Естетика – це, на мою думку, першооснова цивілізаційного світу. Це першооснова, яка в певному сенсі, відрізняє нас від звірів, і робить нас людьми. Ви запитаєте при чому тут естетика та біологічні відмінності людини від інших ссавців? Я вам відповім, що саме тільки людина, як біологічний вид, може аналізувати предмети та явища не тільки для використання його в прямих біологічних цілях, а ще для того щоб його з чимось асоціювати.
Тільки у людини є вища мозкова діяльність, що дало можливість людини самопізнавати себе, та креативно бачити інші предмети, асоціюючи їх з іншими, бачити їхню двоякість застосування. І саме ця можливість асоціювати є основою естетики, та ,у якійсь мірі, основою людського життя. Людина з дитинства навчається асоціювати предмети з чимось, починає створювати абстрактні поняття(що не може тварина) – такі як добро, зло, любов, віра, брехня і т.д.
І саме через певні асоціації, абстрактні поняття людина змогла передавати свої емоції іншим. І саме це стало початком людства, коли різні народи світу, з різними расами, тіло будовою, різним ареалом розселення почали створювати свою естетику, естетику кожного народу – віросповідання, ідеологія, морально-етичні норми і т.д. І у кожного народу своє бачення прекрасного, яке сформувалось за багато поколінь, та засівши у кожного в його колективному позасвідомому.
Естетика – це віра в прекрасне, котра є у кожної людини. Просто деякі люди бачать прекрасне в етично дозволених речах, а інші ні. Це і стало початком культури, яке потім почало переростати в мистецтва – колективна віра в прекрасне яка об’єднується і створює свій окремий світ, і робить при цьому всіх людей на землі дуже сильно різними, починаючи від генетичної різноманітності і закінчуючи тим що не передається в ДНК, що не можна взяти та виміряти – це культура, або ж естетика.
І ця естетика починає створювати мистецтва по всьому світі, оскільки мистецтво є способом передачі естетики для самовираження автора, або ж з метою передачі своєї естетики іншим людям. Але ж які бувають мистецтва(і відповідно естетика)? Способів передачі мистецтва є два: реалістичне мистецтво(мімезис) – прагнення до реального відображення мистецтва; та авангардне мистецтво – яке заперечує реалістичній передачі мистецтва, та пропонує до певного ірреального відображення світу.
І ця різновибірність мистецтва та естетики робить наш світ більш ширшим для вивчення та пізнання, роблячи його різнобарвним та даючи шанс нашим нащадкам більший вибір того за якою естетикою йому виховуватись, яку традицію прийняти до серця, та що використовувати для подальшого просвіщення цим своїх нащадків, а вони своїм нащадкам. І цей вічне коло передачі естетики буде йти вперед, до тих пір поки існує людство. Тільки смерть може зупинити передавати свої знання і естетику далі, оскільки цей світогляд людини, певні поняття, честь, певний кодекс людини, ця естетика – є одним з найголовнішим фактором людини, як такого унікального біологічного виду – і тепер у людини з’явився біологічний обов’язок не тільки передавати генетичний матеріал, а й передавати свій світогляд.
Але протягом всього існування людства, виникала одна велика проблема, яка в деякій мірі гальмує культурний розвиток людства – це проблема того що батьки, під час виховання використовують ту естетику яка притаманна їм, і може бути не актуальна для покоління цієї дитини. Дуже багато батьків, під час естетичного виховання, просто не звертають уваги на паростки естетичних вподобань своєї дитини, настійливо нав’язуючи свої ідеї. І це в майбутньому може стати причиною ряду психічних розладів(якщо ця дитина не пристосована до такого естетичного прессінгу, зі сторони настійливих батьків).
Але якщо подивитись з іншої сторони, то ми побачимо що:’’Всі тяжкі випробування роблять нас сильнішими ‘’. І якщо б не протиріччя стосовно естетичних поглядів між батьками та дітьми, між різними верствами населення, між різними народами, то ми б не побачили праці та творчість багатьох геніальних реформаторів мистецтва та науки, та їхніх послідовників. Якщо б цього не було ми б всі жили з певними застарілими архетипами, неактуальними ідеями у своїй голові, був би естетичний застій, який вбиває людину морально зсередини, виїдаючи останні ‘’крихти’’ прекрасного в душі. Якби не це людина б не в злетіла у небо, не полетіла б у космос, не змогла б створити лікування від багатьох хвороб, які створюються та переслідують людство , протягом всієї історії.
Отже як висновок, естетичної людини повинно бути суто індивідуально в залежності від естетичних вподобань дитини та її потреб від мистецтва: чого вона хоче реальності життя, або ж якогось паралельного світу, зі своїми законами фізики та світо буття, треба цікавитись де хоче бути дитина, Але все ж таки, на мою думку, для дитини реалістичне та ірреалістичне мистецтво повинні подаватись батьками в однаковій мірі, щоб дитини розвивалась здорово психічно, і щоб не було суцільного розчарування жорстоким світом через передозування реальністю, або ж щоб не було шизофренічних нахилів через багатіють ірреального. Ця рівномірність допоможе правильно виховувати дитину, щоб він міг передавати свої естетичні знання своїм нащадкам, продовжуючи це вічне коло життя.
