Книги які змінюють світогляд

knigaЧитаючи нові книги я все більше захоплююсь літературою, як видом мистецтва. Кожна книга для мене – це не просто книга яку більшість людей читають зазвичай, а це витвір мистецтва, як цілий всесвіт. Книги унікальні, неповторні. Такі книжки як «Процес» Ф. Кафки або «Нудота» Ж-П. Сартра до цих пір змінюють світогляд людей. Вони спроможні трансформувати людські життя та погляди лише завдяки своїм глибоким думкам та складним проблемам у суспільстві, які неможливо просто так вирішити. Основними питаннями цих модерністів є: «Навіщо ми існуємо?», «Що буде якщо нас не стане?», «Для чого ми були створені, якщо в самому кінці нас очікує загибель?».

Можна сказати, що сюжет роману «Процес» абсурдний. Абсурдний тому, що ніхто не може зрозуміти чому ведеться цей процес та в чому провина головного героя, цього не може зрозуміти і читач, нам залишається лише здогадуватися.

Також можна взяти до уваги поняття «абсурду» зв’язане з проблемами свободи, яка полягає не тільки в захисті та впертості, а більш того у свідомому повстанні, у свідомому бунті проти існуючих умов та устоїв суспільства, тобто таких умов як внутрішні та зовнішні.

Пізнати самого себе – це і є завдання абсурдної людини. Людина не повинна боятися абсурду і вона не може його позбутися, якби вона цього не хотіла, бо абсурд завжди пронизує людське життя.

У романі йде пошук «процесу», як метафора пошуку сенсу життя. Автор описує наше життя як один великий та безкінечний процес, який ніколи не завершиться, поки ми не помремо.

Властивість роману – це природність. Можна сказати, що природність – це поняття, яке дуже важко сприйняти. Є такі романи, де читачу події здаються природними, а є інші романи в яких герой вважає природним те, що з ним коїться, хоча для читачів, все що відбувається протягом сюжету є абсурдним та нереальним. Твір Кафки є майже фантастичним, хоча написаний зовсім простою мовою, мовою «буквалізму», яка і допомагає нам реагувати на всі нереальні події, які описуються. Таким чином ми замислюємося над ними, вигадуємо можливі виходи із цього процесу.

Простота мови протиставляється всім надприроднім ситуаціям та перешкодам, які намагається пройти Йозеф К. Саме це і є абсурдним. Герой бунтує проти великої суспільної установи – Закону, але як ми бачимо наприкінці, в нього нічого не виходить змінити. Проблема полягає в тому, що ми всі ототожнюємо себе із Йозефом К., бо ми всі намагаємося бунтувати проти чогось, але маленькі люди не в змозі на щось вплинути.

Можна сказати, що процес дужу заплутаний, і всі оточуючі люди перетворюються на агентів суду. Коли до нього на день народження прийшли службовці, ось тут він і зрозумів, що вже все. Заміть подарунку він отримав арешт. Його звинувачували без будь-яких доказів. Він був винен уже тому, що всі люди так або інакше грішні.

Йозеф ніяк не може зрозуміти чому і за що його заарештовано, він був впевнений, що нічого не зробив кримінального. Це можна сказати, повсякденна життєва позиція для людей. Проживши тридцять років свого життя, і ні разу не помилитися. Хоча його помилка була вже в тому, що він народився. У книзі через сюжет автор описує підсвідомий психічний стан, іноді абсурдність життя. Читаючи цей роман здається, що ти потрапив у віртуальний світ, який чимось схожий на наш світ, але відрізняється. Коли думаєш, що це місце в яке потрапивши раз, вже ніколи не вийдеш. Цей світ здається непізнаним для читачів.

Людина попри все може мучитися від почуття своєї провини. Вона себе ненавидить, живе постійно в страху, сумнівається у власній чесності. Але попри все він намагається захиститися від суддів, які його засуджують, але втрачає надію на порятунок. Йдучи на процес він був у спокійному стані і навіть, коли його вбивали «як собаку» ножем у серце, він залишався самим собою.

Роман «Нудота» Жана-Поля Сартра написаний у 1938 р., цей роман філософського напрямку, тобто положення абстракції людського життя, як і роман «Процес» Ф. Кафки.

У романі Антуан Рокантен точно і доцільно описує свої нові відкриття існування навколишнього світу, та самого себе. Протягом життя він займається історичними дослідженнями, тобто він занурився у чужий світ, у чужу біографію одного французького маркіза. Час в його житті найважливіша сторона існування. Він сприймає час, як якусь субстанцію. Слідкуючи за подіями, які постають в його житті, він розуміє, що є тільки теперішній час, ніякого минулого, яке зникло та майбутнього, яке безцільне тільки тому, що в ньому не буде нічого важливого.

Його лякає те, що предмети, які його оточують, і його власне тіло не відрізняються. Поринаючи у свій світ, кожний його запис все глибше занурюється в суть речей, і розуміючи, що вони нічим не відрізняються одна від одної. Предмети втрачають свій зміст (імена), на Антуана налягає тяжкість пізнання. Тоді вже виникає Нудота, яка вже б’є в очі бездоказову істину з якою він ніяк не може змиритися. Нудота це головний персонаж твору, який є невід’ємним супутником Рокантена, він не може існувати разом із нею, але і розуміє, що її присутність ніколи не зникне, адже Нудота, це метафора безглуздого та нецікавого світу, де все живе та неживе давно набридло і викликає лише огиду.

Роман завершується такими філософськими висновками: Антуан розуміє, що зайвий, і навіть смерть ніяк не вплине на цей стан. Існування людини та світу немає жодних причин, і він вважає, що позбавлене сенсу. Існування полягає тільки в тому, що воно вже з’явилося і існує, єдине що ми можемо зробити, це віднайти свій власний сенс життя, те заради чого ми захочемо жити далі. Що і робить головний герой, він знаходить вихід у написанні власного роману, який зможе допомогти іншим людям позбутися Нудоти.

Можна сказати, що герой постійно у пошуках свого місця у світі. Антуан показує філософські ідеї, та проживає своє життя, незалежно від суспільних обставин. Свободу героя Сартр вбачає у визнанні абсурду буття.

Читаючи ці романи, можу сказати, що вони є унікальними, коли читаєш ніби заглядаєш у щілину дверей, щоб задовольнити свою цікавість та жагу до мислення.

Можна сказати, що абсурдність життя і те, що альтернативний вихід – це не самогубство, а пошук сенсу життя – це те, заради чого людина захоче жити.

Ось чому ці книги такі важливі, бо вони прагнуть змінити наше мислення, допомогти нам із пошуком, вони орієнтують читача на мотивацію. Дають змогу розділити своє життя на «Я існую просто так, безглуздо» та на «Я живу заради якоїсь мети».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>