Етико-естетична культура сучасної людини — це рівень її естетичного виховання, розвитку, обізнаності, вона включає в себе інтелект, чуттєвість, почуття прекрасного. Вона демонструє рівень засвоєння естетичних цінностей, ступінь оволодіння естетичною культурою, що проявляється у можливості пізнавати та створювати красу.
Стиль людини ми бачимо у всіх сферах її життя: як буденного так і професійного. Етико-естетична культура стилю сучасної людини проявляється у спілкуванні з оточуючими, поведінці, одязі, відношенні до прекрасного, мистецтва, літератури та у всіх сферах. В першу чергу це лежить у дотриманні моральних норм та правил поведінки людини у відношенні до інших людей та всього, що її оточує.
Етико-естетична культура стилю сучасної людини заключається і в одязі також. Відображенням стилю людини є мода. Саме вона посередником між суспільством і індивідом. Вона допомагає кожній особистості бути стильною, сучасною та виглядати відповідно до законів моди. Людина є істотою суспільною, тому вимушена виглядати відповідно і йти за всіма.
У своєму професійному житті людина повинна вдягатися відповідно до дрес-коду, який є у майже кожній установі та встановлюється керівництвом і є необхідним до дотримання кожного працівника. Звичайно, що кожна людина хоче одягатися так, як її подобається, комфортно та зручно. Теж кожен хоче виражати свою індивідуальність, неповторність та особливість через свій одяг, але повинна підкорюватись певним правилам та нормам. Дотримання дрес-коду є певним етико-естетичним відображенням стилю людини.
У буденному житті стиль одягу є будь-яким, а саме таким, щоб людині було комфортно та зручно. Але тут також потрібно пам’ятати про певні етико-естетичні правила та норми, щоб не повертатися до первіснообщинного ладу, адже людина істота соціальна.
Деяким людям достатньо одного погляду, одного слова, щоб зрозуміти чи вихованою є людина у процесі спілкування. Манери поведінки, жести, міміка, постава, мовлення, сленг, «оболонка» людини (одяг) – все це є Зовнішньою культурою, тобто те, що ми можемо побачити візуально.
Культура мовлення – це те як людина володіє літературним мовлення. Мова завжди свідчить про грамоту та культуру людини, вихованості. Оскільки мовлення – це відображення мислення, то за нею ми можемо свідчити про рівень інтелекту людини.
У професійному мовленні ми повинні дотримуватись змістовності, точності, логічність, суті викладу, не вживати сленгів, слів-паразитів, жаргонів та пам’ятати де і з ким ти спілкуєшся. Культура мовлення проявляється у тому як написати або сказати і щоб особа до якої звернене мовлення правильно сприйняла та зрозуміла інформацію, та виконала відповідні дії, які стосуються викладу інформації. Мовлення передає не лише думки, а й почуття, тому потрібно стримувати себе і слідкувати за своїм професійним мовлення, адже згідно етикету не варто виражати свої почуття у професійному спілкуванні.
У своєму побутовому спілкуванні – розмовному стилі, основним є простота, невимушеність викладу думок. Цей стиль використовується для побутового спілкування, повсякденного життя, спілкування з рідними та друзями. Правила спілкування даного стилю обираються спонтанно кожним із мовців.
Великого значення в етико-естетичній культурі стилю сучасної людини відіграють манери – індивідуальні особливості поведінки, в основі яких лежать мораль правила та норми. Вони виробляються на протязі життя людини, на основі спілкування, мови та поведінки. Манери залежать від політичних, моральних, естетичних поглядів особистості, її інтересів та інструкцій. Вони дають змогу зрозуміти про етико-естетична культуру, вихованість, освіченість, моральний та розумовий розвиток.
Зміни правил поведінки у сучасному світі відбуваються значно швидше. Виховані люди, з високим рівнем інтелектуального розвитку мають більше шансів та швидше оволодівають новими правилами і нормами поведінки. Інтерес до правил поведінки підвищується, коли особа розуміє, що дотримання цих правил забезпечує її власний успіх, а також певної групи та суспільства. У сучасному світі склалися певні правила етикету, які зустрічаються у різних сферах життя людини:
Вміння прислухатися до інших людей;
Ввічливо просити про надання допомоги;
Співчуття, емпатія до проблем та невдач оточуючих, розділяти з ними радість;
Викладати своє прохання зрозумілою мовою для близьких;
Шанобливо ставиться до вільного та робочого часу тих людей, у яких просиш про надання допомого;
Бути терплячим до думок, висловів, бажань тих, чиї смаки не відповідають нашим;
Дбати про свою зовнішність, бути охайним і чистим;
Уважно та терпляче вислуховувати співрозмовника;
Не нав’язувати свою думку співрозмовнику;
Не привертати до себе зайвої уваги.
Моральні правила та норми відображають відношення, повагу до інших людей.
У створенні душевного комфорту чільне місце посідає культура службових відносин, адже кожен працюючий великий обсяг свого часу проводить на робочому місці в колективі, в оточенні людей, з якими він працює. Норми та правила службового етикету – регулюють відносини між людьми, які об’єднані спільною справою. Ці правила визначають поведінку працівників при виконанні ними своїх обов’язків. Службовий етикет регламенту той етикет, який сприяє створенню у колективі здорової атмосфери.
Під час спілкування людина набуває свого власного неповторного стилю спілкування, який є для неї найкомфортнішим та максимально зрозумілим оточуючим. Стиль спілкування характеризується морально-етичною культурою спілкування – культура мовлення, поведінки, почуттів, етикет. Знання та дотримання цих правил та норм необхідні для етико-естетичної культури стилю сучасної людини у буденному та професійному житті.
