Стиль та імідж є актуальними концептуальними поняттями сукупності наук про культуру. Ці категорії водночас є одними із найбільш складних і багатозначних у структурі гуманітарного знання. У контексті культури і культурології стиль може розглядатися і як вираження квінтесенції творчої активності, і як структура, що надає культурі єдність, стабільність та визначеність. У свою чергу імідж представляє собою певний синтетичний образ, що формується у свідомості людей стосовно конкретної особи, організації чи іншого соціального об’єкта.
Водночас попри загальну вивченість понять стилю та іміджу їхнє застосування відносно особистості сучасного культуролога є недостатньо розробленим у вітчизняній науці.
Жорж Бюффон ще у ХVІІІ столітті стверджував: «Стиль – це і є власне людина». Стосовно особистості сучасного культуролога це у повній мірі вірне визначення. Утім в основі сучасної світоглядної картини культуролога знаходиться не реконструкція об’єктивної реальності, а рефлексія суб’єкта, що осмислює буття як власну суб’єктивну реальність, утворену взаємовідношенням безлічі індивідуальних і колективних світів. Суть осягнення дослідником культури виражається не поясненням, а розумінням, спрямованим не лише на пошук істини, а на пошук змістів.
У цій системі уявлень сутність і функції стилю культуролога нині переосмислюються – він трактується як інтерпретаційний механізм, що вибудовує значеннєве поле культури у процесі міжособистісних взаємодій. Увага культурологів наразі переключаться із традиційних форм прояву стилю (стилю культури, стилю мистецтва, стилю мислення) на феномен стилю життя, який розглядається не у системі культури, а в системі життєдіяльності.
У цьому контексті виникає новий аспект значення проблеми стилю, а поняття «стиль» ставиться у ряд з такими категоріями, як «діяльність», «людина», «життя». Отже, «стиль культуролога» виявляється похідним від поняття «стиль життя».
Що стосується іміджу сучасного культуролога, то він відноситься до сфер підсвідомості й повсякденної свідомості й виступає в якості соціальної установки й ціннісного стереотипу.
Сучасна гуманітарна система знань пережила еволюцію поглядів не тільки на зовнішній вигляд фахівця-культуролога, але й на сутнісні характеристики його як людини взагалі. Вона зробила перехід від описового підходу (технологічно-функціонального до виявлення змісту).
Кожний елемент структури іміджу сучасного культуролога є соціально обумовленим і соціально акцентованим. Його імідж є певним інформаційним посланням, способом спілкування особистості з оточуючим світом, він виражає ставлення індивіда до навколишньої дійсності і його відчуття свого місця у цьому суспільстві. Тут проявляється одна з головних особливостей іміджу культуролога: імідж не просто діалогічний, а є аксіологічною й семіотичною системою, яку можна піддати дешифруванню.
Кожна епоха створює свій набір типових іміджів, в яких кристалізує свою сутність. Набір стандартних іміджів, які суспільство визнає й пропагує як престижні й варті наслідування, існує в будь-якому співтоваристві і співтовариство культурологів-фахівців не є виключення. «Вбудовуючись» у ці іміджі — «матриці», які є символами соціальної норми або навіть соціального успіху, культуролог почуває себе комфортно й захищено, тим самим проявляючи свою лояльність до оточуючої дійсності, своє прийняття існуючих норм.
І стиль, і імідж культуролога безсумнівно пов’язані з його ментальними сенсами. Образи, які створює сучасна людина, вже не можна оцінити за допомогою простого співвіднесення з певним зразком-ідеалом. Сучасна ситуація внесла до процесу формування іміджу фахівця нову тенденцію, для якої характерною не тільки змішання стилів і еклектичність, але й повна втрата достовірних знаків.
Це можна відмітити на прикладі одного з таких важливих елементів образу як одяг. Нині повсякденний одяг важко відрізнити від святкового й дорогого, крім того важко виділити в одязі ознаки вікової групи, професійної приналежності. Тому відокремити неправильну інформацію від достовірної не представляється можливим.
Таким чином, стиль та імідж сучасного культуролога є взаємопов’язаними поняттями. Без власного неповторного стилю особистість, яка вважає себе культурологом, не може сформувати і свій унікальний імідж. Натомість будь-який культуролог-фахівець, маючий яскравий імідж, без сумніву може вважатися інтелектуалом зі стилем.
Література
1. Культура та інформаційне суспільство XXI століття / Харків. держ. акад. культури, Нац. акад. мистецтв України, Ін-т культурології ; [редкол.: В. М. Шейко та ін.]. – Харків : ХДАК, 2016. – 439 с.
2. Основи культурології / Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького ; [уклад., ред.]: А. О. Овчаренко, Л. Я. Самойленко, В. П. Ткаченко. – Черкаси : ЧНУ ім. Б Хмельницького, 2016. – 423 с.
3. Сучасна культурологія / [К. В. Кислюк та ін.] ; за заг. ред. К. В. Кислюка. – К. : Кондор, 2016. – 341 с.
4. Шейко В. М. Наукова творчість у галузі культурології і мистецтвознавства / В. М. Шейко, Ю. П. Богуцький, Н. М. Кушнаренко ; Харків. держ. акад. культури, Ін-т культурології Нац. акад. мистецтв України. – Харків : ХДАК, 2016. – 329 с.
