Атараксія (грец. ???????? — «незворушність, холоднокровність, спокій») — душевний спокій, незворушність, безтурботність, що, на думку деяких давньогрецьких філософів, досягається мудрецем.[1]

Також саме цей термін яким в старогрецькій філософії Піррон та Епікур користувалися для опису блаженного безтурботного стану.

З моїх розумінь саме цей стан людина може відчувати для того щоб звільнити себе від проблем і страхів,щоб всього лиш отримати стан блаженства,людина повністю відключає свій мозок і отримує екстаз,або ж наприклад після великої трагедії (смерть близької людини) чи стресу (роботі,навчанні тощо) щоб зовсім не зійти з глузду і зберегти свій психічний або ж душевний стан людина впадає в так названий – стан атараксії – відключає свої емоції.

Що ж вважали та говорили про цей термін самі філософи?!

Епікур – вважав що до цього стану незворушності і душевного спокою має прагнути сама людина,а особливо мудрець тому як це є умовою для досягнення щастя,та втрати страху, відповідальності людини після смерті перед богами. Людина повинна була не вести громадські та державні справи,до максимуму зменшити свої потреби і задоволення, оточити себе тільки вірними друзями, стати відкритою чесною особою, гідною довіри.

Демокріт – вважав відносно однаково з Епікуром, також писав про стан душі яку зовсім не хвилюють життєві проблеми,вона вільна від своїх страхів навіть смерті, наговорінь, як він вважав що це той стан коли розум панує над пристрастями,що саме це і є людське щастя – а саме гармонія,контроль її потягів та відчуттів.

Піррон – вважав що у людей не виходить відрізняти істину від фальші ось і тому їх врятовує такий стан. Він як порятунок що виникає при відмові від судження,потягів, страхів, саме в цьому стані людині простіше не припиняти допитуватися до істини,тому як вона її може знайти.

Ми всі шукаємо сенс життя,гармонію,стабільність але нас завжди манить та дурить голову неспокійне життя. Чомусь у людей є таке поняття що якщо вона все відчує на смак так якість їй стане легше жити і на старості оточивши себе онука вона знайде саме той сенс,гармонію.

Кожен з нас проходить свій путь,впадаючи в стан ейфорії, чи то апатії,натхнення,в кінцевому етапі ми прийдемо до стану атараксії,бо на мою думку саме цей стан приходить до нас в старості де і як раз наступає душевний спокій,безтурботність,сенс життя,коли тільки і хочеш бачити друзів і щасливу родину.

Також цей стан можна відчути в період відпустки або канікул)))