Французи представляють собою найдавнішу і самобутню націю в Європі, яка має свою багату історичну і культурну спадщину. Французький етикет відображає в собі безпосередньо культуру Франції. Французи протягом багатьох віків є законодавцями високої моди. Також вважається, що це нація, яка у всьому цінить красоту: в мистецтві, одягу, архітектурі, тощо.

Французи – достатньо розкута нація, яка славиться своєю легкістю та витонченістю манер. Відповідно французькому етикету нормальним є прояви індивідуалізму та іноді зневажливе відношення до суспільної думки. Але таке допускається тільки в тих випадках, коли француз на всі сто відсотків упевнений в своїй правоті в конкретній ситуації.

Стосовно корінних жителів Франції – нація дуже галаслива і емоційна, для них є нормою виражати свої емоції в мові, жестикуляції та міміці. Вони дуже люблять обговорювати когось, робити зауваження, але при цьому дуже негативно відносяться до критики в свою адресу.

В діловій сфері французи ведуть себе бездоганно. І думка про них як про безпечних, безвідповідальних і неорганізованих людях є помилковою.

Етикет у Франції є одним із самих головних складових національного престижу. Тому французи в любій ситуації намагаються вести себе на високому рівні, демонструючи свою ввічливість і галантність.

Також велику увагу приділяють французи етикету спілкування. Вони обожнюють ерудованих і дотепних людей, при цьому самі можуть здивувати пристрастю до вичурних висловів і хитромудрих вчинків. У відносинах до жінок, французькі чоловіки здатні на неочікувані та неймовірні дії ради них. Вони галантні, уважні, готові виконати любе бажання коханої негайно. Але такі вони лише до тих пір, поки живе кохання. Після загасання почуттів, двоє мирно і цивілізовано розходяться. В цій країні, не дивлячись ні на що, абсолютно нормально відносяться до розриву шлюбних відносин.

У Франції, якщо зустрічаються просто знайомі, то при вітанні один одного прийнято обмінюватися тільки рукостисканнями. Якщо зустрічаються родичі або близькі друзі то вони вітають один одного обіймами та поцілунками в обидві щоки (це привітання називається faire la bise).

Але останнім часом, французами в етикет привітання між близькими людьми, були внесені певні елементи привольності – лише один поцілунок в щоку, або просто позначення його, що є ознакою кокетства та проявом зацікавленості. Стосовно правил привітання в південних областях Франції, там між родичами допускаються і три і навіть чотири поцілунки, але останнім часом (особливо між чоловіками) цей звичай замінився лише простими рукостисканнями.

Втім привітання між знайомими з обіймами прийнято лише при першій зустрічі на день, надалі прийнято вітати лише помахом руки, підкреслюючи свою прихильність та супроводжуючи традиційним висловом «салю» (salut). При зустрічі незнайомих людей та у офіційних випадках, під час вітання прийнято висловлювати повагу, додаючи у ввічливій формі традиційні «месьє» (monsieur), «мадам» (madame) або «мадемуазель» (mademoiselle) навіть без зазначення прізвища.

Перебуваючи у громадських місцях та з метою збереження загальноприйнятого ввічливого ставлення до оточуючих, посміхатися незнайомим людям вважається недоцільно. Громадяни інших країн, які побували у Франції відзначають, що французи спілкуючись із малознайомими людьми, під час розмови намагаються такому співрозмовнику не дивитися у очі та говорять рівним монотонним голосом.

У той же час, коли до магазину чи кафе заходить відвідувач і відкривши двері вітає його господаря, той в свою чергу зазвичай в тон гостя також вітає його, навіть якщо вперше бачить даного клієнта.

Необхідно зазначити, що французам дуже подобається коли відвідувачі загальносуспільних місць таких як кафе, ресторан або готель при вході закривають за собою двері. При цьому одні вважають це ознакою втілення закритості приватного життя, інші – порятунком від вуличного шуму, гарним смаком, тощо.

Таким чином, побачити в житловому помешканні відкриті двері до спальні чи ванної кімнати практично не можливо, так само як розкриті двері в підсобні кімнати будь-яких громадських установ. У Франції не прийнято ломитися в зачинені двері, якщо біля дверей відсутні дзвінок чи спеціальне кільце, необхідно в обов’язковому порядку постукати перед входом, тим самим попереджаючи про свою присутність та дочекатися дозволу щоб увійти.

Даної традиції притримуються всі жителі країни, як безпосередньо французи так і іноземці, які там проживають, як в приватному житті так і в ділових відносинах. Лише в закладах торгівлі, на дверях яких є табличка «відчинено» можна заходити без стуку.
Необхідно зазначити, що у Франції достатньо відповідально відносяться до ділового стилю в одязі та етикету спілкування. Так як все це повинно бути бездоганно – і по формі і по змісту.

Говорити про моду і про те, як одягаються французи, можна дуже довго. Але торкнемося теми моди безпосередньо в рамках етикету.

Якщо в повсякденному житті у містах Франції в одязі віддають перевагу сміливим інноваціям і будь-яким вільностям, то до ділового стилю в одязі пред’являються достатньо суворі правила, відповідний фасон одягу, колір, довжина, фактура тканини. При цьому така суворість не відміняє права використовувати стильні аксесуари, які доповнюють зовнішній вигляд.

Загалом до любого одягу висувається непохитне для французів правило, а саме: убрання повинно бути стильним і елегантним. І практично завжди до нього можна внести вразливий «акцент», наприклад, яскравий шарфик, витончений капелюшок, окуляри, намисто, тощо.

Перебуваючи у Франція, у випадку, якщо вас запросили на неформальну зустріч, необхідно підібрати одяг в стилі а-ля dйcontractй. Але це не означає, що чоловікам можна одягнути теніску, а жінкам коктейльну сукню. Французи під цим припускають менш офіційний, але все ж елегантний і стриманий наряд.

Необхідно зазначити, що для істинних французів немає ніяких поважних причин, щоб виглядати розхлябано та неохайно. Спрага, втомленість, поганий настрій, поспішність – все рівно одяг повинен бути в порядку.