Проблематика етики арт-бізнесу придбала гостроту й значимість у сучасній українській культурі, а також етичній та естетичній науках у зв’язку з відмовою в останнє десятиліття від нормативно ідеологічного керівництва культурою й мистецтвом у нашій країні й переходом до економічних способів регуляції художнього виробництва й відносин між публікою й художником.
Іншою причиною, що сформувалася в новій економічній ситуації приватизації установ культури й мистецтва, стає деміфологізація сфери художніх відносин як сфери реалізованого морального ідеалу.
Третьою причиною, по якій в естетиці й суспільній свідомості актуалізувалися питання пов’язані з етичною оцінкою художнього поводження й соціальною відповідальністю арт- і шоу-бізнесу, є очевидність прагматично-утилітарних постановок діячів мистецтва в умовах масової культури постіндустріального суспільства.
Етика арт-бізнесу — це прикладна галузь етичного та естетичного знання, що вивчає етичні принципи організації ділового художнього життя, а також механізми морального регулювання художнього виробництва й споживання арт- проекту на ринку мистецтва.
При цьому особливістю етики арт-проекту є ціннісна рівнозначність особистого достоїнства автора й сприймаючого, твору мистецтва як товару й творчого успіху або прибутку творця. Тому принципи етики арт-проекту підлеглі збереженню рівноваги цих основних для даної галузі філософської науки цінностей.
По-перше, при рішенні принципових ділових питань у сфері арт-бізнесу необхідно керуватися міркуваннями художності й художньої цінності добутку створюваного письменником, композитором або скульптором.
По-друге, прибуток, славу, успіх, владу, задоволення, щастя в арт-бізнесі необхідно розглядати як факт суспільного визнання публікою художніх вартостей твору мистецтва.
По-третє, питання громадського обов’язку й соціальної відповідальності арт- і шоу-бізнесу необхідно вирішувати з урахуванням визначення сутності й соціального призначення мистецтва.
По-четверте, інвестиції в «людину» — відкриття нових «зірок», просування дебютантів до участі в арт-проектах, збереження імені й пам’яті «кумирів» минулих років, необхідно розглядати як самозростаючу форму символічного капіталу мистецтва, що залучає до даних проектів представників художнього світу, інвесторів і публіку.
Художній капітал добутку або арт-проекту — це різновид символічного капіталу, що характеризує твір мистецтва з погляду його художності (виразності) і визнання художньою аудиторією (колегами по цеху, критикою й публікою), точніше здатність добутку панувати над аудиторією — виступати для неї духовно-змістовним і формально-притягальним аттрактором.
Із цього погляду, етика арт-проекту розглядає твір мистецтва як специфічний товар, у відношенні якого повинна бути вирішена непроста проблема співвідношення художньої цінності, ціни й вартості на ринку мистецтв, і того, які критерії художності й споживчої вартості твору мистецтва.
При такому підході художник розглядається не тільки як суб’єкт творчої, але й економічної діяльності — як вільний товаровиробник з усією трагічною історією становлення вільного художника на ринку мистецтв і принесених жертв. Відповідно одна із ключових проблем етики арт- проекту — проблема волі, відповідальності й безвідповідальності в мистецтві, розглядається насамперед як проблема морального вибору художника.
У зв’язку з вищесказаним необхідно розглядати етичне поводження суб’єктів арт-проекту як умову успішної конвертації художнього капіталу (майстерності, досвіду, таланту, креативності) у фінансово-економічний капітал (касовість фільму, окупність книги, відвідуваність виставки, виконання музичних добутків), і в соціальний капітал (репутацію художника, високий соціальний статус мистецтва, елітарно-престижне споживання добутків).
Володіння діячем мистецтва художнім, соціальним, фінансовим і політичним капіталом надає право художникові на владні відносини як усередині мистецтва, так і поза ним. Це право встановлювати границі мистецтва, право легітимувати практики в якості художніх, визначати престижність арт-проектів й інших художників, право фіксувати зони актуального й традиційного мистецтва, тобто формує владний художній капітал.
У нових умовах змінюється й місія художнього критика: він стає куратором на ринку мистецтва. Зміна відносин між критиками й творцями також актуалізується в етичному аналізі арт-ринку. Наскільки сьогодні критик є компетентним фахівцем-мистецтвознавцем, і наскільки — маркетологом і промоуторем відносно художнього товару — це справа честі й престижу імені дослідника, а також відповідальності критика не тільки перед власною економічною й науковою ситуацією, але й перед художником, і перед часом.
Етичною проблемою виявляється проблема здатності критика вловити художнє явище й оцінити його по достоїнству, а також здатності відповідно до закладеного в добутку художньому капіталу організувати промо-акції, сформувати попит на певних авторів, добутку, стиль.
Етика арт-проекту розглядається в цій діяльності як моральна основа, що повинна не тільки вижити, але й прийти до успіху в умовах великої художньої конкуренції. При цьому в самому художньому процесі, в історії мистецтва залишаються, як правило імена і фаворитів, і жертв цієї конкурентної боротьби (класичний приклад: Моцарт і Сальєрі), і набагато рідше — імена художніх критиків, які сприяли процвітанню або вгасанню творчості того або іншого художника.
І тут ми повинні позначити іншу актуальну проблему етики арт-проекту: проблему співвідношення економічної й художньої регуляції арт-ринку, і того, яка етична ціна визнання й успіху художника на ринку мистецтва.
Список використаної літератури
1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика ; пер. с фр. / Ролан Барт ; сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова. – М. : Прогресс, 1989. – 616 с.
2. Бодрияр Ж. Система вещей / Жан Бодрияр ; [пер. с фр. Зенкина С. Н.].– М. : Рудомино, 2011. – 220 с.
