епохою стало XIX століття в історії оперного театру. В даний кульмінаційний період відкрилися всі його ресурси, досягли повноти розвитку усі складові. Опера стала емоційною переважаючою і атрибутом часу. Оперу не змогли зруйнувати ні драматичний театр, ні оперета, що набула визнання в середині століття, ні балет, що окреслювався власною естетикою.
Микола Лисенко був першим і основним хто положив початок української опери. Його творчість охоплює різні оперні жонри, від так лірико-побутову («Наталка Полтавка»), комічну («Різдв’яна ніч»), історико-героїчну («Тарас Бульба»), оперно-сатиричну («Енеїда»), лірико-фантастичну («Утоплена») та інші.
Творчість композиторів XX ст. в опері відкривала невідомі раніш способи музичної виразності та образів. Композитори створювали твори, в яких відбивалася реальна дійсність. Вони намагалися з’єднати у своєму творінні ідеї та мови новітнього часу з зробленими раніше національними традиціями.
Не звертаючи уваги на теорію «відмирання» оперного жанру, варто звернути увагу, що опера посідає важливе місце в нинішній культурі. Самостійні оперні школи розвиваються не тільки у більшості народів Європи, а й у багато інших країнах Латинської Америки та Азії. Оперне мистецтво відображає масштабні суспільні події нашого часу, прогресивні гуманістичні думки, розкриває багатство вокальних можливостей людини.
В основу опери було покладено чимало зусиль і натхнення. На даний час ми звикли спостерігати дійство опери лише через телевізор або комп’ютер і якщо насправді відвідати оперний театер то прихильників які дійсно люблять оперу в живу будемо спостерігати не велику кількість. Але це все не тому що опера втратила свій шарм, а тому що на сьогодні її прихильників ставе все менше і менше. Так як підростаюче покоління більше цікавиться сучасним мистецтвом таким як кіно а не живим дійством.
Опера як мистецтво повинна розвиватися і на далі тому що настане той час коли нам набридне дивитися одні і ті ж самі сюжети в кіно з відомим нам кінцем і рухами героїв. Тоді як на відмінну від опери кожен актор оперного театру з козною новою постановою буде мати зовсім інший образ і дійство одного і того ж самого сюжету показую чого декілька разів буде подавати нам зовсім інші настрої переживання чи радості.
