Значення приказок для виховання

prikazkiПриказки — це «скарб», який передається нам із одного покоління в інше, це, можна сказати, мудрість нашого народу. Доводом цього є те, що люди перевіряли на життєвих ситуаціях достовірність цих прикладів. Завдяки цим коротким влучним реченням та словосполученням, ми знайомимося із прикладами, зразками, спостереженнями наших предків, українців. Їхні повчання можна знайти в книгах чи, навіть, почути із вуст людей. Приказки та прислів’я — це, можливо, ще є усвідомленням людини свого місця у суспільстві, серед людей.

Спочатку звернемо увагу на те, що приказки та прислів’я навчають нас розумовому, фізичному, трудовому вихованню. Проте в розмові приказки значно відрізняються від тих, що зустрічаємо в літературі, тому що перші виникають в побуті, в повсякденному спілкуванні людей.

У народі говорилося, що із поганої трави не буде доброго сіна. Цей вислів можна зрозуміти двобічно, тобто неоднозначно. Адже якщо розуміти його в прямому сенсі, то дійсно в цьому випадку потрібно із самого початку дивитися за тим, аби трава була якісною, щоб був хороший врожай. Але, я вважаю, що нам хотіли донести не цей зміст.
Тоді можна провести паралель до вислову, що людина буде мати те, що посіє. Тому важливо точно знати, що хочеш отримати від певного вчинку і перед тим, як виконати якусь дію, думати, із якими індивідами спілкуєшся щодня, бо ситуація може бути непередбачуваною.

Погоджуюся, що приказки та прислів’я — це саме підказка в життєвій ситуації, тому що це досвід тих людей, що прожили на землі не один день та не один рік. Доказом цього є такий вислів, коли дітей порівнюють з квітами, тому що говорилося, що якщо їх поливати, будуть рости. Кожна людина потребує уваги, тепла, турботи та добра.

Це стосується не тільки педагогів, які працюють із дітьми, а й взагалі повсякденного спілкування людей будь-якої вікової категорії. Навіть, людина похилого віку, здається, прожила вічність, і що їй вже потрібно тільки відпочинок. Однак, стареньких інколи порівнюють з дітьми, які потребують всього того хорошого, що віддали колись своїм синам та дочкам, коли ті були маленькими.

Інколи люди, що живуть разом довгі роки, соромляться своїх почуттів, емоцій, бояться, що іхні вчинки видаватимуться дитячими, тому поводять, в цьому плані, себе стримано. Проте щирі емоції, доброзичливе ставлення — це найдорожче, що може бути в житті людини.

Ми самі задумуємося над своїми вчинками і, напевно, нікому не хочеться почути такі негативні відгуки про себе: ні сорому, ні совісті; комусь ніяково, а їй чи йому однаково. Варто себе стимулювати позитивом.

Також помітила, що читаючи певне прислів’я чи приказку, можна їх асоціювати з деякими подіями із життя та людьми.

Це лаконічні вислови, де описане життя людей минулого, це їхній «слід», який вони нам залишили. Тому потрібно цьому навчатися та при можливості навчати інших, цінувати та вивчати цей «скарб» народу.

Все вище сказане звісно важливо, проте, хоч пройшли століття і ніхто достовірно не може сказати при яких обставинах складені були прислів’я та приказки чи це взагалі слова взяті із пісні, чи виникли спонтанно, чи обдумано. Однак, прочитавши невелику кількість цих відомих всім словосполучень, я задумалася над тим, якою мене бачать зі сторони оточуючі, як це по-справжньому можна сказати, що є добром, що є поганим. Адже написано приказки досить лаконічно та прямолінійно. Тому для себе себе невеличку частинку інформації запам’ятала та зробила певні висновки, і сподіваюсь, буду пам’ятати це довго.

Щодо того, що тут є приказки про виховання, саме на них зверталася найбільша увага, адже діти — це наше майбутнє. Сподіваюсь, їх можна назвати певним досвідом в моїй майбутній професійній діяльності. Наприклад, приказка про те, що діти, як маленькі квіти, і їх потрібно «поливати» щодня систематизовано та цілеспрямовано.

Також аналізуючи літературу, я дійшла до думки, що на основі прислів’їв і приказок, створювались певні етичні приавила та норми поведінки, що ще ближче «підійшли» до людської свідомості, аби людина збагнула, що вона дійсно на землі не просто так, що в неї є мета, обов’язки, те, чого вона повинна дотримуватися. Людина водночас може бути собою і при цьому не забуває, що вона не одна, що вона може виконувати, а що — ні.

Скільки в цих джерелах народної мудрості поєднано! Навіть їх можна назвати енциклопедією народної мудрості, історією українського народу, історією сімейного життя, побуту, звичаїв, знань.

Чого ж ми можемо навчити дітей, приводячи на приклад прислів’я та приказки?! Згадаємо українські народні казки, де на основі прикладу описується мораль казки, яка навчає хорошим вчинкам, де ми можемо зустріти афоризми, прислів’я, приказки.

Тому мудрість народу проявляється і тут. Індивідуальний підхід до свідомості дитини, до її душі, де лаконічно, простими словами описано те, чого навчає казка.

Також дитина може вивчати на пам’ять прислів’я та приказки та приказки, які їй до вподоби. Може користуватися ними у спілкуванні, якщо ті доречні.

Вони лаконічні за змістом, тому не стомлюють дитину. Негативним є тільки те, що дошкільник чи школяр не завжди може задати питання стосовно цього, тому що описано все чітко.

Отже, прислів’я та приказки за своїм змістом та обсягом доступні будь-якій категорії українського населення, вони не втрачають своєї актуальності і в наш час. Вони є доречними в багатьох ситуаціях. Вони стимулювали задуматися над тим, що мені потрібно від життя, що те, чим я займаюсь по життю, дійсно приносить людям користь.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.