Аби сформувати повноцінну особистість, створити усі необхідні умови для її всебічного розвитку, необхідний такий багатогранний та складний процес як виховання. Це воно і ставить собі за мету через специфічну сутність людини як найрозумнішого витвору суспільства і природи. Всестороннє виховання передбачає формування у людини відповідних якостей згідно вимог всіх напрямів виховання. Поняття всебічного гармонійного розвитку та виховання діалектично поєднанні і взаємозумовлені.
Зважаючи на складність та багатоплановість процесу, у вихованні виділяють такі напрями:
• громадянське — дає можливість людині відчувати себе політично, морально,юридично соціально дієздатною та захищеною, а також формує громадянськість як інтегровану якість особистості. Воно покликане виховувати у молоді почуття любові до своєї Батьківщини високі, потреби у служінні їй, моральні ідеали.
Основні риси громадянина формуються саме в молодому віці, Це відбувається під впливом національних, загальнонародних цінностей, у співпраці особистості та суспільства, що на кожному з етапів представляють сім’я,різноманітні колективи, школа.
Даний напрям виховання передбачає такі принципи:
— демократизації і гуманізації ;
— саморегуляції та самоактивності ;
— системності;
— міждисциплінарної інтегрованості й комплексності ;
— безперервності та наступності ;
— культуровідповідності.
Ефективність цього напряму виховання залежить від методів і форм його організації, спрямованості цього виховного процесу.
• розумове — це цілеспрямована діяльність вихователя чи вчителя, вона спрямовується на розвиток мислення і розумових сил дітей з метою прищеплення культури інтелектуальної праці, яка відбувається у ході засвоєння різноманітних знань. Процес засвоєння знань і якісне їx поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знaння cтають особиcтими думками, духовним багатcтвом людини.
У процесі виховання та навчання реалізується основна мета розумового становлення особистості дитини — розумовим розвитком називають процес розвитку пізнавальних здібностей мислення, інтелектуальних сил учнів.
Основним завданнями цього напряму виховання є розвиток не лише мислення, а і його видів (аналіз, синтез, порівняння, систематизація). Одне з важливих завдань розумового виховання є процес формування культури розумової праці. Інтелектуальні уміня формуються за допомогою певних завдань:
— дослідницьких (дослід,спостереження, підготовка експерименту і т. ін.);
— порівняльних ( подібність або відмінність складних явищ, понять;
— впорядкування та спрямованність мисленнєвих процесів, користування алгоритмами;
— аналізування і узагальнення ознак з метою виділення явищ в певний вид чи клас.
• моральне виховання — виховна діяльність з формування морального почуття, моральної свідомості, умінь, навичок, відповідної поведінки.
Даний напрям виховання тісно пов’язаний з розумовим та бере свій початок з сім’ї, а вдосконалюється у ході соціалізації особистості. Його основою є моральні норми, загальнолюдські та національні цінності, що регулюють взаємовідносини між людьми. Наприклад, це гуманізм і демократизм, високорозвинене почуття власної гідності, повага до гідності інших людей, формування почуття любові до вітчизни, батьків, правдивості, справедливості, скромності, чесності, готовності захищати слабших, милосердя,благородства відповідного ставлення до жінки, тощо.
Моральне виховання характеризують такі поняття як мораль, моральний кодекс, моральний ідеал, моральні норми, переконання, почуття.
Характерною особливістю морального формування особистості є самоорганізація, врахування її менталітету, самодисциплінованість особистості.
• екологічне — цілеспрямована діяльність педагога, що спрямовується на процес розвитку у кожній людині культури та взаємодії з природою.
Завданням виховання постає нагромадження, систематизація, використання екологічних знань, виховання прихильності до природи, прагнення примножувати і берегти її, у формуванні навичок і умінь діяльності у природі.
На основі екологічного свідомості та мислення відбувається формування екологічної культури, що передбачає поглиблення знань про середовище що нас оточує (соціальне і природне), мислення в екологічному стилі і відповідне відношення до природи, уміння вирішувати проблеми екології, безпосередня участь у процесі охорони природи.
• статеве — це процес, що полягає у засвоєнні підростаючим поколінням знань, що стосуються взаємин статей, формуванні культури поведінки і потреб правильного повождення у відносинах з представниками протилежної статі моральними нормами.
Його суть — формування духовності, норм поведінки, високих якостей моралі в дівчат і юнаків, відповідальності за власні вчинки, культури інтимних почуттів дружби та кохання.
