Коли Гете повернувся з Італії, у своїй творчості почав проявляти свої естетичні уподобання, які пізніше почали називати «веймарським класицизмом». Свою творчість він виражав переважно у класичних формах мистецтва античності, став більш стриманим у той час, коли виражав свої ідеї. Впевненість та врівноваженість – його нова позиція. Під час загострення в соціальних сутичках він обережно розкриває симпатії свої та антипатії.
Гете зробив вдалу, виняткову спробу – створити зразки сучасників того часу. Персонажі Поеми підпорядковуються читачу почуттям гідності, доброзичливості, красотою і працелюбивістю. Життя Доротеї та Германа гармонічна, при любій важкій ситуації, йдуть по велінню люблячих добрих сердець. Поняття обов’язку – це центральний моральний орієнтир Гете, його системи, системи орієнтирів морального.
Гете привертали різні задуми в творчості, але він завжди повертався поезії. Змінювалися і його жанри ліричних творів, так з роками і змінювались погляди прекрасної своєю творчістю людини, яка жила духовно напруженим життям. Змінювалися і погляди самої людини. Гете був схильний до думки, що єдина сила, яка здатна приглушити звичаї – це мистецтво, бо тільки прекрасне кожну людину робить благородною, так і в цілому, загалом весь світ.
Свої ідеали юнацтва він не засуджував, але вже згодом він їх переосмислював, описувавши у своїй поезії, вже в зрілому віці, вносивши поправки. Яскраво вираженим поворотним етапом розвитку у поезії Гете можна проглянути вірш «Ільменау». Сюжет цього твору змальовує ідеал, яким протягом наступних років Гете стверджує свою творчість, в якій кожна наступна людина, ким би не була – князь, або ж поет, або жактор, чи рудокоп, селянин, який зобов’язаний робити свою роботу, йти покликанням своїм і саме цим слугувати народу, робити життя кращим та покращувати свою землевласність.
Поняття про обов’язок – це центральний моральний орієнтир Гете, його системи, системи орієнтирів морального. Гете привертали різні задуми в творчості, але він завжди повертався до поезії. Змінювалися і його жанри ліричних творів, так з роками і змінювались погляди прекрасної своєю творчістю людини, яка жила духовно напруженим життям. Змінювалися і погляди самої людини. Гете був схильний до думки, що єдина сила, яка здатна приглушити звичаї – це мистецтво, бо тільки прекрасне кожну людину робить благородною, так і в цілому, загалом весь світ.
В першому Веймарському десятилітті Гете було написано наступний роман. На жаль,цей роман не був видано, але пізніше переробили текст роману на інший текст, текст для нового роману. На початку розповіді йдеться про освідченого німецького бюргера, який пориває своїм середовищем, згодом він став видатним драматургом, прозаїком, влючивши лише декілька прекрасних віршів, які були поетизованими монологами героїв – то були їх найзаповітніші мрії, переживання та прагнення.
Дівчина міньйона, майже дитина, бадьора та трішечки дикувата була віддвнв до безмежості Вільгельму Майстеру, — співає пісню мальовничої сонячної краси Італії — там, де була вона землячкою, де народилася. Ця поезія – символ усього прекрасного Італії, всього сонячного та незвичного. Першим місцем системи категорій пройшли поняття світло і сяйво, символ і алегорія, гармонія і пропорція. Під назвою «гармонія і світло» почали визначати прекрасне. Основним мотивом Міньйони в двох інших піснях було страждання, яке вона ніколи не зізнає… Яке може зрозуміти тільки той, хто сам знайомий з цією біллю, біллю на душі. Четверта пісня Міньйони, як про безтурботного, печаль тонкою гранню переплітається з радістю. Але в полоні щастя та веселощів, неможливо їм забути про те, що блаженство ніколи не може бути вічним, кожному з нас судилося лише миттєву частинку щасливого буття. Образ Арфіста був мабуть найзагадковіший в романі, в якому йдеться про Вільгельма Майстера.
Гете і Шиллер – два величних поетів Німеччини, які в 1797 році заради розваги, по-дружньому змагались по швидкості написання нових балад. Відродження цього жанру з ініціював Гете. Балади Гете – написані в традиціях пахмурних та страшних балад. Міфи та легенди стали для них _ першоджерелами. Загадковість в обов’язковому порядку присутня у баладах Гете, він передає потайних відчуттів нічних страхіть, по той бік, загадково, вриваючись в життя.
Взаємозв’язок культур різних епох надихала Гете, тоді як він працює над новим циклом. Певний порядок розташування віршів у збірках називали – диван. У цих збірках прославлялася любов до життя, тому і заслуховується безсмертя… У віршах Гете прозвучала така думка, що єдність – це те що вважається наймогутнішим, так як і зв’язки з різними країнами та збагачення культур.
Універсальність — та риса, яка була присутня в таланті Гете. Відновити в словах найрізноманітніші епохи історії, описати сильні почуття, розгадати загадки людських вчинків, проникнути до надер природи – цим всім можна характеризувати Гете.
В легенді про Фауста, мова йде про талановитого чаклуна та мага, якому слугують темні сили, за що, на тому світі його чекала розплата. За словами легенди, його задушив д’явол. Книжку було переписано в 1589 році, а згодом і доповнено, в 1593 році (учнем Фауста). В Видавництвах різних країн книгу було перекладено різними мовами і на них же відповідно і видавали (Англія, Франція тощо).
Згодом, про легенду доктора Фауста було розповсюджено скільки інформації, що було достатньо для того, щоб розігрувати її в сценах театру ляльок, або ж так званого лялькового театру. Один із подібних спектаклів, Гете проглядав ще в дитинстві. В таких обставинах і відбулося його знайомство з Рафаелем та Фаустом.
