Предметом суперечок, обговорень та аналізу поп музики стали самі різні аспекти буття музики «в людині», людини в музичному просторі, музики як такої, як елемента соціуму і т.д.
Що таке музика сьогодні і які тенденції її розвитку і зміни, як музика сьогодення відрізняється від тієї, що складалася і перевірялася століттями, яке місце в сучасному соціокультурному просторі музика займає і яке повинна ( або, навпаки, має право) зайняти — всі ці та суміжні з ними питання утворили свого роду проблемне питання, на якому, як уже зазначалося, зійшлися носії дуже різних підходів і позицій.
Залишаючи осторонь величезний матеріал, який, накопичився на сторінках преси, в популярних музичних та молодіжних виданнях (що саме по собі може бути предметом окремого і вельми цікавого аналізу), звернемось до розгляду даного феномена як об’єкта науково-культурологічного аналізу, коли мають бути «винесені за дужки» особисті симпатії і антипатії (що виникають неминуче, коли мова йде про те, що поруч з тобою щодня, якщо не щогодини).
Безсумнівно, що аналіз проблеми «музики в сучасному світі» передбачає поєднання різних науково-дисциплінарних підходів і методологій, серед яких, особливе місце належить розгляду питань, пов’язаних з особливостями сучасної музики, з тими змінами, які виявляють себе як в системі під назвою «сучасна музика» в цілому, так і в її окремих підструктурах (наприклад, у взаємодії автора — виконавця — слухача, пріоритетності тих чи інших стилів і жанрів у сучасному музичному творчості тощо).
Тому дослідження буде перш за все «з середини», вивчення іманентних характеристик розглянутого феномена як явища естетичного, як однієї з найважливіших складових сучасного художнього простору. Однак, музика (подібно будь-якому іншому художньому явищу), будучи феноменом не тільки естетичним, але і повною мірою соціальним, який залежний від інших підсистемам суспільної структури.
Одна з них — це масштабність розглянутого соціального феномену. Друге пов’язане зі значимістю місця розташування (в об’єктивному світлі), позиціонування (цілеспрямовано сформованого) музики в сучасній соціокультурній «системі координат», що в сукупності визначає досить високий ступінь впливу музики як сучасного соціального феномену на безліч суміжних, а точніше кажучи, — сполучених з ним інших соціокультурних явищ і процесів. Обидві ці позиції проектуються, на необхідність розгляду процесу функціонування музики в сучасному соціокультурному просторі з урахуванням її власної різноманітності.
Зокрема, ефект «присутності» музики як соціально значущого феномену може по-різному проявлятися на різних рівнях суспільного буття людини — скажімо, на рівні наприклад, процесу глобалізації, в системі міжнаціональних, міжкультурних та інших контактів у соціально-груповому просторі. Тобто, в процесі формування групової символічної атрибутики, на рівні особистісного буття і самовизначення, у структурі індивідуального культурного споживання.
Задаючи такого роду різноманітність, множинність «систем координат» для здійснення аналізу, можна забезпечити наступну, соціокультурну об’ємність розглянутого феномена.
Ще одна дослідницька проекція структурування поля соціального аспекту музики — це можливість і необхідність розгляду даного феномена в контексті різних соціокультурних практик. Такими практиками повинні бути естетично-художні.
Музика — феномен, який асоціюється нами, перш за все, зі сферою мистецтва, з художньою творчістю, — з моменту свого виникнення і протягом багатьох століть виконувала безліч функцій, які були далеко за межами власне естетичних пошуків людини.
Виникнувши на ранніх етапах людської історії як важливий компонент суспільної життєдіяльності, музика спочатку була включена до практики, яка більш пов’язана з виживанням, ніж з проявом власне почуття прекрасного, чи естетичними насолодами людини.
У сучасному «музичному» світі ми також можемо говорити про даний феномен не тільки як про явище художнього, естетичного, що належить лише галузі мистецтва, але також і як про феномен соціального життя в самому широкому значенні цього слова.
Необхідно також підкреслити науково-теоретичну значимість профільної роботи на цю тему, що стала класикою в галузі соціології музики роботу Т. Адорно.
Отже, у XXI столітті музика як ніколи раніше відкрита для активної творчості, експериментування, що ще раз вказує на її соціокультурний характер, тяжіння до перехідних станів, тобто до мистецького синтезу. І при всіх цих особливостях основною її темою і предметом уваги є людина, що відкриває справжню діалектику життя, сповнену руху, суперечливості.
XXI сторіччя стало воістину століттям тотального наступу музики по всіх напрямках. Знаходячи все нові й нові види, форми і жанри, отримуючи у своє розпорядження все більш досконалі, фантастичні технічні та технологічні можливості, музика — в усьому її різноманітті і неоднорідності — легко долаючи реальні та віртуальні кордони, стала одним з атрибутів сучасного глобалізованого світу. Навряд чи можна знайти сьогодні інші приклади соціальних феноменів, порівнянних з музикою за ступенем експансивності (а нерідко, і агресивності), за масштабами проникнення в усі «шпарини» суспільного організму.
