В наш час виникає суттєва проблема ,адже психологія,як наука, намагається вивчати такі якості та сторони свідомості та розуму людини, як уява ,талант, розум,обдарованість та інші,що впливають на творчість і вираження мистецтва. Також з допомогою психології можна визначити , як формується сприйняття різних аспектів мистецької діяльності.
Над схожими питаннями геніальності,творчої винахідливості та креативності працювали митці минулого,тепер же психологія може повністю дати на них відповідь. Ще Аристотель дав таке поняття як катарсис,- це кінцевий стан естетичного переживання людиною певного витвору мистецтва. Саме психологія досить відкрито та змістовно описує це відчуття.
Експериментальними дослідження психологів доведено, що в людини формується особливий,психологічно зумовлений потяг до певних переживань,вона «відчуває потребу не просто в якомусь випадковому наборі емоцій,а саме в тому ,який формує ту чи іншу улюблену нею «емоційну» мелодію,що має знайому структуру та зміст. Ще однією спільною гранню психології та естетики є присутність спільних , таких важливих для обох наук,понять .
Всі ці терміни мають місце в обох науках і для митців стоять на досить високих приорітетних місцях,адже метою цих понять ,в основному,є вивчення та пізнання психології людини для покращення передання та вираження особистості в її творіннях. Узагальнення наукових психологічних підходів щодо розуміння мети мистецтва дозволяє,на мою думку,сформулювати її як творення людини в людині,пробудження в ній митця,який прагне і вміє жити й творити в конкретній сфері своєї діяльності за законами краси.
Сама психологія мистецької діяльності ,- це її аналіз, дослідження процесів творчості як самовираження,реалізації особливостей особистості. Ці особливості в сукупності являють собою всіх нас,нашу сутність:талант ,емоції ,почуття,відчуття,характер та інші. Адже картини,архітектура,танець,тощо спочатку зароджуються в нашій уяві. Уявою ми називаємо психічний процес формування образів певних речей,ситуацій,обставин на основі минулого сприйняття й пізнання шляхом установлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями. Вона дає змогу людині вийти за рамки реального світу.
Відмінність уяви від інших психічних процесів виражається в тому,що вона дає можливість людині створити уявлення про образи майбутнього,в той час пам’ять-лише минулого,а сприйняття –теперішнього. І в кожної людини вона унікальна по своєму. Наприклад ти переживаєш певну фантазію в себе в уяві,переважно в зорових образах і маєш змогу виразити її в текстовій формі чи як малюнок. Але все одно вона буде частиною певного віртуального світу,реальністю несвідомого. У своїй сутності мистецтво є подвоєною багато варіативною реальністю,що охоплює «нескінченне у кінцевому»,»не висловлюване у висловлюваному». Це є частиною глибинних процесів психіки.
Сучасна психологія мистецької діяльності народжується з уявлень про первинність мистецтва,як особливої історичної системи,що розвивається відносно індивідуально-особистісних властивостей людей,що її творять. Так як в мистецтві людина духовно пізнає світ через художні образи,психологія відокремлює способи їх формування,користуючись досвідом пізнання дійсності в системі інших елементів культури і з метою творення нових художніх творів відстежує закономірності трансформації цього досвіду.
Досліджуючи шляхи досягнення мистецьким твором психологічного ефекту, психологія мистецтва забезпечує основи для розуміння сутності художнього сприймання,механізмів впливу мистецьких явищ на людину,які зумовлені передусім його художньо-образнимими засобами, і цим самим сприяє пошуку нових методів виховання і розвитку особистості мистецькими засобами.
