Леонардо да Вінчі являє собою характерну особистість італійської епохи Відродження. Естетика доби Відродження — це предметна естетика, що ставить перед собою ціль вирішити конкретні питання мистецтва. В дану епоху прослідковується міцний зв’язок естетики з художньою практикою.

Леонардо да Вінчі – це унікальна людина, що відрізняється своєю універсальністю, всебічним розвитком. Художник, скульптор, математик, архітектор, інженер, винахідник – все це – Леонардо да Вінчі. Він намагався встигнути усюди і як це не парадоксально йому це з легкістю вдавалось. Він сам розробив складну систему законів та правил для художника, якою той повинен користуватися при створенні своїх картин.

Що стосується естетичних поглядів Леонардо да Вінчі, то яскраво вони розкриваються в його рукописах. Особливу цінність мають рукописи присвячені живопису. Митець розглядав мистецтво як науку, вважаючи, що вони є одним цілим. Леонардо будуючи реалістом в науці лишався реалістом і в мистецтві. Мистецтво та наука дозволяють, на думку Леонардо, людині пізнавати природу.

Головна ідея в тому, що мистецтво це і є наука. Леонардо да Вінчі ставив собі за мету — надати об’єктивне, реальне відображення дійсності. Митець у процесі творіння шукає узагальнених форм, ясної художньої мови, типових рішень. Йому не до душі манера аналітичного реалізму XV століття, який занадто уваги приділяв дрібним деталям. Леонардо да Вінчі вважав, що яскравий перебільшений інтерес до деталей нерідко засліплює суть головного. Тому свою увагу він приділяв відображені суті, головному інколи нехтуючи деталями.

Для Леонарда да Вінчі головною формою мистецтва завжди був живопис. Митець пояснював це так, що саме живопис впливає на найблагородніше почуття людини – зір. Світ, на його думку пізнається відчуттям, а око є володарем всіх почуттів.

Саме зір допомагає людині пізнати красу, що на думку митця відображається в формах, кольорі, співвідношенні, композиції. Леонардо засвідчував, що живопис переважає над поезією, музикою. Перевага ця в тому, що саме живопис може передавати всі відчуття одразу, мати гармонійний образ. Поезія ж охоплює предмет частинами не маючи можливості відтворити його загалом. Крім того, живопис зрозумілий для будь якої людини незалежно від статі, раси, національності і головне мови, на відміну від поезії, для якої важливо знання мови.

Порівнюючи живопис і музику Леонардо підкреслював, що музика вмирає одразу після свого звучання, картина ж радує зір і може бути вічною. Для Леонардо живопис являється вищим діянням людини генія, він є вищим з мистецтв. Митець, живопис, як частину мистецтва вважає також наукою.

В своїх працях Леонардо да Вінчі порівнює живопис та філософію. Геній вважає, що і живопис і наука розглядають здебільшого одні й ті ж самі речі з різних сторін. Живопис досліджує сутність тіл зовні, а філософія намагається проникнути і розглянути ці тіла з середини. Тобто митець наполягав на тому, що істину оглядають і живопис і філософія, проте інструменти та засоби для цього вони мають різні.

Живописець, вважає Леонардо, здатний осягнути істину та з легкістю відобразити її сутність, надаючи їм внутрішньої життєвості, завдяки чому передається душа зображеного. Дійсно, все що в світі існує в уявлені чи як явище художник спочатку малює в уяві а потім руками передає ту ж красу в предметі.

Засвідчуючи цінність живопису Леонардо робить акцент на тому, що предметний світ не є постійним, час минає і все зазнає руйнування, а мистецтво робить вічним красу цих речей.

Теоретична цінність естетичних поглядів Леонарда да Вінчі в тому, що він обґрунтував естетичні особливості живопису та довів його рівноправність поряд з іншими вільними мистецтвами. Сам Леонардо да Вінчі вважав себе – живописцем, хоча і дивував всіх своєю різносторонністю та універсальністю. Комусь може здатися, що митець перебільшував значущість живопису, проте це необхідно розглядати через призьбу тієї історичної епохи в яку жив та творив Леонардо, епоху Ренесансу коли живопис набув дійсно головного значення.

На думку Леонардо да Вінчі, художник – вміло втілює у вигляді пропорцій певні закономірності природи та в такий спосіб відображає красу природи. Митець вважав, що так як краса існує в природі тому художник зобов’язаний добути її відтіля. Отже, Леонардо да Вінчі здійснив видатний вклад в розвиток мистецтва, зокрема живопису, науки і філософію епохи.