Художньо-естетична освіта є одним з найважливіших способів розвитку та формування цінностей гармонічної особистості, її духовної орієнтації, творчої індивідуальності та інтелектуального потенціалу. В наше століття – століття колосального прогресу науки та техніки – мистецтво далеко не втратило свого значення, як в області морального виховання підростаючого покоління, так і для розвитку художнього смаку, сприйнятливості до прекрасного в навколишньому житті.
Мистецтво – явище соціальне, його специфіка неповторна, в інших областях людської діяльності через це, пріоритетні цілі художньої освіти лежать в області виховання духовного світу, розвитку емоційно-духовної сфери, образного мислення та здатності оцінювати навколишній світ по законах краси. Особливо важлива роль в художньому вихованні належить закладам культури та мистецтва.
Розвиток естетики – відображення процесу розвитку соціуму. Історія естетики вивчаючи генезис, функціонування в суспільстві естетичних теорій та поглядів, дає нам необхідну основу для теоретичного осмислення естетичних явищ. Діалектичний метод пізнання, як відомо, припускає єдність історичного й теоретичного підходів до аналізів будь якого явища. Тому вивчення естетики доцільно починати з розгляду історії естетичних вчень.
Необхідно додати, що теоретичні досліди неминуче опираються не лише на попередні естетичні теорії, а і на всю світову історію мистецтва. Нас цікавить не історично-художній процес, а притаманні йому закономірності, джерела, його рухомі сили та суттєві особливості. Осмислити художній розвиток людства такому аспекті можливо лише при теоретичному осмисленні естетичного процесу.
Практичний аспект розвитку естетичного сприйняття включає тематичні вечори, вікторини, диспути. Це значно підвищує ефективність естетичної й художньої освіти, розвиває навички естетичного сприймання. Однак, ні що не може замінити знайомства зі справжніми витворами у музеях, галерея, на художніх виставках, у майстернях художників.
При такій формі роботи, особливо при відвідувані музеїв, виставок, відбувається перемикання суб’єкта на естетичну установку при сприйманні витворів мистецтва. І цьому сприяє сама атмосфера музею, і те що при виділенні речі з буттєвої ситуації реципієнт дивиться на неї з іншої точки зору. З точки зору естетичного сприйняття.
Після відвідування музею, виставки, пам’яток культури: необхідно проводити обговорення, диспути, щоб отримати зворотно інформацію про глибину засвоєння творів мистецтва. Які твори залишились незрозумілими або нецікавими, в силу їх недостатньо художньо-естетичного розвитку, а які викликали найбільший інтерес, розуміння, відгук у душі сприймаючого.
Відвідування театру, опери відкривають широкі можливості для творчого росту особистості. Осягаючи образний стрій спектаклю, опери, під час їх творчого засвоєння, відбувається індитифікація героїв зі своїм «Я», тим самим осягає явища нашого життя і самого себе, через мистецтво.
Цей момент є дуже важливим для повноцінного естетичного сприймання та його розвитку.
Дорослі і діти постійно стикаються з естетичними явищами. В духовній сфері життя, повсякденної роботи, спілкуванням з мистецтвом й природою, у бутті, у міжособистісному спілкуванні – усюди прекрасне та жахливе, трагічне та комічне. Краса дає насолоду та задоволення, стимулює трудову активність, робить приємним зустрічі з людьми. Ідеї естетичного сприйняття зародилась ще в глибокій давності. Ця категорія і полегла в основу системи естетичного сприйняття.
Естетика виконує пізнавальну функцію. Найчастіше людина не може сказати звідкіля вона знає якісь специфічні деталі історичних подій, звичаї різних народів світу або навіть наукові факти. Ці знання він отримує не на пряму, а опосередковано, сприймаючи твори мистецтва різних епох й народів. Комунікативна функція естетики відображає потреби людини у тому щоб поділитися своїми естетичними почуттями з навколишніми, бути зрозумілим, а значить адекватно виражати свої думки, викликаними сприйманням художніх об’єктів. Обмін думками після вистави чи фільму дає нам можливість краще пізнати співрозмовника.
Комунікативним актом являється і сам процес естетичного сприйняття. Читаючи книгу, слухаючи музику, ми начебто знайомимось з художником – творцем цього твору, його виконанням, взнаємо не мало про нього, його світосприйняттям, смаках, характері. Таким чином, комунікативна функція естетики тісно пов’язана з пізнавальною. Ми маємо пам’ятати, що як суб’єкт естетичної творчості та сприйняття, людина, сформувалася в процесі практичної діяльності на основі психо-біологічної еволюції. Почуття форми, об’єму, кольору, ритму,симетрії, почуття краси – відсутні у тварин.
Кардинальні зміни у всіх сферах життя сучасної спільноти, технічне переозброєння виробництва, ведення принципово нових технологій, поставило загальну освіту перед необхідністю виховання особистості, здатної самостійно сприймати і оцінювати нову інформацію, приймати рішення, генерувати нові ідеї. Це обумовлює актуальність проблеми формування гармонічно розвиненої творчої особистості, що володіє такою важливою якістю як продуктивне, творче мислення.