Процес статевого виховання варто гармонійно поєднувати із процесом психологічного розвитку дитини ще у ранньому віці. Особливо інтенсивно слід проводити виховну роботу в підлітковому віці, коли у дівчат та хлопців відбувається статеве дозрівання Під час статевого виховання потрібно цілеспрямовано впливати на виховання інтимних почуттів, поваги до самого себе, формування правильних взаємин між статями. Суттєвого значення набуває формування таких почуттів, як совість, сором, відповідальність за свої вчинки у статевих відносинах, скромність, усвідомлення, що вони без сильного почуття лишають людину можливості відчути прекрасне.
• правове — виховний процес сім’ї,правоохоронних органів, школи, що спрямований на формування правомірної поведінки та правової свідомості дітей.
Потреба об’ємного правового виховання молодого покоління зумовлена тим, що зростає творча, організуюча, координуюча роль права в політичному, соціальному й економічному розвитку суспільства.
Критерії ефективності такого виховання — міцність та глибина правових знань, повага щодо права ,впевненість та переконаність у значущості й великої справедливості правових норм, інтерес до їх вивчення, свідоме прагнення дотримання норм співжиття та законів держави.
• трудове — це процес, що має на меті виховання свідомого прагнення та ставлення до праці за допомогою формування навиків та звички активної трудової праці.
Завдання даного нампряму виховання спричинені потребами в існуванні, самоутвердженні і взаємодії людини в природі та суспільстві.
Воно спрямоване на забезпечення:
— психологічної готовності особистості до праці
— підготовки до праці
Трудова свідомість людини містить у собі уявлення про відношення до праці, участі у корисній праці для суспільства, усвідомлення у потребі трудового вдосконалення, трудових вмінь і навичок, систему знань, визначення ролі трудової діяльності у виборі професії.
Вибір професії — одне з найголовнішого у нашому житті . Це такий собі вибір шляху життя, вибір своєї долі. Від нього залежить, наскільки особистість зможе проявити себе у різних сферах життя, та яка від неї буде користь для суспільства.
• естетичне — діяльність педагога,яка спрямовується на формування можливості сприймати і перероблювати всю дійсність керуючись законами краси.
Естетична культура — проявляє себе у сформованості в людини естетичних ідеалів, смаків, знань, здібностей до естетичного розуміння явищ дійсності, мистецьких творів, потреба додавати прекрасне в світ,що нас оточує, оберігати красц природи.
Її рівень виражається у розвитку усіх компонентів естетичної свідомості,у розвитку вмінь і навичок дуже активної створюючої діяльності у мистецтві, побуті , праці, людських відносинах.
Естетичне виховання є різностороннім процесом, в основі якого лежать такі напрями:
1. Діяльність та життя дитини в сім’ї.
2. ДНЗ та їх виховна діяльність.
3. Загальноосвітні заклади та їх навчально-виховна діяльність.
4. Навчальна та виховна робота у позашкільних дитячих закладів.
5. Діяльність професійно навчально-виховних установ.
6. Вплив, що створюють засоби масової інформації.
• фізичне — система певних заходів, завдяки якій здійснюється підтримання здоров’я людини на високому рівні, загартовування організму, покращення фізичних можливостей, рухливості, іх навичок та вмінь .
Головним є створення найліпших умов для оптимального збереження здоров’я особистості, фізичного розвитку, отримання навичок щодо особливості організму, фізіологічних процесів в ньому, набуття умінь для поліпшення власного тіла, підтримання його потенціальних можливостей.
Головними принципами фізичного виховання в школі є:
— теоретичні відомості (гігієна та фізичні вправи)
— заняття спортивною гімнастикою,а саме вправами, що сприяють покращенню фізичного розвитку : вправи для правильної постави, акробатика та танцювальні вправи, розвиток рівноваги тощо );
— легка атлетика (різноманітні види бігу, стрибки у висоту та довжиту, метання якогось предмета на дальність);
— Ігри пов`язані з рухом (розвиток спритності, кмітливості, швидкості дій, дисципліни);
— ігри спортивного характеру (футбол, волейбол, баскетбол);
— Плавання, ковзанярська та лижна підготовка.
Головним значенням набуває постійний лікарський догляд за здоров’ям.
Важливим чинником для покращення здоров`я, є природні фактори, а саме — підвищення працездатності та загартування
