Мистецтво. Яке воно багатогранне…Те, що дає душі спокій, що надихає до створення прекрасного, те, без чого, на мою думку, людина не живе, а існує. Те – що робить людину величною.

Уявити тільки, життя без музики, чи без живопису, або без скульптур, які, можливо, здаються нам дещо не зрозумілими. Все це, часточка нашого життя, яка доповнює наше існування на цій землі різноманітними фарбами, без яких ми ув’язнемо у сіру буденність.

Нещодавно, я ближче познайомилась з мистецтвом Давньої Греції, моїй уяві і захопленню не було границь. Здавалося, нічого особливого, давно відома історія, ніякої диковинки, ще в школі вивчали – скажете ви. Але якщо зануритись трішечки глибше?

Зазвичай, чомусь люди думають, що минуле – це не важливо, важливо, те що зараз. А хіба якби не те минуле, було б те, що ми маємо сьогодні? Я думаю — ні. Приміром, люди які ходять в театри (у наш час) можуть нічогісінько не знати про його виникнення. Ми приходимо в зал, вмощуємося зручно на сидіння, дивимось виставу, і у нас не виникають думки про те, як раніше люди дивились виставу, на чому вони сиділи, та й взагалі хто вигадав театр? Цікаво, чи не так?

Читаючи про мистецтво Давньої Греції, мене дуже вразило те, яким було відношення до людини. Це ж треба, людину прирівнювали до богів. Краса – ось що для греків було найголовніше, вони мали велике захоплення цим світом, тим що за їхньою версією, створила матінка природа. Краса, для тих людей проявлялася в різноманітних образах, тобто не тільки у зовнішні або внутрішні, як це прийнято у нас, а й у фізичні силі, відвазі, вчинках, тощо.

Великого значення у Греції набуває людське тіло, там не було усталених норм, параметрів краси, як от наприклад у нас: ріст, вага, характерні риси обличчя, для них всяке тіло було божественно прекрасним, хоча, нажаль, це тільки одна із версій, яка мені більш подобається, інша ж – навпаки, пошук ідеалу. Люди, які жили у той час, настільки захоплювались фізичним тілом, що навіть перед боями, аби зарядитися енергією, вірою в перемогу, перед тим як вийти у бій, дивилися на голі тіла. З-відси стає зрозуміло, якими мотивами керувалися греки, створюючи скульптури нагих людей.

Крім краси, є ще інші риси давньогрецького мистецтва, такі як космічність та гармонія. Космічність, насамперед проявляється у тому, що люди володіли надзвичайними можливостями, вони, буцімто, могли зрушувати скелі, трясти деревами та таке інше. Ну і гармонія, це як у музиці, нічого особливого – головне щоб звучав консонанс, тобто щоб було все злагоджено та приємно.

Якщо говорити про мистецтво в Давній Греції загалом, то мушу сказати, що досягнень було багато, і не дарма культура цього народу була початковим поштовхом для розвитку культури інших народів. Проте, як на мене, найбільшою вершиною досягнень у греків, все ж таки був – театр!

Думаю, не секретом є те, що Батьківщина театру – Греція. Зародився театр із звичайних святкувань, які проводилися на честь бога Діонісія. На цих святах з’являлися перші проблиски театральних дій, спочатку це були діалоги і пісні, як на кожному святкуванні, а згодом, це ж звичайнісіньке свято переросло у театр – вид мистецтва.

Тодішній театр, став для людей, чи не найголовнішим видом розваг у поєднанні з мистецтвом. Народ з радістю спостерігав за грою акторів, де одна особа могла грати декілька ролей. Також притаманним було переодягання чоловіків у жінок, і хтозна, можливо наша українська традиція переодягати жіночого роду персонажів в чоловічі і навпаки : хлопця в Маланку, дівчину у Василя — це витоки саме з давньогрецьких міркувань…?

Якщо говорити про вигляд театру, то можна сказати тільки одне: повна протележність сучасному, звичному для нас вигляді, адже театри були кам’яними, під відкритим небом. За всіма описами, гадаю, вони були чимось схожі на сучасний футбольний стадіон. Уявляю, як зараз висидіти дві години на камінні – ніякого комфорту, проте ті люди були настільки щасливі бачити виставу, що їм було, мабуть, дуже навіть комфортно.

Дивно, але чим більше дізнаюсь про культуру того часу, тим більше хочеться, не надовго, віднестися у ті часи, відчути те, що відчували ці радісні, жартівливі, наповнені гармонією люди.

Ще багато можна говорити про досягнення давніх греків у мистецтві, це ті ж скульптури, які й до цього часу існують як символічні пам’ятки; ордери – храми, які зробили великий прорив в архітектурі, і які залишаються незабутніми символами краси та вишуканості, та багато-багато іншого без чого історія була б не цікавою.

І, хоч як би там не було, я зробила для себе висновки: потрібно більше цікавитись минулим, нашими предками, культурою народів, а найголовніше робити все для того, щоб ті, які будуть вважати нас давніми предками, мали змогу написати і про наші досягнення з гордістю!